Читати книгу - "Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс"

близько 19:30 поблизу площі Аль-Шугада: загинули 55 людей, постраждали ще 860. Очевидці повідомляли, що відчували запах хлору. Через тиждень США, Франція і Велика Британія почали атаки на три сирійські об’єкти, пов’язані з хімічною зброєю.

Багатьох збивало з пантелику, як хлор міг завдати таких важких уражень, убити десятки людей і викликати серйозні симптоми в сотень. Зазвичай хлорна бомба виділяє отруйний газ у вигляді світло-зеленої хмари, яка швидко розсіюється. Але в місці атаки газовий балон влетів згори в закриту будівлю, а не впав на вулиці, тому вітер не міг розвіяти отруту. У загартованій війною Сирії мирні жителі знають, на що звертати увагу, знають, що хлор важчий за повітря й осідає в низини. Щоб урятуватися, треба піднятися вище за уражене місце. Через ці знання, найімовірніше, і зросла кількість загиблих. Жителі правильно визначили тип газу, яким їх атакували, і почали шукати, як вийти нагору. Вони побігли сходами на верхні поверхи, проте не знали, що отруйний осередок — саме там, і вони поспішали назустріч своїй загибелі 243. Представники Організації із заборони хімічної зброї кілька разів відвідували постраждалі місця, збирали зразки з повітря й в уражених людей, опитували свідків. У березні 2019 року вони оприлюднили великий звіт, у якому підтвердили, що під час атаки було застосовано хлор, скинутий із повітря в спеціальних балонах. Тільки те, що балони розроблені для скидання з повітря, уже свідчило проти режиму: повстанці не мають військово-повітряних сил.

Однак опоненти фактологічної інформації просто так цього не прийняли. За лічені дні після атаки на Думу в штаб-квартирі ОЗХЗ у Гаазі спіймали групу ГРУ під час спроби зламати вайфай-мережу. Чотирьох шпигунів вислали з країни. Можна лише здогадуватись, як глибоко Росія проникла в дані організації. Напевно відомо, що незабаром після того, як Москва заперечила остаточний звіт ОЗХЗ про атаки в Думі, онлайн-«скандал» розгорівся всередині самої Контрфактуальної спільноти. Головним доказом була внутрішня записка інспектора ОЗХЗ Ієна Гендерсона, який не погодився з деякими деталями у звіті організації. Цей документ з’явився на сайті маргінальної мережі 244 науковців і дослідників «Робоча група по Сирії, пропаганді та медіа», відомої конспірологічними теоріями про «Білі каски», отруєння Скрипалів і застосування хімзброї в Сирії 245. У документі Гендерсон стверджував: імовірніше, що два балони з газом були «розміщені вручну у відповідних двох точках, а не скинуті з літаків». Якщо він мав рацію і балони справді були «розміщені вручну», це означало, що ми маємо діло з провокацією.

Ця гіпотеза проникла в мейнстримну пресу завдяки Пітеру Гітченсу з Mail on Sunday 246 — колумністові, знаному своїми полум’яними поглядами, зокрема сумнівами в теорії еволюції 247. Ще один відомий журналіст, Роберт Фіск із Independent, опублікував статтю під заголовком «Докази “газової” атаки на Думу, яких ми не мали побачити» 248. У листопаді 2019 року на WikiLeaks поступово почали публікувати більше внутрішніх документів, зокрема лист іще одного працівника під псевдо «Алекс», який був членом Місії з пошуку фактів, найтаємнішого підрозділу ОЗХЗ. «Алекс» нарікав, що керівництво некоректно інтерпретувало їхні з колегами знахідки. Мовляв, вони знайшли лише мікросліди маркерів хлору, які можуть мати інше походження 249.

«Це відкриття може стати найжахливішим випадком нагнітання на користь воєнних дій із часів вторгнення в Ірак і підроблених даних Тоні Блера», — писав Гітченс в унісон із Контрфактуальною спільнотою, що прирівнювала будь-які докази застосування зброї масового ураження до підтасованих розвідданих, котрі виправдовували напад Америки на Ірак 2003 року. Але урок тієї ситуації — не в тому, що кожен закид у застосуванні зброї масового знищення є вигадкою. Урок полягає в тому, що наявність доказів обов’язкова, і вони мають бути в загальному доступі.

Наше розслідування очолив молодий старший слідчий Bellingcat Нік Вотерс, колишній офіцер піхоти Британської армії, який служив в Афганістані й долучився до досліджень за відкритими джерелами після моїх лекцій у лондонському Королівському коледжі. Він вивчав і злиті документи, і офіційні звіти ОЗХЗ, консультувався з незалежними хіміками, токсикологами та іншими експертами. Головним питанням було, чи могла атака на Думу бути провокацією.

Російський і сирійський уряди заявляли, що повстанці привезли мертві тіла до житлового будинку і спеціально залишили їх там. На знімках із відкритих джерел можна нарахувати щонайменше 34 тіла, серед яких є дитячі; у багатьох — пінисті виділення на обличчях. На жодному не видно інших ознак насильства. Схоже, що люди померли зовсім недавно, на тілах немає слідів розкладу. Надто важко уявити, що стількох мирних жителів одночасно вбили в якийсь інший спосіб, а потім поклали їх на різних поверхах, при цьому не залишивши жодного свідка. Згідно з іншою конспірологічною версією, у балонах справді був газоподібний хлор, але їх розмістили на місці вручну, щоб підставити уряд Асада. Атака на Думу відбулася під час масованого бомбардування цього району сирійськими військовими. Там влаштували таку м’ясорубку, що повстанці здали район наступного ж дня. Серед цього хаосу провокатори мали наповнити вже сильно пошкоджені балони отруйним газом і підняти ці надважкі предмети на кілька поверхів у два різні місця, ще й так, щоб ніхто цього не побачив і не доповів про надзвичайну подію незалежним журналістам та інспекторам ОЗХЗ.

Наступна проблема теорії «ручного розміщення» полягала в тому, що на балонах є пошкодження, які залишаються після падіння з висоти кількасот метрів. У злитому документі Гендерсон припустив, що сирійські гелікоптери не стали б скидати боєприпаси з такої малої висоти. Але гелікоптери сирійської армії час від часу спеціально літають невисоко — так їх набагато важче поцілити, особливо ввечері, коли й було атаковано Думу. Припустімо, можна було взяти балони від попередніх атак і розкидати їх де потрібно, але й ця версія розвалюється. По-перше, пошкодження від ударів на боєприпасах має точно відповідати специфіці місця атаки, де їх знайшли. Крім того, хлор при розпилюванні помітно роз’їдає метал, і в разі інсценізації довелося б точно відтворити корозію. Також під час падіння снаряд утворює кратер — отже, він має чітко відповідати удару саме від цього балона, який упав на це місце з певної висоти. На кадрах російських журналістів видно незначні пошкодження на краю стіни. Як провокатори здогадалися б таке сфальшувати?