Читати книгу - "Знамення Долі"

на тарілку.

Покінчивши з солодким, Рендом не став затримуватися за столом, а швидко піднявся, побажавши всім іншим добраніч, і жестом покликав нас з Мартіном слідувати за ним.

По дорозі з їдальні нас обігнав Джуліан. Він постарався надати собі не дуже зловісного вигляду, властивого йому, і це йому майже вдалося.

— Нам треба змотатися з тобою в Арден, і як можна швидше, — сказав він.

— Непогана ідея, — відповів я. — Я з тобою зв'яжуся.

Ми покинули їдальню. У холі мене впіймала Флора. На буксирі за нею все ще йшов Білл.

— Заглянь до мене в кімнату вечером на «нічний ковпачок», — сказала вона. Або давай вип'ємо чайку завтра вранці.

— Спасибі, — подякував я їй. — Ми з тобою як-небудь зв'яжемося. Все залежить від того, коли у мене з'явиться вільна хвилинка.

Вона кивнула і засліпила мене посмішкою, яка в минулому була причиною численних дуелей і балканської кризи.

Потім вона пішла далі, і ми рушили теж.

На сходах по дорозі в бібліотеку Рендом підморгнув мені:

— Вже все?

— У сенсі?

— Вони вже всі призначили тобі зустріч?

— Ну… Над цим ще доведеться поламати голову, але в загальному…

Він засміявся.

— Не думаю, що вони стануть даремно витрачати час. Так що ти скоро будеш в курсі всіх домашніх підозр. Можеш навіть почати збирати їх у колекцію. Швидше за все, всі вони шукають зараз собі союзників, а ти уявляєшся їм найсприятливішою кандидатурою.

— Знаєш, я і сам не проти того, щоб зустрітися з усіма. Незручно тільки, що це відбудеться в такій обстановці.

Ми досягли кінця сходів, і Рендом жестом вказав у бік бібліотеки.

— Куди ми йдемо? — Запитав Мартін.

Він хоча й був схожий на Рендома, все ж був більш відкритим, та й зростом вищий, однак все одно залишався не надто високим.

— Взяти рушницю, — відповів Рендом.

— Он як! А навіщо?

— Для того, щоб випробувати патрон, який приніс Мерлін. І якщо патрон спрацює, то у нас з'являться додаткові складності.

Ми увійшли в бібліотеку. Масляні світильники все ще горіли. Рушниця вже стояла в кутку. Рендом підійшов до неї, дістав з кишені патрон і вставив його.

— Так… добре, а на чому ми його випробуємо? — Задумливо мовив він.

Він вийшов назад в хол і роззирнувся.

— Ага! Ось те, що потрібно!

Він приставив приклад до плеча, прицілився в порожні лицарські обладунки, які стояли тут же в холі, і спустив курок. Почувся короткий звук пострілу і дзвін кулі об метал. Порожній лицар похитнувся.

— Щоб я провалився! — Вигукнув Рендом. — Спрацювало! Але чому саме при мені, О Великий Єдиноріг! Я так жадав мирного, спокійного правління…

— А можна мені спробувати, батьку? — Запитав Мартін. — Я давно хотів постріляти.

Я порився в кишенях, витягнув патрон і передав його Ренді разом з ще одним.

— Один з цих двох не вистрілить, — сказав я. — Не знаю, який. Вони у мене переплуталися.

— Гаразд.

Рендом взяв обидва патрони, зарядив рушницю, передав зброю Мартіну і став пояснювати, як нею користуватися.

Здалеку долинули сигнали тривоги.

— Скоро тут збереться вся палацова варта, — зауважив я.

— Нічого, — відповів Рендом.

Мартін підняв рушницю до плеча.

— Невелика навчальна тривога їм не завадить.

Рушниця гаркнула, панцир задзвенів удруге. У Мартіна був до ідіотизму здивований вигляд.

Він повернув рушницю Рендому. Той оглянув патрон на своїй долоні, сунув його в затвор і вистрілив не цілячись.

— Якого біса? — Вирвалось у нього мимоволі.

Прогуркотів третій постріл, за яким пішов вереск рикошету, і як раз в цей момент палацова варта досягла кінця нашої сходів.

— Здається, я веду неправильний спосіб життя, — зауважив Рендом.

Після того, як Рендом подякував варті за швидку реакцію на тренувальний сигнал — а я вловив тим часом незадоволене бурмотіння, що мовляв король перебрав злегка за обідом — ми повернулися до бібліотеки, і Рендом задав логічне запитання:

— Звідки взявся третій патрон?

— Третій патрон я знайшов в куртці Люка, — відповів я.

Потім я виклав обставини, за яких всі вони у мене опинилися.

— Ні… зволікання тут абсолютно недозволено, — вислухавши мене рішуче заявив Рендом. — Я ПОВИНЕН знати, хто такий Рейнард Люк. Що ти сам думаєш про все це?

— Будинок згорів, — почав я, — нагорі жив Мелман, той, який хотів принести мене в жертву. А внизу розташовувалися «Склади Брута». Цей Брут явно зберігав на складі ось такі патрони. Люк визнав, що був знайомий з Мелманом. Спочатку я і не думав, що є якийсь зв'язок між ними, хоча одного факту, що вони розташовувалися в одній будівлі, вже було досить, звичайно.

— Якщо для боєприпасів потрібен був цілий склад, то нам загрожують серйозні неприємності, — стурбовано сказав Рендом. — Я хотів би дізнатися, хто справжній власник цієї будівлі і хто стоїть за компанією Брута, якщо це різні люди.

— Думаю, що перевірити це не дуже складно, — сказав я.

— Кого ж мені послати для цього? — Задумливо промовив Рендом.

Потім він клацнув пальцями і посміхнувся.

— Флора — ось хто зробить цю вельми важливу місію для порятунку Корони.

— На тебе явно зійшло натхнення, — схвально зауважив я.

У цей момент Мартін посміхнувся і покрутив головою.

— Боюся, що я нічого не розумію, — вставив він. — І взагалі я хотів би знати…

— Ось що, — вирішив Рендом. — Ти вводиш Мартіна в курс справи, а я піду дам вказівку Флорі. Вона зможе відправитися відразу після похорону.

— Добре, — відповів я.

Він пішов, а я знову взявся за свою історію, дещо скорочуючи для економії часу.

Ніяких особливо свіжих і несподіваних ідей з приводу подій, про які я йому повідомив, у Мартіна не знайшлося, втім, я від нього нічого подібного і не чекав. Останні кілька років, як я дізнався, він провів у досить пасторальному оточенні. Взагалі у мене склалося враження, що він більше любить село, а не місто.

— Мерлін, — сказав він, — тобі давно вже слід було повідомити про усі ці події в Амбер. Це явно стосується нас усіх.

«Цікаво, а як з Двором Хаосу, — раптом подумав я. — Там ця рушниця вистрелила би чи ні? Але все ж мішенями поки що стали Каїн і Блейз. А з Двору мене поки що ніхто не викликав, щоб повідомити про якісь нещасні випадки… І все ж Мартін був правий — мені слід було раніше ввести своїх родичів в курс подій і, ймовірно, доведеться в якийсь момент так само вчинити і з іншими родичами в Хаосі.»

— Але до подій останніх днів все виглядало набагато простіше, — сказав я Мартіну, — а потім я був дуже зайнятий, щоб зв'язатися з Амбером.

— Але всі