Читати книгу - "Дванадцять оповідань"

вплив тих коливань?

— Кріман! Як мотори?

— З моторами все гаразд, пане генерале, ніяких перебоїв.

— Ліндер, що у вас тепер?

— Крім годинника, що спинився, всі апарати працюють. Ось нова депеша, пане генерале. Дозвольте прочитати?

— «Мотори першої лави аероторпед спинилися. Аероторпеди знижуються, скеровані автоматами. Разом знижується перша ланка бомбовозів — так само через те, що їхні мотори відмовилися працювати.

Курц».

Генерал Люцдорф з диким стогоном кинувся до вікна: не може бути! Чудові, вивірені мотори аероторпед і бомбовозів спиняються? Безглуздя, нісенітниця!

Але перший погляд довів йому, що рапорти Курца не були дурницею, вони цілком вірно малювали становище. Перша лава аероторпед плавко знижувалася — і разом з нею знижувалося кілька бомбовозів. Генерал Люцдорф добре знав, як буде далі: ще кілька сотень метрів аероторпеди знижуватимуться отак плавко, — щоб потім відразу перекинутися носом униз, каменюкою ринутися до землі, врізатися в неї і викликати скажений фонтан вогню, уламків, диму… Так, саме так була запроектована їх конструкція.

Але — що ж, зрештою, відбувалося? Невже повторення контрудару більшовиків? Невже щось подібне до їхньої вигадки, до цього самого методу професора Юльського, яким був відбитий наступ генерала Штірнера, і про який говорив голос з репродуктора? Може це ще якийсь невідомий досі засіб оборони, що його вживає радянське військо?

З люттю, яка межувала з відчаєм, генерал Люцдорф гукнув до телефонної трубки:

— Ліндер? Що то за коливання, нарешті?

— Скільки я розумію, пане генерале, це електричні коливання, які впливають на серце наших моторів — динамо.

— Тобто?

— Вони спиняють роботу динамо, без яких мотори стають мертвими.

— Але чому ж не спиняються мотори нашого й інших автожирів?

— Тому, що динамо є тільки в бензиномоторах. У нафтових моторах, що на автожирах, динамо немає, адже ви це знаєте, пане генерале, краще від мене, — вагаючись відповів Ліндер.

Люта лайка була йому відповіддю. Ліндер злякано замовк. А тут іще автоматичний запис радіотелеграфа приніс нову депешу. Ліндер акуратно взяв її і поклав до транспортера, приладу, який автоматично передавав депеші до каюти генерала. Депеша говорила:

«Знижується дальша партія аероторпед. Знижуються всі бомбовози. Звертаю увагу на потребу негайно забрати висоту, інакше повітряні хвилі від вибухів можуть пошкодити автожири.

Курц».

Відважний механік, що не забував у небезпеці про стан решти машин, мав рацію: повітряні хвилі, справді, могли пошкодити автожири, зламати лопасті їхніх велетенських пропелерів. Стиснувши зуби, генерал Люцдорф віддав наказ:

— Автожирам — піднятися на тисячу метрів вище!

Машина генерала Люцдорфа перша заревла під тиском потужних вертикальних пропелерів, що потягли її вгору. Земля віддалялася.

А разом із нею віддалялися і аероторпеди, що перейшли вже до пікування — вертикального падіння вниз. Зараз вони вріжуться в землю, зараз земля відповість їм хмарами диму, дикими вибухами і вогнем, морем полум’я. Те саме, мабуть, що трапилося з експедицією генерала Штірнера на шляху до Ленінграда. Те саме…

Тільки причиною тепер були не таємничі, ультракороткохвильні прожектори, а диявольські радіоколивання радянських передавальників, що взагалі спиняють роботу моторів. Ні, генерал Люцдорф не хоче, не може дивитися на загибіль торпед і літаків! Він упав у крісло, відчуваючи, як на лобі виступає холодний піт.

І, ніби глузуючи з нього, заговорив репродуктор радіоприймача, кнопку включення якого випадково натиснув рухом безсило впалої руки генерал Люцдорф:

«… вас, пролетарі світу, що новий напад імперіалістів на Радянський Союз відбито. Аероторпеди не виконали свого завдання — зруйнувати червону Москву. Вони впали на землю, не долетівши до Москви, їхні вибухи не завдали шкоди, бо вони вдарили в чистому полі…»

(Автожир колихнуло, гойднуло з боку на бік: то донеслися до нього могутні повітряні хвилі вибухів. І ціла фраза з радіопересилання потонула в скаженому ревінні, що наздогнало автожир з землі).

«… разом з ними, так само із спиненими радіом моторами впали бомбовози повітряної експедиції імперіалістів. Новий напад на Радянський Союз відбито! Хай буржуазні генерали, а разом із ними і всі ті, хто керує організацією війни проти Радянського Союзу, ще раз пересвідчаться, що перша в світі Країна Рад не боїться нападів і вміє відкидати й обеззброювати довгі руки імперіалістів, які пробують простягатися до неї. Вітаємо пролетарів з перемогою! Водночас повідомляємо всіх громадян, у яких раптово спинилися мотори по автомобілях, мотоциклах тощо: це — побічний вплив радіоколивань, скерованих головне проти повітряної експедиції. Через десять-п’ятнадцять хвилин машини знов дістануть можливість рухатися…»

Різким ударом кулака генерал Люцдорф розбив репродуктор, що знущався з нього. Блідий, із скривленим обличчям, стиснутими щелепами, він дав наказ автожирам — адже більше під його орудою не лишилося нічого, всі інші машини, і аероторпеди, і бомбовози перетворилися на розкидані уламки, зірвавши самі себе. Наказ говорив:

«Автожирам повертати за мною! Курс — Захід. Повний газ!»

І, віддавши цей наказ, наказ відступу, наказ остаточної поразки, — генерал Люцдорф, залізний і непохитний генерал Люцдорф впав у крісло, зронив враз обважнілу голову на руки і заплакав сльозами безсилої люті.

ЗАГИБІЛЬ ЕСКАДРИ

Загибіль великої ескадри адмірала Гакензена — одна з найнеймовірніших подій, що будь-коли траплялися. Історія не знає подібного випадку. Трагічність збільшується ще й тим, що про цю подію людству не могла розповісти жодна жива істота. Все, що ми знаємо про жахливу трагедію, базується лише на записах журналіста Макса Вальтера, власного кореспондента газети «Пост», що загинув разом з ескадрою. Трохи висвітлює