Читати книгу - "Хто проти суперкрутих"

виходом з дому. Годилось би помити голову, сказала вона, і змінити халат та капці на щось пристойніше.

Ян Ерік теж прийшов до нас на торт.

Я його запросила. По-перше, сама хотіла, щоб він прийшов у гості, а по-друге, я помітила, які погляди він кидав на тітку Муну, коли вітав нас із перемогою. Приблизно такий вигляд мав Бйорн Інґе, коли з головою закохався у Тею першого шкільного дня у першому класі. Чи тієї миті, коли від безнадійної закоханості його порятувала Бріттані.

— Яне Еріку, це — тітка Муна, — відрекомендувала я. — Тітко Муно, це — Ян Ерік, наш шкільний бібліотекар.

— Ти маєш найпрекраснішу тітку на світі, — усміхнувся Ян Ерік.

— І ви, як на бібліотекаря, цілком симпатичний, — усміхнулася тітка Муна.

Не минуло й двох секунд, як її щоки гаряче запашіли.

— Ой, що це я плету! — похопилася вона. — Ну, ви таке чули?!

Тітка Муна знічено потерла носа, точнісінько, як це робить мама, коли кається, що бовкнула зайве. Хоча, на перший погляд, тітка Муна не так вже й каялася. Надто після того, як Ян Ерік щиро розсміявся.

Вони вже ходили навіть у кіно, лише вдвох. Розповідаючи про це, тітка Муна ніяково хихотіла.

Юганна й Фелікс теж здавалися безтямно закоханими. Вони не розлучалися від самого дня конкурсу, коли скріпили свою любов поцілунком на шкільному подвір’ї. Юганна піднялася на касту вище, а Фелікс, навпаки, опустився на касту нижче. Але йому начеб було до того байдуже. Вони мають квитки на концерт Джастіна Бібера, який відбудеться через чотири місяці.

Бріттані та Бйорн Інґе більше не зустрічаються. Хоча Бріттані, буває, не все доганяє, усе ж їй вистачило лише кілька днів, аби збагнути, що Бйорн Інґе не найбільший catch серед семикласників.

Він дуже засмутився, коли Бріттані з ним порвала, але зробив свої висновки з ситуації. Зав’язав із закоханостями й повністю присвятив себе хобі номер два. Тепер він без кінця підпалює свої пуки й знімає це на мобільний телефон. Його регіт чути аж на коридор, коли він у туалеті клацає запальничкою.

Тея, здається, навіть заповажала Бйорна Інґе, коли той раптом збайдужів до неї, але це потривало недовго, бо вона почала зустрічатися з Рідваном. Бідака Рідван не мав вибору. Тея пригрозила викинути його з вищої касти, якщо він не поупадає за нею день-два, доки вона знайде собі в школі кращого кандидата на упадальника.

Ширін розгнівалася не на жарт за те, що Тея вдруге вкрала в неї Рідвана. Але вони вже помирилися. У них це звична річ. Та й Ширін вже повернула собі Рідвана.

Роня залишилася без пари. Чекає свіжого поповнення у вищій касті класу. Коли Маґнус нещодавно розпрощався з нею, вільних хлопців не залишилося, хіба один: Бйорн Інґе. Але він її не цікавив.

Ходять чутки, ніби поповнити ряди вищої касти може Турфінн-Чічка, бо Тея почала зустрічатися з його старшим братом. Вона таки знайшла собі хлопця у старшій школі. Він навчається у 9-А, його прозивають Турлейфом-Арканом. Ми з Нільсом дуже сумніваємося, що Тея знає, що таке аркан.

Бріттані, допетравши, що я трохи завищила розумові та інші здібності Бйорна Інґе, на щастя, не образилася на мене. Принаймні зробила не надто квасну міну. Вона й далі вигулькує у вікні Нільса, коли ми найменше того сподіваємося. Іноді відверто з нас глузує і обзиває suckers, а, буває, заходить в гості пограти разом у карти.

Нільс каже, що часом вона приходить навіть тоді, коли його немає удома. Якось, повернувшись від мене додому — ми вдвох готували домашні завдання, — він застав маму й Бріттані на кухні. Вони пили какао й задоволено хихотіли над своїми гороскопами. Бріттані саме вичитала пророцтво: невдовзі вона зустріне високого брюнета, який по вуха в неї закохається. Мама Нільса знала й те, що він буде ледь косооким і матиме загадкове минуле.

Тато Нільса досі водиться з Пуделихою. Не те щоб Нільс її сильно заповажав, однак скепсису в його ставленні стало менше. Коли ми ласували марципановим тортом у нас вдома після Конкурсу талантів, я навіть чула, як він сміявся з її оповідки про гриби й купки лайна. Відтоді він ще не бував у Драммені, але має намір приїхати в гості на Різдво. Пуделиха казала, що поблизу її дому є класна крита скейтрампа. Її донька, Уда, бомбезно катається на скейті.

Нільс, до речі, дуже добре навчився цієї осені кататися на скейті. Кілька днів тому я ходила з ним після уроків на скейтрампу й сама бачила. Марі й Ільва-Мерете теж там були й навперебій хвалили Нільса: який він симпатяга, коли усміхається, а волосся стирчить на всі боки, а коли він підросте, то стане ще симпатичнішим.

Від тих слів мені ціпеніють кістки. Ану ж Нільс раптом запишається і подумає, що вартий ліпших друзів, ніж я? Ліпших за ту, що нидіє на майже най-найостаннішому щаблі найнижчої касти, яка вічно натикається на парту Надіфа, заходячи в клас і виходячи з нього. Я боюся навіть подумати про таке!

Але поки що він дружить зі мною. Бо ж саме переді мною хотів похизуватися своїм умінням на рампі. Точно знав, що я похвалю й відповім на його «дай п’ять!». Однак більшість однокласників досі вважає мене негідною своєї дружби.

Вони не єдині.

Суперкруті Тея, Роня та Ширін нітрохи не змінилися, далі такі ж грубі й злобні, як були. Може, навіть ще грубіші, відколи програли Конкурс талантів потворі, нещасному бідачиськові, норвего-американці та скрипальці, яка до того ж відбила в них Фелікса. Змовницьких шепотів у коридорах не поменшало. Мене досі проводжають злісними поглядами й кидають образливими словами мені в обличчя. Коли вчора Сюсанна процокала повз на своїх високих каблуках, вона глянула на мене таким зневажливо-співчутливим поглядом, аж мені морозом сипонуло поза шкіру.

Але попри те сталося й багато чого приємного!

Я, Марі, Ільва-Мерете, Надіф, Селіна, Бірк, Франс та Нільс об’єдналися у своєрідний гурт. Ми часто гуляємо разом на перервах. Ми з Нільсом навіть почали обідати в їдальні!

Моя обсмалена гривка теж почала відживати. Вона ще не цілком відросла, але вже пнеться у правильному напрямку. Час від часу я ношу чорну бандану, щоб хоч трохи змінювати свою зовнішність. Чорне на білому, ага!

А Маґнус?

Гаразд, ось слухайте!

Коли ми — я, Нільс, Марі, Ільва-Мерете й Надіф — обідали вчора в їдальні, дещо сталося. До нашого столу підійшов Маґнус. Раптом вигулькнув із булочкою у руці, стояв і дивився на мене.