Читати книгу - "Брама"

плюща. Розповідали, що нічого путнього з цього не вийшло.

— Звісно! — відповів він.

Клара почала нервувати

— Гадаю, пора спати, — промовила Клара.

У цьому був якийсь підтекст. Я подивився на неї і сказав:

— Я проведу тебе до кімнати.

— Як хочеш, Робе.

— Таки проведу тебе, — вирішив я, не звертаючи уваги на той підтекст. — Добраніч, Френсі. Побачимося наступ­ного тижня.

Клара вже була на півдорозі до ліфтової шахти й мені довелося наздоганяти її. Узявшись за трос, я гукнув її:

— Якщо ти дійсно цього хочеш, я піду до своєї кімнати.

Вона не підвела голови, але й нічого не відповіла. Тому я вийшов на її поверсі й рушив слідом за нею до її кімнати. Кейті спала у крайній кімнаті, а Гіва дрімала над голографічним диском у нашій спальні. Клара відправила покоївку додому і пішла в сусідню кімнату перевірити, чи дитині зручно. Я сидів на краю ліжка, чекаючи на неї.

— В мене, напевне, починається ПМС, — сказала Клара, повернувшись. — Вибач. Я якась нервова.

— Якщо бажаєш, я піду.

— Господи, Робе, припини!

Вони підсіла до мене і пригорнулась. Я обійняв її.

— Кейті таке миле дитятко, — промовила Клара за мить, трохи сумно.

— Ти теж хочеш дітей, чи не так?

— У мене будуть діти.

Вона відхилилася назад, притягуючи мене до себе:

— Це лише питання часу. Мені треба набагато більше грошей, аніж я зараз маю, щоб повністю забезпечити дитину. І, звичайно, хотілося б бути молодшою.

ДЕЩО ПРО СІДНИЦІ ГІЧІ

Професор Геґрамет. Ми не знаємо, який вигляд мали гічі, лише можемо припустити. Напевне, вони були двоногими. Людям зручно користуватись їхніми інструментами, тому, напевне, вони мали руки чи щось подібне. Можливо, їхні органи чуттів були схожі з людськими, Схоже, що вони бачили у значній мірі ту ж саму ділянку спектру, що й ми бачимо. Хоча вони мали нижчий зріст, аніж ми: до метра п’ятдесяти сантиметрів. А ще в них були кумедні зади.

Питання. Що ви маєте на увазі?

Професор Геґрамет. Ви бачили колись сидіння пілота у кораблі гічі? Два пласкі кавалки металу з V-подібним з’єднанням. На них і 10 хвилин не витерпиш без болю в сідницях. Тому довелося накрити сидіння решіткою. Це вже людське доповнення, у гічі такого не було. Тому, можливо, вони мали тіло, приблизно як у ос. Їхнє черево фактично звисало нижче від стегон між ногами.

Питання. Тобто ви стверджуєте, що в них були жала, як у ос?

Професор Геґрамет. Жала? Не думаю. Хоча все можливо. Або ж там вони мали статеві органи, а які вони були — чорт їх знає.

Ми лежали кілька хвилин, а потім я сказав, тицьнувшись у її волосся:

— Кларо, я теж цього хочу.

Клара зітхнула:

— Гадаєш, я не знаю?

Вона напружилась і встала:

— Хто це?

Хтось шкрябався у двері. Вони були незачинені: ми завжди тримали їх так. Але, з іншого боку, жодного разу ніхто не приходив без запрошення, а зараз хтось завітав.

— Стерлінг! — здивовано вигукнула Клара, а потім ввіч­ливо додала:

— Робе, це Стерлінг Френсіс, батько Кейті. Стерлінге, це Роб Броудгед.

— Привіт, — сказав чоловік. Він був набагато старшим як на батька маленької дівчинки. Стерлінг мав, як мінімум, п’ятдесят років, але здавався