Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
1. Об’єднання громадян, релігійні і благодійні організації та окремі особи можуть брати участь у виправленні і ресоціалізації засуджених та проведенні соціально-виховної роботи з ними, надавати допомогу органам і установам виконання покарань у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.
2. Для забезпечення громадського контролю за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань створюються спостережні комісії, які діють на підставі цього Кодексу та Положення про спостережні комісії, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
1. Участь громадськості у діяльності органів і установ виконання покарань як один із принципів виконання і відбування покарання закріплений у ст. 5 КВК України. Крім того, коментована стаття містить норму, яка передбачає, що об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації і окремі особи можуть брати участь у виправленні та ресоціалізації засуджених і проведенні соціально-виховної роботи з ними, надавати допомогу органам і установам виконання покарань в порядку, встановленому КВК України. Вичерпного переліку форм участі громадськості у виправленні та ресоціалізації засуджених КВК України не встановлює. В окремих нормах КВК України конкретизовані лише питання участі в цьому процесі релігійних організацій (ст. 128) та закріплені основні форми участі громадськості у виправленні й ресоціалізації неповнолітніх засуджених (ст. 149).
2. Участь громадськості у діяльності органів і установ виконання покарань, а також у виправленні та ресоціалізації засуджених тісно пов’язана з функцією здійснення громадського контролю. Так, ч. 2 статті, що коментується, передбачено, що для здійснення громадського контролю за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань створюються спостережні комісії.
3. Спостережні комісії діють на підставі КВК України та Положення про спостережні комісії, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2004 р. № 429 і утворюються виконавчими комітетами міських (за винятком міст районного значення) рад, місцевими держадміністраціями. До складу спостережних комісій входять представники громадських організацій, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадяни. Представники громадських організацій становлять, як правило, не менш як половину складу комісії. Не можуть входити до спостережних комісій судді, представники органів прокуратури, юстиції, органів внутрішніх справ, служби безпеки, кримінально-виконавчої системи, адвокати, а також особи, які мають не погашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість.
До основних завдань спостережних комісій належать: 1) організація громадського контролю за дотриманням прав і законних інтересів засуджених та осіб, звільнених від відбування покарання; 2) сприяння органам і установам виконання покарань у виправленні і ресоціалізації засуджених і створенні належних умов для їх тримання, залучення до цієї діяльності громадських організацій, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян; 3) організація виховної роботи з особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання, та громадського контролю за їх поведінкою протягом невідбутої частини покарання; 4) надання допомоги у соціальній адаптації особам, звільненим від відбування покарання.
Наведені завдання спостережних комісій свідчать, що цей орган покликаний одночасно виконувати дві функції — забезпечувати громадський контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань та сприяти процесу виправлення і ресоціалізації засуджених, в тому числі й шляхом залученням до цієї діяльності інших громадських організацій.
5. Спостережні комісії відповідно до покладених на них завдань здійснюють такі основні функції:
1) погоджують постанови і подання, які приймаються і вносяться установами виконання покарань, щодо
а) зміни умов тримання засуджених у межах однієї виправної колонії або у зв’язку з переведенням їх до виправної колонії іншого рівня безпеки;
б) надання дозволу на проживання за межами виправної колонії засудженим жінкам на час звільнення від роботи у зв’язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною трирічного віку та скасування цього дозволу;
2) разом з органами і установами виконання покарань вносять до суду за місцем відбування покарання засудженими подання щодо
а) умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким;
б) звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;
3) сприяють адміністрації установ виконання покарань
а) у проведенні соціально-виховної роботи із засудженими, організації їх загальноосвітнього та професійно-технічного навчання;
б) у залученні громадських організацій, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян до надання допомоги у створенні належних умов для тримання засуджених, їх матеріально-побутовому та медико-санітарному забезпеченні, здійсненні оздоровчо-профілактичних заходів;
в) у створенні додаткових робочих місць для залучення засуджених до суспільно корисної праці;
4) на підставі інформації органів і установ виконання покарань ведуть облік осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання, організовують громадський контроль за поведінкою цих осіб та проведення виховних заходів за місцем їх роботи (навчання) і проживання протягом невідбутої частини покарання;
5) здійснюють заходи соціального патронажу щодо осіб, звільнених від відбування покарання, сприяють розвитку мережі центрів соціальної адаптації та інших установ і організацій, діяльність яких спрямована на надання цим особам допомоги у соціальній адаптації.
6. З метою реалізації покладених на них функцій спостережні комісії наділяються значним обсягом повноважень, і в тому числі мають право:
а) доручати членам комісії відвідувати установи виконання покарань, вивчати стан матеріально-побутового та медико-санітарного забезпечення засуджених, умови їх праці та навчання, стан організації соціально-виховної роботи;
б) подавати
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України», після закриття браузера.