Читати книгу - "Енріке Портеро в Академії Баленсіага, Maurice Fedoux"

— Тому, — наголосив Альваро, — більше ніколи не смійте використовувати цей камінь у своїх модних колекціях або будь-де ще. Вам усе зрозуміло?

Друзі мовчки кивнули, поглинені мороком новин. Одна думка про те, що за створенням такого чудового каменю стоїть жахливий злочин, занурила їх у стан шоку та глибокого сум’яття.

Альваро, помітивши їхній стан, додав з важким зітханням:

— Я розумію, що це важко сприймати. Але тепер ви знаєте, що насправді стоїть за цим красивим каменем. Я хочу, щоб ви запам’ятали: незалежно від цінності чи краси чогось, якщо це пов’язано з такими жахами, краще від цього відмовитися.

Енріке, як і раніше приголомшений, подивився на своїх друзів, шукаючи підтримки.

— Ми ніколи не використовуватимемо цей камінь, — впевнено сказав він. — Я обіцяю вам. Ми шукатимемо інші шляхи для нашого успіху, без темних жертв і жахливих таємниць.

Хермоса й Рональдо кивнули на знак згоди, їхні обличчя все ще залишалися блідими від шоку. Альваро схвально глянув на них, і атмосфера в кімнаті трохи розрядилася.

— Тепер вам треба відпочити і прийти до тями. Ви всі троє молодці й добре себе проявили сьогодні. Якщо вам знадобиться будь-яка допомога, не соромтеся звертатися до мене, я завжди вам допоможу, — сказав Альваро, закриваючи ноутбук.

Друзі, все ще вражені, подякували Альваро, попрощалися і попрямували до дверей, сповнені нових думок і рішучості.

Кінець

Кінець