Читати книгу - "Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні"

Розділ 11.

— Ти не давав про себе знати більше місяця, і цим мене сильно налякав. Мені довелося навіть підіслати свого дворецького до твого, щоб дізнатися, що з тобою все гаразд. Адже від твоєї дорогої Ерманії мало, що можна дізнатися.

Кейл сидів за столом в моєму кабінеті, з усмішкою до вух, але стривоженими очима пильно спостерігав за мною. Я впізнавав свого найкращого друга. Він радий за мене і водночас стривожений. Завжди веселий і безрозсудний, Кейл завжди був щирим другом, порядним та чесним. Я знав, що за його посмішкою завжди прихована тривога за друга. Я завжди міг покластися на нього.

— Адже ти знаєш, що на те були свої причини. Як твоя матір поживає?

Кейл махнув рукою.

— Триста років ще житиме. Мабуть потойбічний світ поки її не потребує. Але повір, мене вона так не хвилює, як ти, мій друже. Розкажи краще про своє здоров'я. Соур говорив, що в тебе віднялася мова. Але що я чую та бачу зараз? До речі, ти не проти? — Кейл вказав на затиснуту між пальцями сигару.

— Пали собі на смерть, — хмикнув я, знаючи про шкідливу звичку свого друга. - Соур не збрехав, а твої очі та вуха тебе не підводять. Якимось незбагненним дивом до мене повернулася мова.

Я коротко розповів про події останнього місяця. Кейл слухав дуже уважно. Коли розмова стосувалася мого здоров'я, що явно згасає, я бачив знайомий біль і співчуття в очах друга, і намагався посміхатися.

— І ти досі не довіряєш їй? Чому? Адже вона врятувала тебе. І знайди мені причину, навіщо вона передала тобі розмову Ерманії та цього покидька Марвея?

— Я не вірю у випадковості, Кейле. Вона знає про паразитарну магію, вміє сканувати мене, без магії вміє вриватися до мене в кабінет? Нісенітниця!

— Але ж вона не зробила жодної спроби тебе вбити, — наполягав чоловік. Раптом я відчув жахливий холод у ногах. Обпалюючий до болю. Стиснувши зуби, я спробував не видати себе. Демоне! Я не можу відчувати свої ноги, але цей біль зводить мене з розуму в останні тижні. Здається, останні сили в ногах залишають їх. Біль настільки сильний, що мені хочеться кричати, хочеться стиснути пальці в кулак, але... я не відчував навіть їх, а кричати... я не хочу, щоб усі бачили мою слабкість.

— Віторе?

— Пробач, все нормально, я просто замислився. Мені здається, її підіслали до мене. Просто... це дуже хитрий план. Вона – дивна, і мене це лякає. Я не знаю чого від неї чекати.

— Але ти не відіслав її, — підсумував Кейл.

— Повір, намагався. Але в цьому полягає чергова дивина: вона сирота і відмовляється від грошей, відмовляється від спокійнішої роботи, відмовляється від рекомендаційних листів. Вона не боїться моїх викидів магії! Будь-яка інша на її місці вхопилася б за таку нагоду. Це означає лише одне: її підіслали стежити за мною. Вона досить не дурна в медицині, що насторожує ще більше.

Кейл зробив затяжку і повільно випустив дим із рота.

— Знаєш, Віторе, ти маєш рацію. Після стількох спроб тебе вбити, вірити людям дуже необачно. І ця її спроба співпраці з Марвеєм, — він похитав головою. — Ось же виродок! За першої ж нагоди придушу його своїми руками. Віторе, ти навіть не повіриш, як мені хочеться його вбити!

— У мене виникло одне питання, Кейле.

— І я навіть знаю яке, можеш не казати. Я простежу за ним післязавтра на прийомі у короля, — підхопив мій друг, але, крім цього моменту, мене тепер бентежив і інший. І на подив, на цю думку мене наштовхнула... це дурне дівчисько!

— Дякую, Кейле. Але є ще одна проблема. Зараз у мене виникло таке відчуття, що Марвей відтягує цей момент.

Кейл насупився.

— Він веде гру проти Ерманії?

— Ні. Швидше за все, він використовує Ерманію у своїх цілях. А моя бідолашна дружина навіть не в курсі, - зловтішно посміхнувся я. Чоловік замислився, намагаючись самостійно розгадати загадку.

— Ти... гадаєш, це він? — акуратно поцікавився Кейл.

— Я думаю, що він шукатиме допомоги у них. Так вірніше буде сказано.

— Значить, Марвей виведе нас нарешті на цю зграю?

— Сто відсотків – так. Але я не впевнений, яку роль він грає у всьому цьому. Ми так і не довідалися, хто мене заразив. Марвея не було зі мною поряд у момент зараження. Він або один із них, або... він працює на них.

Кейл нервово знову запалив.

— І тоді цілком пояснюється раптова поява у твоєму домі цієї нової служниці. Я вже також схиляюся до думки, що вона приставлена, щоб доносити про тебе. Нібито дбайлива служниця, сирітко. Ах, як би не зворушитися! — майже виплюнув чоловік і в його очах промайнула лють.

Я заплющив очі від чергової порції болю.

— Боги, Віторе, ти зблід...

— Все гаразд, — процідив я крізь зуби, зупиняючи друга. І як мені хотілося витягнути руку, але моє тіло більше не підкоряється мені! Ця думка щодня зводить мене з розуму!

Окрім обпалюючого болю в ногах, я відчув нестерпний біль у грудях. Я відчував там потік чорної енергії, яка намагалася вирватися назовні.

— Віторе! Тобі потрібна допомога...

— Ні. Ні. Іди звідси... — все пливло, як у тумані, дихання збилося, я намагався заспокоїтися, зробити рівний, глибокий вдих, але відчув, як почали трястись стіни навколо...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍