Читати книгу - "Потраплянка для мажора , Деріка Лонг"

32.

Меліса

Починаю нервувати. Мені здається, що я сіла не в ту автівку. Все мало б бути за планом, але якщо я помилилась ?

— Пробачте, а чому ви вирішили мене підвести ? — тихенько запитую, і сподіваюсь почути правильну відповідь.

Але водій мовчить, а потім повертає до мене своє засмагле обличчя і посміхається.

— Ти бігла посеред дороги, я ледве тебе не збив з ніг. А після твого благання про допомогу, я не зміг залишити тебе на самоті, — його голос врівноважений. А погляд впевнений і гордий.

— Максим, — продовжую розмову. — я все правильно роблю ? — не можу прямо запитати, але страх в моїх очах стає все більшим.

— Мелісо, дієш за планом, — нарешті я радісно знизую плечима.

Сьогодні до моїх рук потрапив лист. Спочатку я була не впевнена в тих словах, які мені довелось прочитати. Через декілька речень, я зрозуміла, що мій коханий мене знайшов.

Адресатом був Женя. Руки тремтіли від усвідомлення, що ми нарешті зустрінемось.

В листі було написано перелік дій, які мені потрібно виконати, щоб врятуватись.

«План А» — саме такий заголовок я побачила. І як же добре, що охоронці бандита були не поряд зі мною. Бандит, який вирішив забрати моє життя, задля свого задоволення. Ці думки досі не вкладаються в моїх голові.

Я прочитала лист декілька разів. Вагалась, сумнівалась в своїх діях. А раптом це перевірка чи пастка від Володимира, який так завзято контролює кожен мій рух. Можливо саме він влаштував для мене цей «побіг», щоб побачити моє справжнє ставлення до нього.

Маршрут, про який було написано в листі, був для мене невідомим. Тому я бігла, куди бачила. Мені потрібно було зустріти автівку, а вже потім сісти в салон та поїхати з цього темного місця. Та хіба я знала, що мій страх та емоції будуть сильніші за логічне мислення. Бігти посеред дороги була не найкраща ідея. Але як же мені пощастило, коли я натрапила на ту машину, про яку було згадано в повідомленні від Євгена.

— Де він ? — з цікавістю запитала я. Не хотілось показувати всю свою біль, але сльоза не втрималась і покотилась по моїй щоці.

— Чекає на тебе, — хлопець розтягнув посмішку. — він сумував, шукав тебе… Але більше нічого сказати не можу. Адже я звичайний замовник, який виконує завдання від детектива.

— Детектив ? — вирвалось з моїх вуст. Настільки все серйозно…

Ці слова зігріли моє серце. Виходить, Женя ні на мить не забував про мене.

Дорога була довгою, я декілька разів провалювалась в сон. Мені хотілось замкнути очі, і забути про все, що відбулось зі мною за ці пів року.

Хотілось змити з свого тіла бридкі сліди від рук Вови.

Від хвилювання почав боліти живіт. Я ніжно доторкнулася до свого випуклого животика. Погладила та відчула стукіт серця своєї малечі. Невже все влаштується як найкращим чином ? І ми розпочнемо нове життя з білого аркушу ?

 

Євген

Орендована квартира на пʼятому поверсі. Незнайоме місто та ненадійні будівлі. Все це здавалось мені нереальним. Я знаходжусь у віддаленій частині країни. Далеко від столиці та від рідної місцевості.

Виглядаю у вікно, щоб нарешті в дворі побачити автівку, з якої до мене вийде найдорожча людина в світі.

— Випий коньяку, а то зовсім розклеївся, — біля мене стояв Ніколоз.

Чоловік високого зросту та міцної статури. Чорне волосся та густі брови. Тонкі вуста, які ледве було помітно через вуса. Довга, доглянута борода та чорні вії, прекрасно доповнювали його мужнє обличчя. Грузин по національності та дуже відважна людина. Цей чоловік працює детективом, має величезний досвід в цій сфері.

Він був моєю останньою та найбажанішою надією в пошуках коханої.

— Не хочу пити алкоголь, — я скривив  обличчя і  далі продовжив виглядати у вікно.

Але літній чоловік не хотів чути мою відмову. Підійшов до малої барної стійки, яка стояла далеко в кухні, і вже навіть не надіялась, що сьогодні на неї хтось зверне увагу.

Запах коньяку промайнув по всій кімнаті, а коли я повернувся обличчям до Ніколоза. То побачив перед своїм носом келих.

— Випʼємо заради хоробрості, — він повільно смакував напоєм, а я перевернув келих до своїх вуст. І швидко випив.

— Так діло не піде, — чоловік нахилився до мене. — ти або береш своє життя в руки, і забуваєш про тривогу та переживання. Або продовжуєш жити минулим, втрачаючи  своє щастя та найцінніші моменти.

— Мене охопив біль, через втрату коханої. Перед очима наше весілля та розбите серце. — я вдарив кулаком по підвіконню.

— Ми її знайшли… То чому я не бачу в твоїх очах щастя ? Чому ти думаєш про минуле ?

— Я повинен її побачити, почути. Лише тоді моє серце заспокоїться, — підняв брови.

— Ти чекав шість місяців вашої зустрічі, тож ще декілька хвилин почекаєш, — чоловік повільно похлопав мене по плечу.

Я відчував підтримку. Його слова додали мені впевненості, і я нарешті щиро посміхнувся. Не знаючи, що чекає нас далі. Але розумів, що в цей раз не впущу своє щастя.

Ніби відчув серцем, і відчинив вікно. Якраз в ту ж секунду підʼїхала знайома машина. Спочатку, на вулицю вийшов Максим. І я затамував подих, перед тим як побачити Мелісу.

І ось нарешті з автівки вийшла дівчина, яку ледве було помітно. Вона попрямувала до підʼїзду. Моєю серце шалено билось.

—  Кохана…  — прошепотів.

якщо вам подобається книга, поставте лайк та підпишіться на мою сторінку)

буду дуже вдячна!

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍