Читати книгу - "З вершин і низин, Франко І. Я."
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Із голоду на переднівку,
У наймах діти… Тато де?
Сидить в шинку і п'є горівку.
1881
II. ВЕЛИКДЕНЬ
Я
Великдень! А ти нині, хлопче, в шинку?
Він
А де ж маю бути? Ще добре, що тут
Посидіти ось супокійно дають,
А вип’єш що, з хати надвір не женуть.
Я
Великдень! Від самого досвітку чуть:
Воскреснії дзвони гудуть та гудуть!
А звичай наш каже старому й малому
В той день бути дома.
Він
Нема в мене дому.
Я
Ну… дому нема, збудувати не вспів…
Та ні, я не теє сказати хотів,
А те, що, діждавшись воскресної днини,
В родині пробудь.
Він
Я не маю родини.
Я
Га, так, твоя правда! Не маєш родини!
Чи також не маєш дівчини-дружини?
Вона розговорить, вона приголубить -
У неї б пробув…
Він
Хто бідно́ту полюбить?
В господаря вчора весь день я робив.
Надвечір, що згода, мені заплатив -
На свята не просить, скупенько й самому.
Іди! А куди? Без родини, без дому…
Ну, звісно, в шинок. Дещо вип’єш, закусиш,
Зате й за ночліг вже платити не мусиш!
Просидиш так свята, коби до посвят,
Та й знов тра нової роботи шукать.
1881
III. МАКСИМ ЦЮНИК 20
Дев'ять ще годин кричав ти,
Як та штольня завалилась,
Де, нещасний, працював ти,-
Дев'ять ще годин конав ти.
А юрба їх там тіснилась,
Слухаючи крику твого,
Та рука й одна не ймилась,
До рятунку не стулилась.
Дев'ять ще годин страшного
Ко́нання - чи не замного
Горя випало для того,
Хто за весь свій вік не взнав
Дев'яти годин розкішних,
Дев'яти новин потішних,
В вічній нужді, сльозах вічних
Весь свій вік не жив - конав?..
1881
IV. МИХАЙЛО
Добрий був газда́ Михайло,
Тихий чоловік:
По-сусідськи, згідно, гарно
Проживав свій вік.
Все веселий, хоч убогий,
Других веселив.
«Чень, ще станемо на ноги!» -
Раз в раз говорив.
Та не довелося стати,
Бо тісний став час,
Треба гнутись і мовчати
І платить раз в раз.
То Михайло хоч сміявся,
Та гірким сміхом:
Страх взнаки йому давався
Орендар з довгом.
Аж вкінці злі дні настали:
Орендар вчепивсь,
Грунт за довг зліцитували,
А газда розпивсь.
І щодень в шинку однако
Він в куті сидів,
І сміявся, і балакав,
І «мандрони плів».
Швидко нивку жид послідню
За горівку взяв
І з хатини жінку бідну
Геть з дітьми нагнав.
Жінка голосно ридала,
Йдучи здовж селом,
Вголос мужа проклинала,
Ставши під шинком.
А Михайло коло кварти
У шинку сидів
І сміявся, строїв жарти
Та «мандрони плів».
Вийшов, спорожнивши мірку,
І вже не прийшов:
Жид го рано на одвірку
Звислого найшов.
1881
V. БАБА МИТРИХА
«Я, кумко Йванихо, вмираю!
Не дав мені господь діждати,
Щоб свого Климка́ оглядати,
Як верне з далекого краю!
Погнали його на край світу,
І вістки від нього нема,
І годі мені вже по шляху глядіти
За ним! Наступає зима,
Сніг білий дорогу заносить,
В очах мені меркне вже світ…
Смерть, кумко, надходить, хоч що ви кажіть,
Душа вже з гостини додому ся просить.
Я, кумко Йванихо, вас прошу:
Остатню ще волю вчиніть!
Ось тут, в тій хустині, дивіть,
П’ять римських паперами ношу.
Се я заробляла три літа,
Складаючи гріш до гроша,-
То, кумко, на погріб ви мій оберніте,
Як з тілом розстанесь душа.
А тут, в другім розі хустини,
Є сріблом п’ять ринських, дивіть!
Се, кумочко, ви для моєї дитини,
Як біднятко з війська прийде, збережіть!
Я, кумко Йванихо, робила
Гіренько на грошики ті:
Ні смачно я в’їла, ні впила,
Дрижала не раз на сльоті.
То, чень, хоч синок мій єдиний
З них ко́ристь якую пізнасть,
Заплаче за мною сльозами рясними,
«На боже» за душеньку дасть».
Ще трохи Митриха стогнала
Та й вмерла в куми у сінцях,
А в той сам день карта в село причвалала,
Що син її в Босні від кулі поляг.
1881
VI. ГАЛАГАН 21
«Мамо! мамо! - кличе Йван,
Хлопчик, може, шести літ.-
Подивіться, подивіть,
Маю дзіньо, галаган!»
«Де ж ти, синку, теє взяв?
Чом ти, синку, так дрижиш?
Боже, босий десь бував,
Босий по снігу біжиш!»
«То мені паничик дав…
Я з ним бігав по снігах:
Я босоніж, а він мав
Черевички на ногах.
«Як мя зловиш, дзіньо дам!» -
Так він мовив та й побіг.
Я… дігнав його… ма… мам…»
«Синку, синку, що тобі?»
Зсинів, наче боз, Іван,
Зціпив зуби, одубів,
З ручки випав галаган -
Впав на землю і зомлів.
А за тиждень в неділю,
Плаче мати - пропало!
Пройшла коса по зіллю,
Бідне зілля
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «З вершин і низин, Франко І. Я.», після закриття браузера.