Читати книгу - "В кроці від кохання, Олександра Малінкова"

     “Точно! Треба ж подмухати напевно…”, - згадала я.

     Стаю навшпиньки й, схиляюся нижче, щоб було зручно. 

- Не треба! - вигукує і наче сахається від мене. 

     Спритно зіскочив зі стільця, буркнув сухе “дякую і на добраніч” та пішов геть.

    Ось на цьому моменті і закінчилася наша нічна пригода! Швиденько прибираю сліди нашого “злочину” на кухні, та тікаю мерщій до своєї кімнати, доки випадково хтось сюди не забрів.