Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"

клопотання про помилування засуджених і висловлювати свою думку по суті клопотання про помилування, що подає засуджений через орган або установу виконання покарань;

в) одержувати від громадських організацій, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів і установ виконання покарань, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності інформа­цію і документи, необхідні для виконання покладених на спостережні комісії завдань;

г) проводити особистий прийом засуджених, розглядати їх звернення та приймати за ними рішення;

ґ) вносити на розгляд органів виконавчої влади та органів місцевого само­врядування пропозиції щодо

— удосконалення діяльності органів і установ виконання покарань з пи­тань дотримання прав і законних інтересів засуджених;

— поліпшення на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності індивідуально-профілактичної та виховної роботи із засудже­ними до громадських або виправних робіт та особами, умовно-достроково звіль­неними від відбування покарання;

— організації трудового та побутового влаштування осіб, звільнених від від­бування покарання, сприяння їх соціальній адаптації;

— забезпечення правового й соціального захисту персоналу органів і уста­нов виконання покарань.

7. Організаційною формою роботи спостережної комісії є засідання, які проводяться в міру потреби, але не рідше ніж один раз на місяць. Спостережна комісія з питань, що належать до її компетенції, приймає рішення відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Поста­нова спостережної комісії може бути оскаржена до органу, який її утворив, або до суду.

8. Хоча у ч. 2 ст. 25 КВК України закріплено лише спостережні комісії як основний суб’єкт здійснення громадського контролю, аналіз норм, закріпле­них у ч. 2 ст. 24, статтях 147—148 КВК України, дає підстави вважати, що гро­мадський контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань мо­же здійснюватися також іншими інституціями та окремими особами. Зокрема, оскільки ч. 2 ст. 24 КВК України передбачає, що представники засобів масової інформації та інші особи можуть відвідувати установи виконання покарань за спеціальним дозволом адміністрації цих установ або органів управління уста­новами, можна зробити висновок, що здійснювати громадський контроль мо­жуть і представники засобів масової інформації, а також і окремі громадяни, в тому числі й представники правозахисних організацій.

9. Як випливає з положень статей 147—148 КВК України, під час відбу­вання неповнолітніми покарання у виді позбавлення волі виконання функцій, подібних функціям спостережних комісій (громадського контролю та участі у виправленні та ресоціалізації засуджених неповнолітніх) покладається на служби у справах неповнолітніх. Служби у справах неповнолітніх створюються відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самовряду­вання і діють на підставі та в порядку, передбаченому Законом України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповно­літніх» від 24 січня 1995 р. Зокрема, зі службами у справах неповнолітніх по­годжуються питання про переведення засудженого, який досяг 18-річного ві­ку до виправної колонії (ч. 2 ст. 147 КВК) або залишення такого засудженого у виховній колонії (ч. 2 ст. 148 КВК). До завдань служб у справах неповноліт­ніх серед інших належать такі:

1) розроблення і здійснення самостійно або разом з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, уста­новами та організаціями незалежно від форми власності, громадськими орга­нізаціями заходів щодо забезпечення прав, свобод і законних інтересів непов­нолітніх, запобігання вчиненню ними правопорушень; контроль за виконан­ням цих заходів;

2) координація зусиль органів виконавчої влади, органів місцевого само­врядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми влас­ності у вирішенні питань соціального захисту неповнолітніх та організації ро­боти щодо запобігання бездоглядності і правопорушенням серед них;

3) здійснення контролю за умовами утримання і виховання неповнолітніх у спеціальних установах для неповнолітніх, організацією виховної роботи в навчальних закладах і за місцем проживання;

4) надання органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядуван­ня, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форми власнос­ті, громадським організаціям, громадянам практичної та методичної допомо­ги, консультацій з питань соціального захисту і профілактики правопорушень серед неповнолітніх.

10. Однією із форм залучення громадськості до процесу виправлення та ре- соціалізації засуджених є здійснення представниками релігійних організацій богослужінь і релігійних обрядів. Проте, відповідно до ст. 128 КВК України, у колонії можуть допускатися лише представники тих релігійних організацій, які зареєстровані в установленому законом порядку.

11. Участь громадськості у діяльності виховних колоній, виправленні та ре- соціалізації засуджених неповнолітніх може здійснюватися через піклувальні ради, які створюються при виховних колоніях з представників органів держа­вної влади, місцевого самоврядування, громадських організацій. Піклувальні ради діють на підставі Положення про піклувальні ради при спеціальних ви­ховних установах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2004 р. № 429. До складу піклувальних рад входять представники громадських організацій, органів виконавчої влади, органів місцевого само­врядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власнос­ті та громадяни. Голова піклувальної ради, його заступник та секретар ради обираються на її засіданні. Персональний склад ради оголошується наказом начальника виховної колонії. Голова піклувальної ради, його заступник, сек­ретар та члени ради беруть участь у її роботі на громадських засадах.

12. До основних завдань піклувальних рад належать: 1) надання допомоги виховним колоніям з питань соціального захисту засуджених неповнолітніх осіб; 2) сприяння громадським організаціям, органам виконавчої влади, орга­нам місцевого самоврядування, підприємствам, установам і організаціям неза­лежно від форми власності у вирішенні питань, пов’язаних з поліпшенням ста­новища засуджених неповнолітніх, дотриманням їх прав і законних інтересів; 3) здійснення заходів, спрямованих на вдосконалення навчально-виховного процесу у виховних колоніях, зміцнення їх матеріально-технічної бази, вирі­шення питань трудового і побутового влаштування неповнолітніх осіб, звіль­нених від відбування покарання.

Відповідно до покладених завдань піклувальні ради 1) забезпечують роз­роблення та здійснення у виховних колоніях заходів, спрямованих на поліп­шення становища засуджених, формування здорового способу життя; 2) пода­ють пропозиції до проектів регіональних (місцевих) програм підтримки діяль­ності виховних колоній; 3) взаємодіють з громадськими організаціями, орга­нами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності з питань сприяння діяльності виховних колоній; 4) надають допомогу адміністрації виховних ко­лоній у проведенні соціально-виховної роботи із засудженими,