Читати книгу - "Хіть, Ельфріда Елінек"

своїми видіннями й телевізором, син вривається в кімнату, верещить від жадібності, вимагаючи, щоб цього разу йому неодмінно купили щось певне, що допоможе йому вислизнути із цього прекрасного світу: швидкісний спортивний інвентар і відповідний одяг, аби дні його були наповнені щастям. Адже він, дитя, хоче відплисти разом із потопом. Директор з висоти своєї могутньої темної зірки, за яку править його голова, подає свій ухвальний голос. Він вибрав для себе ранок, аби випадком зазирнути до матері своєї дитини. Вдосконалюючи свої нічні подвиги, він напросився до неї на якусь дрібницю. Подібно до того, як опускаються в крісло, щоб кинути швидкий погляд на награну серйозність вечірніх теленовин, він важко опустився просто в жінку, підключившись до неї позаду, до роздавального стовпчика своєї життєзаправної станції, куди він вирушає, аби утішити себе святими дарами. Нехай вона заправить його під зав’язку! Суперплюс! Слова його ріжуть їй вухо, він вимагає, щоб вона ще раз здала собі справу з провини, якої вона припустилась учора. Він — старший бухгалтер, спроможний перетворити дрібні хвилі на потужні вали. Коли-небудь, сподіваюся, назовні проб’ється справжня трава, тому що ми помилково саджали її на автомобільних цвинтарях і стоянках для відпочинку, де навіть гуму треба розігрівати, перш ніж її стягнути. Так, саме там, де ми щосили намагаємося розбазарити себе, занурити наш статевий орган у глибину, і потім не прохопитися про це ані словом у розмові з нашим партнером, аби насолоджуватися поодинці. Стегна жінки мають бути напоготові тільки для нього, для директора, мерзенного й випадкового перехожого. Він зварить їх у киплячій олії своєї жадібності. Він поклопочеться й про дружину, він у конвульсіях скине вантаж на її рампу й подарує їй за це м’яку брошку або сталевий браслет. Незабаром усе закінчиться, і ось ми знову вільні, у себе вдома, там, де нам місце, і ми стали багатшими, ніж колись, коли ми кпили із сусідів. Ми запрошуємо їх подивитися на все це! Нічого з вами не трапиться, якщо пан з компанії гурманів постукає у ваші двері, тримаючи в руках шампанське! Зовсім навпаки, жінка зрадіє! Не вистачає тільки, щоб він сам себе впакував у подарункову коробку! Блакить неба солідно відповідає навколишньому краєвидові, і фірма його процвітає.

Напевне ця жінка за першої ж нагоди вислизне з домівки, щоб знову за допомогою перукаря помолодшати для зустрічі з Міхаелем. Так, відповідальність лежить на ній, щоб вона могла постати перед ним як ласий шматочок, ми наодинці, яскраве сонце! Батьки, сповнені любові, із шумом б’ються над своїм сином, який пріє над своєю іграшкою, як його батько пріє в лоні матері, де грає поодинці. Дитину треба терміново відрядити. Колись тут росла соковита трава, та наразі залізні пута охоплюють серце. Нікому не дано спокійно залишатися на своїй стежці й спостерігати за подіями. Усі вони змушені битися зі своїм нещастям або вивергати із себе творчий струмінь, щоб їх відразу помітили й полюбили. Дитину зусібіч розпитують про її високу додану вартість у порівнянні з дітьми бідних селян. Мати мало не стомилася, вона ледь не вихлюпує материнське молоко із грудей, боячись, що в дитини, схоже, немає безсмертної душі, бо вона не доставляє матері втіхи. Син знову хоче негайно податися на гірські схили, туди, куди всіх хоч-не-хоч тягнуть підйомники. Аби тільки лижники не переоцінили своїх можливостей, коли спускаються в долину! Мати жадібно цілує дитину, яка від неї виривається. Батько любісінько водить ногою по килиму, збираючи його в бганки. Скоріше 6 знову залишитися з дружиною наодинці, щоб розмахувати голоблею (своїм дрючком)! Коли дитина на щось відволікається, батько суне вкриті пушком пальці в найзаповітнішу материнську місцинку, у прогалину, що приваблює його так сильно, що він купує дружині дорогий одяг, аби прикрити це місце. Він тайкома нюхає свою руку, таку ж щасливу, як і він сам. Таку ж різку, як яскраве світло. Мати тим часом і далі любить дитину, чимраз далі й далі, любить за струмковою водою. Вона прив’язує її до себе іграшками, брязкальцями й іншим мотлохом, як це роблять закохані. Батько у доброму гуморі гатить кулаком по столі. Він сьогодні вже покористувався дружиною, так чому б і дитині не скористатися сьогодні любов’ю матері? Але не треба перебирати міри! Син має навчитися скромності, коли він за скромну плату дає покататися на своїх гарних нових лижах скромним за потребами, щоб потім у кондитерській набити собі рот усякими смачними сюрпризами. Син розгорнув жваву торгівлю своїми спортивними снарядами, щоб щастя торкнулося й найтупіших. (Вони думають, що катання на роликових ковзанах допоможе їм у пошуку вільного місця в системі, над якою височіють Альпи.) Ці діти тільки й розуміють, що потрібно платити, якщо хочеш потримати на горбі спортивні лижі. Чоловік і його божественна жінка відчувають, що одне одного розбудили. Їхні погляди приживлено один до одного великими стібками.

Батько, що цигикає на скрипці, неодмінно проспівав би дифірамби підприємницькій жилці сина. Беріть із нього приклад, ви, хто розпоряджається снігом тутешньої громади, з якої ви ще й грошей вимагаєте за використання сніжинок, цієї білястої спортивної білизни! Усе й далі лежатиме на затишних ріллях, де ви, один із незліченних рабів спорту, ще годину тому зносили тягар свого життя, одягнений у строкатий комбінезон, у якому ви вирушаєте куди завгодно, хоч на гірськолижні змагання, хоч на дискотеку. Все єдине, і ви — єдиний і перший. Однак раніше вас мають підняти нагору, ближче до Бога, де час має вищу курсову вартість аніж час вашого спуску, зупинений вашою дорогою підбічницею, що супроводжувала вас пішки. Ви раптом стаєте на дружню ногу з життям, стоячи перед сніжною прірвою й притискаючи спортивний інвентар до свого тіла, що його теж можна прати. Бідняки — ті не можуть удержати води, що замерзає під ними, їм не залишається нічого іншого, крім як обережно перебиратися через неї на тлі найвищих гір, з яких до них не прийде поштиво жодна допомога. Купа всілякого народу, що вивалила зі своїх контор, красиво вбрана, заглядає з радощів у маленькі ресторанчики й ковзає вниз, пригнувшись до лиж, немов схилившись над коханою людиною, втім, ці людці просто ковзають униз. І там, унизу, вони зливаються в одне роз’єднане ціле з тими, хто в лихі часи пустився берега й прийняв на себе удари долі, й беруть участь у відомій телепередачі, у телепосилці життя, де панує справжній народний гумор, наприклад, у «Музичному кіоску». Місцеві бідняки теж придивляються до того, що діється, однак нічого до