Читати книжки он-лайн » Молодіжна проза 🌸💖📚 » Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва

Читати книгу - "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва"

57
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 34 35 36 ... 116
Перейти на сторінку:
Роздiл 15

- У тебе повно друзів, чому ти до них не звернувся? - у мене від обурення навіть голос тремтить.

- Бо вони всі зайняті, швидко роз'їхалися. А ти тут, тебе не треба шукати, - нітрохи не каючись, примовляє задоволеним голосом. Знімає з мене рюкзак. - Він тобі заважатиме, краще поверну, коли на місце приїдемо.

- Ну ти й нахабний Ведмідь!

- А ще я чарівний, добрий і нескінченно турботливий. Хочеш перевірити ще я який?

Він мене з розуму зведе!

Заплющую очі, відкриваю очі. Картинка все та ж. Ведмідь минулого разу врятував мій байк, а цього разу орендував. Негідник. І знаючи його, не відчепиться.

- Гаразд, поїхали. Але май на увазі, на мене подруга чекає. Тож не затримуй, рушай вже!

- Так, о та-ак.

- Чому стоїш?

- Дивлюся й милуюся. Коли ти сердита, ще красивіше.

Еге, зрозуміла…

Ведмідь мене розігрує? Отже, десь причаїлися дружки з команди. Верчу головою, шукаю їх. Не бачу. Парковка майже що порожня. Дарський сідає за кермо, подає мені сигнал. Заводжу байк і рушаю за ним.

Тільки на дорозі доходить. Як мій байк йому допомагає? Це ж не я його везу, а він мене! Та вже не відчепитися, ми на середній смузі, рух поруч активний. Стискаю міцніше кермо і уявляю, як нахабнючого Ведмедя заманюю в ліс, там пристібаю до масивного міцного дерева. Теж замочок повішу і буду дражнити.

Після кількох поворотів мої мстиві думки змінюються на панічні. А раптом він мене туди й везе? Прямісінько до лісу? Адже Ведмеді люблять ліси. Треба зістрибнути з байка. Але я не можу. Шкода залізного друга, страшно за себе. От халепа, знайшла кому довіритися.

І тут раптово позашляховик Дарського подає сигнал на поворот і два рази підморгує «Скоро зупинка». Прямую за ним. Так накрутила себе, стільки надумала, а ніякого лісу і близько немає. Ми приїхали саме туди, де я збиралася зустрітися з Інною. Тільки зупинилися не біля центрального входу в торговий центр, а збоку - біля вивісок з афішами кінотеатру. Цікаво, навіщо йому сюди?...

Зістрибую з байка. Руки в боки вставляю. З грізним виглядом чекаю, коли мене звільнять і повернуть рюкзак. Небезпечні настали часи після мого влаштування на першу роботу.

Ведмідь підходить до мене з рюкзаком. В одній руці моя річ, іншою якісь квитки тримає.

- Дякую, Алінко. Ти мені ду-уже допомогла, - знову обніматися лізе, і таки хапає ж лапами, не відмахнутися. - За те що допомогла, я тобі обов'язково віддячу.

- Е-е... почекай, - вириваюся нарешті з міцних лап. З ним тепліше і вже звичний освіжаючий аромат від Ведмедя мій ніс глибше вдихає, як наче це хоче відчути. Та мене лякає його прямота і здатність будь-які кордони збивати дубовим чолом.

- На що почекати? - посміхаючись, хитро мружиться.

- З вдячністю своєю. Я ж так, від щирого серця. Допомогла і нічого натомість не прошу.

- Угу-угу, справжнього хлопця ні про що і не треба просити. Він сам все придумає.

Ось зараз я хвилююся. Рюкзак повернувся. На байку досі причеплений замок. А Ведмедище не збирається прощатися. Того й дивись, як віддячить, що мені додому не їхати, а бігти доведеться.

- Мишко, ти ж навіщось приїхав сюди? То йди собі, я не затримую.

- Це як же не затримуєш? - витріщає виблискучі зеленню очі. - Заважаєш пояснити, навіщо я сюди поспішав.

- Ну і навіщо?

І хто мене смикнув запитати? Але якщо б не запитала, тоді б мучилася потім від цікавості. Нехай вже покаже, що стискає в руці!

- Розумієш, Алінко, мені знову посміхнулася удача. Ну я везучий хлопець, що тут поробиш.

Слухаю, затамувавши подих. Мені чомусь удача лише зуби показує.

- Серед зареєстрованих відвідувачів кінотеатру розіграли квитки, - показує ближче. - І уявляєш? Рандом випав саме на мене. Сьогодні прислали два квитки на прем'єру, ВІП-місця з необмеженою доставкою попкорну і всяких там різних смаколиків, що є в кафе кінотеатру. Найкрутезна акція! Раз на три роки проводиться.

- Очмані-іти. Ти щасливий магніт носиш за пазухою, чи що? - захоплююся, навіть забуваючи, яким чином сюди потрапила.

- Ні-і, не за пазухою, - регоче Мишко. - Ось сюди його приліпив, - і плескає себе по задній кишені на джинсах, а точніше, по правій сідниці.

Прикушую язика, щоб не попросити подивитися. Жахливо соромно, але навіщо він постійно дражнить, га?

- Оце тобі пощастило! Я стільки разів заповнювала всілякі анкети. І нічого. Нічогісінько.

- Та буває, не вішай носа, Зірочко. Як-небудь навчу, як вайби везіння приманювати. Поки можу запропонувати скористатися щасливим другим квитком.

І простягає його мені.

- Але я не зібралася сьогодні в кіно…

- Гадаєш, я збирався? - з пирханням перебиває мою спробу відмовлятися. - Взагалі не до цього. Просто не хочеться людей підводити. Вони ж старалися, розігрували. Думав сам сходжу хоч ненадовго, поваляюся на віп-диванчику, попкорну наїмся. Тепер зрозумів. Другий квиток для тебе. Нікому не віддам, нехай тобі лише дістанеться, - вирішив вже все і за руку мене тягне до входу.

- Мишко, постривай! Я серйозно не можу! - упираюся ногами. - Ми з подругою домовлялися. Зараз я їй подзвоню.

- Добре. Тільки недовго, а то початок пропустимо, - дозволяє, не відходячи від мене ні на крок.

Інна швидко відповідає на дзвінок. Насамперед цікавиться, як там Ведмідь? У сенсі, Ведмідь? А я, а байк? Про нас хтось думає?!

- Міша змушує піти з ним у кінотеатр через виграш в акції, але ми ж домовлялися з тобою. Прямо зараз підтвердь це голосно.

Вмикаю динамік на гучний зв'язок.

- Алю, ну хто пропускає круті акції? Іди, а купальники я подивлюся на сайті в каталозі. Там вибір побільше. Такі знайдемо, що плавці слиною стечуть…

Продовження я встигла переключити назад на тихий зв'язок.

З Ведмедем щось незрозуміле сталося. Гарчить, чортихається, тре кулаки. Та й насупився так, ніби йому хвіст прищемили цеглиною. Чекає, поки я в рюкзак закину телефон, потім різко смикає.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 34 35 36 ... 116
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва"