Читати книгу - "Енн із Острова Принца Едварда"

такого потиличника? Він невпевнено глипнув на кицьку Сару. Нападати вдруге чи ні? Тим часом кицька Сара поволі відвернулася від нього й продовжила вмиватися. Смалько вирішив не нападати — і більше ніколи не нападав. Відтоді тон у їхніх стосунках незмінно задавала кицька Сара. Смалько більше її не чіпав.

У цю мить нерозважливий Джозеф сів на подушці й позіхнув. Спраглий помсти за своє приниження, Смалько кинувся на нього. Джозеф, хоч і був миролюбним котом, та все ж принагідно міг постояти за себе — і постояти добряче. Отож, результат утілився в серії рівносильних двобоїв. Смалько і Джозеф щодня ставали до битви. Енн була на боці Смалька, пихато коментуючи дії Джозефа. Стелла впала у відчай. Тітонька Джеймсіна лише сміялася.

— Хай б’ються, — терпляче мовила вона. — Потім вони подружаться. Джозефу треба рухатися, він страшенно погладшав. А Смалько мусить затямити, що є у світі коти й незгірші за нього.

Урешті-решт Смалько та Джозеф примирилися один з одним і з запеклих ворогів обернулися на щирих нерозлучних друзів. Вони спали на одній подушці, обіймаючись лапами, та із серйозним виглядом вилизували один одному морди.

— Усі ми звикли одне до одного, — мовила Філ. — А я навчилася мити посуд і замітати підлогу.

— Та більше не кажи, що вмієш присипляти котів, — засміялася Енн.

— В усьому винна дірка від сучка! — обурено заперечила Філ.

— Добре, що там виявилася ця дірка, — суворо відказала тітонька Джеймсіна. — Кошенят часом доводиться топити, це я визнаю, інакше від них рятунку не було б. Та дорослих нешкодливих котів убивати не слід, якщо тільки вони не висмоктують сирих яєць.

— Ох, тітонько, не бачили ви Смалька, коли він щойно приблудився до нас, — мовила Стелла. — Тоді б не називали його нешкодливим. Чистий диявол був, а не кіт.

— Я не вірю, що диявол і справді такий бридкий, як ти вважаєш, — відповіла тітонька Джеймсіна. — Інакше він не наробив би стільки шкоди. Мені він завжди уявляється поважним і привабливим паном.

Розділ 17

ЛИСТ ВІД ДЕВІ

— Сніг пішов, дівчата, — мовила Філ, повернувшись додому одного листопадового вечора. — По стежці в саду розсипані ці чарівні хрестики та зірочки. А я ніколи й не помічала, що сніжинки такі гарні. На ці речі з’являється час лише тоді, коли живеш простим життям. Дякую вам за те, що дозволили й мені так пожити. Це дивовижно — перейматися тим, що масло подорожчало на п’ять центів за фунт.

— Справді? — занепокоїлася Стелла, що вела облік витрат у їхньому господарстві.

— Так. Ось масло. Я стаю справжнім експертом з купівлі продуктів. Це цікавіше, ніж фліртувати із хлопцями, — серйозно виснувала Філ.

— Усе непристойно дорожчає, — зітхнула Стелла.

— Не журися. Слава Богу, повітря та спасіння душі поки що лишаються безплатні, — відповіла тітонька Джеймсіна.

— І сміх також, — озвалася Енн. — Податком його ще не обклали, і це добре, бо зараз усі ви як слід посмієтеся. Я прочитаю вам лист Деві. За минулий рік він навчився значно грамотніше писати, хоча коми досі ставить абиде, — проте безсумнівний талант до цікавого письма в нього є. Тож слухайте й смійтеся, перш ніж ми сядемо зубрити уроки.

«Дорога Енн, — писав Деві, — я беруся за перо щоб запевнити тебе що ми всі здорові і надіюся ти теж не хворієш. Нині сніжить і Марілла каже то древня жінка в небі трусить свою перину. А хто ця жінка, Енн вона Богова дружина? Скажи я хочу знати.

Дуже хворіла пані Лінд але вже їй краще. Того тижня вона впала зі сходів у льоху. Вона ще коли падала, то схопилася за полицю і посипалися всі молочні відра й каструлі теж і попадали разом з нею. Так чудесно грюкнуло. Марілла була подумала, що то землитрус.

Одна каструля зовсім росплющилась і пані Лінд ростянула ребра. Прийшов лікар і дав їй ліки втирати в ребра а вона його незрозуміла і все випила. Тоді лікар сказав, що диво що це її не вбило, але воно не вбило а вилікувало їй ребра і вона тепер каже що лікарі пішли геть нетямущі. Але каструлю поправити невийшло. Марілла її викинула. Того тижня був День подяки. Уроків не було а в нас був смачний обід. Я їв пиріг з родзинками і смажину індичку і фруктовий пиріг і ще пончики, сир і вареня і шоколадний торт. Марілла сказала що так і померти можна але я не помер. У Дори після того була в животі судома. А в мене судоми ніде не було.

У нас новий учитель. Він любить жартувати. Того тижня він задав нам третьокласникам писати твір. Хлопцям про те яку жінку вони хочуть мати, а дівчатам про те якого чоловіка. І потім дуже сміявся, ледь не вмер коли читав. Ось мій. Я думаю ти зцікавістю прочитаєш.

Яку жінку Я хочу мати

Вона мусить бути дуже вихована і вчасно варити обід і робити що я велю і завжди бути зі мною чемна. Їй мусить бути п’ятнацять років. Вона мусить бути добра до бідних і прибирати дім і мати хороший харахтер і регулярно ходити доцеркви. Вона мусить бути гарна і кучирява. Якщо в мене буде саме така жінка то я буду страшно хорошим чоловіком. Я думаю жінка теж мусить бути страшно хороша. Деякі бідні жінки зовсім живуть без чоловіків.

КІНЕЦЬ

Ще того тижня я був на похорону пані Райт із Вайт Сендз. Чоловік покійниці був у страшному горі. Пані Лінд сказала що дід пані Райт якось украв вівцю, а Марілла сказала що неможна погано казати про мертвих. А чому неможна скажи Енн, я хочу знати. Це ж не дуже страшно небезпечно?

Ще пані Лінд страшно росердилася позавчора бо я спитав її чи вона жила в часи Ноя. Але я не хотів скривдити її почуття. Я лише хотів знати. Енн вона жила тоді?

Пан Гаррісон хотів позбутися свого пса. І повісив його але пес ожив і втік за клуню де пан Гаррісон копав яму. Тоді він повісив його знову і пес уже лишився мертвий. У пана Гаррісона новий наймит. Він дуже страшний незгаба і пан Гаррісон каже що він шульга на обидві ноги.

У пана Баррі ледачий наймит. Це пані Баррі так каже, а пан Баррі каже що він не зовсім ледачий, просто йому легше не працювати а молитися щоб усе робилося само.

У пані Ендрюс здохла призова свиня від нападу про яку вона так багато хвалилася.