Читати книгу - "В кроці від кохання, Олександра Малінкова"

ГЛАВА 22

     Емілія.

     Довго крутилася в ліжку, ніяк не могла заснути. Здається вже навіть почало світати коли нарешті провалилася в сон. 

     Вранці мене розбудив звук будильника, який я увімкнула на своєму стільниковому телефоні. Ледве розплющила очі. Потягнулася та нарешті сповзла з ліжка. Навіть контрастний душ не дуже допоміг прокинутися.

     Сіла на ліжко і поклала поряд з собою свою косметичку. 

    “Дивно! Мені здається, чи в ній хтось вже встиг покопирсатися? Так і є! Пудра зникла. А чорний олівець, яким я так старанно останні дні виводила стиль емо-eye*(око на анг.мові) гарно затуплений, так наче ним хтось на стіні малював! Нічого! В мене десь була точилка для олівців!

     Що ж робити без пудри? Знову - імпровізація наше все?!”

    Витратила більше ніж пів години, на створення новго образу, і врешті-решт вибралася з своєї кімнати. 

      Голод не тітка! А я страшенно голодна. Тож прийдеться відвідати кухню. 

      “Хоч би там нікого не було!”, - повторювала всю дорогу.

      Та не з моїм щастям.

- Привіт! - щойно увійшла до кімнати, як Марк одразу відізвався, обвівши мене поглядом.

     “Оце я попала! Знову опинитися наодинці з ним! Чи не занадто мені “щастить”, останнім часом?”, - подумала про себе.

- Привіт! - процідила і відкрила холодильник. 

     Нашвидкоруч склала дві канапки з шинкою та сиром, і сіла за стіл.

- Ти змінила образ? - поцікавився Марк. - На другій добі відбулася заміна! Штукатура П'єро змінила Готесса! Нє? Єгипетська цариця Клеопатра? Кльопа це ти!? Перепрошую не одразу впізнав тебе в гримі. Чудеса реінкарнації в дії!? 

- Відвали Марку! Не блазнюй! - пробурмотіла роздратовано й, відкусила шматок від канапе. 

- А де зараз Маша? - поцікавилася я. 

     Щось підказує мені, що це саме ця мала похазяйнувала в моїх речах. 

- Скучила за новими враженнями? 

- От це вже точно ні! - запевнила його я.

- Привіт, народе! - привіталася Марія, яка наче думки мої прочитала.

     Дівчинка всілася поряд зі мною.

- Ось! Повертаю назад! - після цих слів ця мала крадійка кладе поряд зі мною баночку майже білої пудри. 

     “На секундочку! Моєї пудри!”

- А як моя річ опинилася в тебе? - запитую в дівчинки, зробивши наголос на слові “моя”. - Я щось не пам'ятаю, щоб ти просила її у мене.

- Я правда намагалася запитати, але ти так міцно спала! - пересмикнула плечима вона. 

     “А що ти Машо, знову робила в моїй спальні!? На секундочку - зачиненій кімнаті!”

     Доки ми сперечалися, Марк вже встиг зробити дитині вівсяну кашу і поставити біля неї.

- Все одно, це не привід брати без дозволу чужі речі! - продовжила я. - І заходити без дозволу!

- Але ж я повернула! - її брівки зійшлися на переніссі. 

- Емілія права! Наступного разу попереджай, якщо тобі щось буде треба! - підключився Марк, але промовив ці слова досить спокійним та стриманим тоном. - Навіщо тобі пудра? Ти ще дуже юна, щоб користуватися нею. 

- Я не для себе, а для ляльки! Я хотіла з неї зробити клоуна для вистави! - насупилася мала і склала руки на грудях. - Але нічого не вийшло, бо пудра закінчилася!

- Чудово! - зітхнула я і відкрутила баночку. 

     “Не помилилася. Порожня!”

- Ти і без пудри гарна! - спробував владнати ситуацію Марк. 

 

     Марк.

     Добре! Відкриваю карти щодо моєї вчорашньої втечі! 

     От чесно, кладу зараз руку на серце! Злякався! Вперше у своєму житті. 

    Ні! Не Емілії звичайно! До її образу вже, здається, звик. Швидше злякався своєї реакції на неї. Варто було їй опинитися так близько біля мене… відчув тонкий та приємний аромат її шкіри, в домішці з дуже легкими та свіжими парфумами… і реакція не змусила себе довго чекати. 

     Це дивне і незвичне щось… нове. Коли по великому рахунку ти навіть не знаєш, як насправді вона виглядає за тією тонною косметики, яку вже вкотре використовує… А просто відкриваєш її для себе дуже повільно, поступово… Її відважність, відчайдушність, прямолінійність, загадковість. 

    “Агов! Марку! Що відбувається? Так ти не зчуєшся, як потрапиш у пастку, розставлену з тонким розрахунком! А як же ж таємнича незнайомка з неймовірним голосом? Тобі вже не цікаво хто  вона?”

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍