Читати книгу - "Заміж за незнайомця, Уляна Пас"

Заходжу в ліфт і попутно набираю повідомлення для Ліки. Хочеться з кимось поговорити, а ще поділитися своїми переживаннями. І головне - відтермінувати повернення у помешкання Єгорова.  

Поринувши в роздуми, не звертаю увагу на те, що ліфт зупиняється на поверх нижче. Відчуваю лише легкий аромат чоловічих парфумів і чиюсь присутність поруч.  

- Привіт! Яка приємна зустріч! - незнайомий чоловічий голос змушує мене відірватися від написання повідомлення. Піднімаю погляд і бачу перед собою доволі привабливого блондина з блакитними очима та привітною усмішкою. Його діловий костюм дає зрозуміти, що молодий чоловік також працює у цій компанії. 

- Ми знайомі? - питаю і хаотично намагаюся пригадати, чи бачила його раніше.

- Ти не пам'ятаєш? - ще ширше усміхається, а мені стає не по собі. Невже ще один мій косяк по п'яні намалювався? Хоча... до втрати пам'яті я напивалася лише з Дем'яном… - Ми разом тусили у Вегасі. Я Кирило, друг Дема. 

- Оу... - розгублено завмираю, тому що зовсім не пам'ятаю цього хлопця. Боже мій, скільки ще сюрпризів принесе мені та ніч у Вегасі?! - Вибач, просто…

- Я все розумію! - Кирило не ображається, і коли ми разом виходимо на першому поверсі, пропонує повечеряти разом. 

- Не впевнена, що це хороша ідея, - знизую плечима. В принципі цей хлопець мені подобається. Він начебто щирий та веселий. Але зупиняє мене те, що він друг Дем'яна… 

- А мені здається, що це хороша ідея! - Кирило наче знав, що я увімкну задню і хапає мою руку в свою. - Тут за рогом є чудове кафе! Обіцяю, що чіплятися не буду! Все-таки знаю, що Дем ще той ревнивець!

Ага! Точно! З чого б це Дем'яну мене ревнувати?!

Одразу пригадую його слова про те, що тепер я його дружина і бла-бла-бла. І тут дуже сильно хочеться зробити йому якусь капость. Наприклад, фліртувати з його другом. А чому б і ні? Заодно й перевірю стресостійкість власного чоловіка…

Кирило щасливий від того, що я погодилася, а я просто щаслива, адже є можливість відтягнути повернення у квартиру Єгорова. А ще у мене є план! Якщо Кирило дійсно друг, отже, саме у нього я зможу вивідати інфу про Дем'яна. Поки що і сама не знаю навіщо мені це, але в боротьбі з ним може знадобитися. 

Кафе виявляється дійсно доволі милим. Кирило галантно пропонує розрахуватися за мою вечерю, а я все більше переконуюся, що друг у Дема чудовий. Поки чекаємо замовлення, вирішую промацати підґрунтя. 

- Як давно ви з Дем'яном знайомі? - питаю, сподіваючись, що Кирило піде на контакт. 

- Ще з універу. Навчалися разом у Лондоні. Зараз я помічник керівника фінансового відділу  у цій компанії. Дем допоміг мені добре влаштуватися. Він взагалі чудовий друг. Пощастило тобі з чоловіком, Юле, - весело ділиться зі мною Кирило.

- І не кажи, - заледве стримуюсь, щоб не фиркнути. - Кір, ти ж напевне пам'ятаєш ту ніч у Вегасі, чи не так? 

- Звісно, - сміється хлопець. - Було весело! І подруги у тебе чудові. 

- Може, поясниш, як так сталося, що ми з Дем'яном одружилися?  Просто я мало що пам'ятаю з тієї ночі, а сам Дем'ян не поспішає щось пояснювати, - сподіваюся, що хлопець нічого не запідозрить і пояснить бодай щось, тільки от сподівання мої були не довгими.

- Якщо хочеш, я тобі поясню, - несподівано поряд сідає сам Дем'ян, а мені хочеться крізь землю провалитися. Як він тут опинився, чорт забирай?! 

- Пробач, Юль. Я написав Дему повідомлення, де тебе можна знайти, - винувато знизує плечима Кирило і ображатися на нього зовсім не хочеться. 

- Не вибачайся. Все гаразд, - усміхаюся і намагаюся відсунути свій стілець подалі від Дем'яна. Щось занадто багато його у моєму особистому просторі. Тільки от зробити це не вдається, тому що Єгоров просікає мій маневр і хапається за стілець своїми руками. 

- Втекти зібралася, колючко? - глузливо заглядає в очі, а мені кортить стерти цю усмішку з його обличчя. 

Шкода лише, що крити мені нічим. Втекти не вийде ні зараз, ні потім.