Читати книжки он-лайн » Молодіжна проза 🌸💖📚 » Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва

Читати книгу - "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва"

57
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 33 34 35 ... 116
Перейти на сторінку:
Роздiл 14/1

Аліна

- Він не поводився, як «просто», він поводився, як «багато зайвих зубів». Більше не зустрічайся з ним, - вимогливо цідить Ведмідь.

Ти подивися на нього, розкомандувався.

- Я сама буду вирішувати, з ким мені спілкуватися, - твердо тримаюся.

- Маленька ще сама вирішувати. Навіщо тобі цей індик? Від нього отримаєш лише неприємності.

- Чомусь мені здається, що Гліб про тебе скаже щось подібне.

- Що? Ти ще з ним збираєшся бачитися?!

Ну і псих. Знову мою будку розхитує. На стіл мені закинув пакет.

- Все може бути. Тебе це не повинно хвилювати.

- Даремно ти, Аліно…

Мишко не доказує, бо мій тато підбігає до нас.

- Дарський, тобі куди лежак поставити? А який коктейль принести? Ти замовляй, ми зараз зробимо. Подумай, раптом ще чого треба тобі для того... для релаксу?

- Самвелу Маратовичу, ну навіщо мені лежак? - здивовано запитує Міша.

- Як навіщо? Відпочинеш тут, розслабишся. Ми з командою і довше на тебе почекаємо. Нічого, що всі зібралися і чекаємо, як дурні, на воротаря. Чому застряг тут, га?!

Ми з Ведмедем одночасно здригаємося. Коли мій тато гарчить, скла у вікнах тремтять.

- Ваша донька дуже смачну каву готує. На годинник не глянув, але все, за хвилину опинюся на полі. Дякую за каву, Аліно!

Пф! Неможливий хлопець. Спритно відмазався перед тренером і швидко понісся до своїх. Будь-що нальоту здатний вигадувати. І як йому вірити, коли скаже правду, а коли навалить на вуха локшину?

- Більше ніякої для них кави перед тренуванням. Обійдуться!

- Тату, але вони ж випрошують…

- Та знаю я цих розбишак, як причепляться іноді, - у тата з'являється усміхнений погляд. - Все одно тримайся. Готуй після тренування, а не раніше.

Обіцяю більше його футболістів не балувати. Тато йде. Заглядаю у паперовий пакет, який прилетів від Ведмедя. Ось і навіщо? Робити нічого? Поверну назад, як тільки з'явиться.

Витягаю голову. Перевіряю. Поки нікому не потрібна. Гаразд, ще раз у пакет зазирну. Десь моя ложечка валялася…

Через п'ять хвилин нічого повертати. Злизую останні краплі десерту. І запам'ятав адже. Ну й Ведмідь. Суворий, грізний, а смачненьким пригощає. Прокручуюся на стільці та натикаюся очима на дзеркальце. Отакої! Чому це я раптом заусміхалася, згадуючи Дарського?

А хто забороняє бачитися з Глібом? Хто нахабно вважає себе командиром?

Хмурю брови, губи щільніше стискаю. Перевіряю у дзеркальці. Майже вийшло. Дзуськи налякати тобі вдасться, Ведмедю. Бо частина генів передалися мені й від татка.

Коли проводжала Гліба, він ще раз повторив, що хоче запросити. Без перешкод у вигляді скажених футболістів, зміг все повністю доказати. Він не кликав мене відразу на побачення. Запросив вболівати за нього на чемпіонаті з плавання.

Чесно кажучи, я навіть не роздумувала. Водний чемпіонат збігається з моїм вихідним. Давно хотіла побувати на змаганнях плавців, згадати, як і я в дитячій збірній плавала.

Ну і найголовніше!

Там я з великою вірогідністю побачу, чи є у Гліба друга мітка у вигляді трикутника. Тому погодилася, обіцяла приїхати. Сподіваюсь, хоч одна інтрига незабаром розкриється. Залишиться тоді зірку знайти. Ех, відчуваю, це стане найскладнішим завданням.

***

А Ведмедя застати зненацька нелегко, зате чіпляється - не можна бачитися з Глібом, забороняє, гарчить. Мене навіть батьки спокійно відпустять побувати на спортивному змаганні. Нехай фанатками своїми командує! Поки не перевірю зірку, взагалі з ним нікуди не піду.

Все, вирішила так, і заспокоїлася.

Після роботи виходжу, подруга на телефонному зв'язку. Ми обговорюємо з нею, в яку поїдемо крамницю за купальниками. Після пляжу в компанії з красенями-плавцями, так подумали, що наші торішні купальники треба оновити. Раптом ще колись прийдемо, а там Гліб з друзями…

- Біля мене маленький вибір. Краще поїдемо в той великий торговий центр, де рюкзаки купували, - пропонує подруга, не забуваючи додати: - Там і перекусимо, я чула, багато нових кафешок відкрилося.

- Гаразд, поїдемо туди. Зараз на байк застрибну і швидко при…

- Що швидко? Приїдеш? Прилетиш? - добирає закінчення за мене Інна.

Я набираю через ніс якомога більше повітря. Поки не можу відповісти від шоку. Мій байк стоїть рівно, з колесами все гаразд. Але що це, трясця, відбувається?!

Звідки з'явився трос, причеплений до мого залізного друга?

- Очмані-іти... Хтось хоче викрасти мій байк, - приголомшено вголос кажу.

- Та ні, не викрасти. А ненадовго скористатися, - з припаркованої навпроти машини з'являється Ведмідь. Справа в тому, що машина у нього сьогодні інша, не відразу зрозуміла, чий позашляховик.

- Мишко! Ану швидко відчепив мій байк! Ти навіщо це зробив?

- Це не він, то все мітка, все зірочка, - на тому кінці заливається сміхом подруга.

- Я тобі пізніше подзвоню. На мій байк напав Ведмежатина і, здається, таки хоче вкрасти.

- Тебе чи байк?

Відключаюся. Сама хочу скинути трос, але він не піддається, накинуто кільце з замком. Здогадуюся, у кого я знайду потрібний ключик. І знаю, куди б я вставила його потім нахабі.

Міша підходить ближче. Знову його посмішка з найбільш підозрілих. Витягує руки і одним махом закидає мене на сидіння.

- Аліно, заспокойся. У мене не заводилася машина. Тільки пристебнув до твого байку - відразу допомогло. Давай так, ти мене зараз підкинеш в одне місце, там почекаєш і все. Відпущу тебе, Зірочко, ані шматочка не з'їм.

Та він знущається, чи що?!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 33 34 35 ... 116
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва"