Читати книгу - "Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс"

унаслідок чого загинули всі 176 людей на борту. Bellingcat та інші онлайн-детективи негайно почали копати соціальні медіа — і знайшли докази, що 8 січня 2020 року рейс PS752 було збито саме ракетами, а також геолокували ймовірне місце запуску. Після млявої спроби заперечити факти іранська влада зізналася, що саме їхні ВПС неумисно збили цивільний авіалайнер. Можливо, вони обміркували долю російських посадовців, які затято брехали про MH17 і зрештою безнадійно спаплюжили власну репутацію. Коли люди можуть зібрати докази самостійно, брехатиме хіба що дурний.

На початку роботи Bellingcat я зустрівся з керівниками компаній Google та Facebook, ми обговорили перевірку фактів і поширення дезінформації на їхніх платформах. Google хотів допомогти нам у роботі й створив інструмент, який залишав метадані в усіх відео, завантажених на ютуб, власником якого є Google. Але пізніше взаємодія YouTube з онлайн-розслідувачами ускладнилися: відеоплатформа зазнавала тиску з боку громадськості. Користувачі наполягали на видаленні насильницького вмісту, особливо такого, що може радикалізувати глядачів. Улітку 2017 року YouTube запровадив алгоритм маркування відеороликів, які порушують його стандарти, — і сотні тисяч відеозаписів, пов’язаних з подіями в Сирії, зникли, знищивши безліч потенційних доказів 236. Тим часом Facebook шукав саме такі партнерські організації, як наша, щоб забезпечити надійність і якість модерування вмісту, бажано безоплатно. Bellingcat був замалим для таких починань, але Facebook не припиняв пошуків, і зрештою їм вдалося переконати кілька американських організацій, зокрема Associated Press, Snopes і ABC News, допомогти викривати недостовірну інформацію. Згодом Facebook розширив цю діяльність — залучив партнерів, які працювали з іншими мовами. Проте такий фактчекінг не розв’язав проблеми. Організація-партнер може, скажімо, перевірити 200 фактів на рік, реагуючи на конкретні запити 237. Кожен випадок вимагає значних зусиль, багато днів копіткої роботи, щоб перевірити й справедливо оцінити докази, наведені обома сторонами запеклих суперечок. Один із найавторитетніших фактчекінг-сайтів Snopes урешті-решт вийшов із проєкту. Те, що Facebook платив Snopes, не надто зарадило: 2017 року сума становила лише 100 тисяч доларів 238.

Соцмедійні гіганти опинилися перед реальною дилемою. З одного боку, вони не хочуть просувати загрозливі чи небезпечні матеріали, а з іншого — так само не хочуть обмежувати свободу слова. Однак тут виникає конфлікт інтересів: вони працюють із вигідною моделлю «залученості», яка нав’язує користувачам емоційно збурливий контент — не завжди правдивий. Якщо соцмедійні гіганти колись вирішать по-справжньому боротися з фейковими новинами і теоріями змов, їм доведеться змінити алгоритми рекомендацій і найняти величезну кількість модераторів. Але й цього, ймовірно, буде мало. Уявіть, що модератору потрібно розібратися в будь-якій суперечці на будь-яку тему. Чи можна вважати гексамін маркером зарину, виробленого режимом Асада? Як у Китаї обходяться з ув’язненими послідовниками секти Фалуньгун? Чи справді Франція нелегально постачає зброю, яку Саудівська Аравія застосовує в авіаударах по Ємену? Те, з чим довелося б працювати модераторам, може виявитися як частиною дезінформаційної кампанії, так і справжньою суспільною дискусією. Або це може бути справжня дискусія, що почалася з дезінформації.

Така глибока проблема породжує інтернет-песимізм, страх, що наше технологічне майбутнє — це непроглядний безлад. Ми в Bellingcat усвідомлюємо, що інформація, заснована на фактах, переважатиме не завжди. Проте ми докладемо всіх зусиль, щоб змінити ситуацію. Розслідування за відкритими джерелами — це не лише спосіб зменшити потік брехні від держорганів; це також послаблює фальшиві наративи, що проникають в інформаційну систему через Контрфактуальну спільноту. Показовий випадок стався 2019 року.

Сайти альтернативних медіа вирували обуренням: мовляв, Організація із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ) приховувала, що уряд Сирії не несе відповідальності за хімічні атаки на Думу, що відбулися рік до того. Конспірологи роздзвонили про це по всіх можливих каналах, але Bellingcat дослідив матеріали та визнав їх безпідставними, і основні джерела новин дослухалися до наших аргументів. Вони проігнорували заяви конспірологів, і ця інформація так і не поширилася світом. Захисна стіна спрацювала.

Щоб зрозуміти, як саме це працює, потрібно знати про важливість хімічної зброї в історії онлайн-розслідувань. Ця зброя порушує гуманітарне право, викликає моральну відразу в міжнародного співтовариства і наражає на його потужну реакцію. Тому ті, хто до неї вдається, намагаються приховати всякі сліди: це робить інформацію ключовою складовою будь-якої хімічної атаки — від Сирії до замаху на Скрипалів. Після атак на Гуту 21 серпня 2013 року сили Асада вирішили обмежити використання зарину і переключилися на боєприпаси з хлором, який убиває менше людей, але все одно завдає значної шкоди. Станом на 2019 рік незалежні розслідувачі нарахували 336 атак із застосуванням хімічної зброї під час громадянської війни в Сирії. За 98 % із них відповідальний уряд 239.

Ще одна велика заринова атака відбулася 4 квітня 2017 року, коли сили Асада намагалися знищити залишки контрольованої повстанцями території, цілячи в місто Хан-Шейхун на головній магістралі між Алеппо і Дамаском. У відповідь Сполучені Штати випустили крилаті ракети «Томагавк» по авіабазі Шайрат у Хомсі, звідки, ймовірно, і було здійснено атаку. Ми ретельно дослідили всі можливі відкриті джерела, зокрема матеріали мережі сирійських добровольців, які за допомогою мобільного додатку фіксували зльоти, траєкторію та іншу інформацію про повітряні судна, що піднімалися з військових аеродромів, аби вчасно попередити людей у підконтрольних повстанцям районах. Ця сирійська система відома як «Вартовий» 240. О 6:26 за місцевим часом винищувач-бомбардувальник Су-22 злетів з авіабази в Хомсі. Літак мав позначку «Quds 1», тобто належав командирові ескадрону, — це важлива деталь, бо цей військовий уже брав участь у хімічних атаках 241. Командувач сирійської армії підтвердив роль цього офіцера в нападах, коли відвідав авіабазу (ютуб-відео), подякував командирові ескадрону (фото у твітері) та звернувся до нього як до «героя, який влучив у базу» (фейсбук-допис). ОЗХЗ проаналізувала зразки, узяті в жертв — як живих, так і мертвих, — і виявила «вплив зарину або речовини, подібної до зарину». Результат, що називається, незаперечний 242.

Проте через наступну сумнозвісну хімічну атаку ОЗХЗ потрапила у псевдоскандал. Упродовж року після нападу на Хан-Шейхун режим Асада жорстоко відвойовував східні приміські райони столиці. Містечко Дума виявилося найміцнішою фортецею. Сирійська мережа з прав людини доповіла про щонайменше дві окремі атаки із застосуванням хімічних речовин 7 квітня 2018 року. Перша відбулася о 16:00 біля пекарні Сада, постраждали 15 людей. Друга атака сталася