Читати книгу - "Сатурну не наливати, або п'яний чоловік-дракон у подарунок, Ліра Куміра"

Глава 33. Зараз чи ніколи

Сайнія горіла, я йшла палаючою вулицею босими ногами, але не відчувала жар, це був мій вогонь, це я спалила це маленьке ні в чому не винне містечко. То тут, то там було чути крики й благання про допомогу, але ноги вели мене до маленького будинку, прикрашеного квітами. 

Я зупинилася біля різьблених воріт, застигаючи в страху перед побаченим: він лежав під уламками будинку, що все ще горить, його ультрамаринове крило було вивернуте під неправильним кутом у спробі вкрити маленького бірюзового дракончика. Міллі! Ні, тільки не це! 
 
Я закричала, широко розплющуючи очі. Сон. Це лише сон. Мої руки тремтіли, а сльози градом текли з очей. Такий справжній, я ніби й дійсно побувала там. Мої двері різко відчинилися, і в кімнату вбіг Кіларіан.

- Живий... Ти живий, - обійняла дракона, що опустився до мене на ліжко, а він гладив мої плечі, покриваючи поцілунками моє обличчя.

- Дівчинко моя, все добре. Я поряд, я з тобой, - і кожне його слово було наповнене ніжністю і теплом, що я почала потихеньку заспокоюватися, повертаючись у реальність. 

 - Там було так моторошно, все горіло. - Розповідала я свій кошмар, міцніше притискаючись до свого чоловіка, я боялася, що він зараз піде, але і попросити залишитися його не сміла.

- Це був сон, всього лише поганий сон. Лягай, - він поправив подушку, вкриваючи мене ковдрою.

- А ти? - Я все ж таки зважилася поставити німе запитання.

- Я залишуся з тобою, буду оберігати твій сон, - він ліг поверх ковдри, обіймаючи мене, і так добре мені стало, так спокійно.

А розбудив мене голос Кларіс, яка звала на сніданок:

- Амеліє, ти прокинулася? Я захожу, – я розліпила одне око, розглядаю руку, що обіймає мене. "Кіларіан", - хвиля теплоти піднялася всередині, поки я не усвідомила в якій ситуації опинилася. Чорт! 
 
 - Швидко, вставай, - намагалася я розштовхати дракона, що дрихнув, і чого питається розлігся?

- Ну, ще хвилиночку, - він так солодко спав, що мене на мить навіть совість загризла, але потім я все ж таки взяла себе в руки і спробувала зіпхнути чоловіка на підлогу. 

 - Бігом під ліжко! - У мене вже почалася невелика паніка.

- Та ти знущаєшся! - Кіларіан широко розплющив очі, хіба що біля скроні не покрутив.

- Ну ж бо, давай, вона зараз увійде! - ой, матінко, що ж робити?

- Ну і що? Я у кімнаті своєї дружини! - Ні, тут він звичайно правий, але не готова я до таких ранкових зустрічей зі свекрухою.

- Ну будь ласка, будь лапочкою-чоловіком, - пішла я на хитрість, і вона спрацювала. 

 - Дурдом, Амі, я ховаюся під ліжком у дружини від власної матері, - бурчав дракон, забираючись під ковдру, а я задоволена собою нарешті зволила відповісти Кларис, дивно, що вона ще не увійшла. 

 - Проходьте, Кларіс, зараз вже встаю, - двері відразу ж відчинилися, і жінка впливла в кімнату, здивовано оглядаючись. 

 - Сьогодні ввечері ми збираємось у театр, підеш із нами? - дракониця пройшлася з кута в кут, хіба що в шафу не зазирнула.

- Я б із задоволенням... - навіть і не думала, що в такому маленькому містечку є театр, цікаво буде подивитися.

- От і добре. - Кларіс підійшла до вікна, поправляючи штору, - Тоді після обіду сходимо в магазин вибрати вбрання, якщо ти не проти, - вона посміхнулася, вперши погляд у моє ліжко.

- Так, звичайно. - Я підійшла ближче, про всяк випадок закриваючи собою край меблів.

- Сніданок через десять хвилин, - жінка направилася до дверей, зупинившись вже на виході, - І передай моєму синові, щоб не спізнювався, - вона по-дитячому посміхнулася і швидко пішла, а розлючений Кіларіан відразу ж вибрався з-під ліжка.

- Вибач, - здається, я намагалася перехитрити саму себе, і як завжди - невдало.
 - Угу, - ох, дурна моя голова, образила дракона, який всю ніч оберігав мій сон. І ось коштувало воно того? 
 
 - Ну, Кіл, ну не гнівайся, - намагалася я загладити свою провину.

- Мене немає, - я ще не бачила в нього такого погляду, навіть застигла в нерішучості.

- А де мій чоловік? - Спроба не тортури, вирішила вимовити це вголос, і, здається, спрацювало, губи Кіларіана розтяглися в посмішці, яка тут же згасла.

- Спробуй пошукати під ліжком, - виказав мені свою образу і пішов, голосно грюкнувши дверима, а я так і залишилася стояти посеред кімнати, лаючи себе останніми словами.

Сніданок пройшов практично у повній тиші, лише час від часу Кларис намагалася завести розмову, але повноцінно в неї це так і не вийшло. Цілий день Кіл десь пропадав, я обійшла весь будинок, але так і не зустріла дракона, а після того, як ми й обідали в чисто дівочій компанії, мій і без того не дуже райдужний настрій стрімко поповз униз. Тому походу по магазинах і вибору вбрання в театр я зовсім не раділа, на відміну від тієї ж Міллі, яка підібрала собі вже десятка три суконь.

 - Амі, дивись який гарне! Воно тобі точно підійде, - тепер молодша сестричка Кіларіана зважилася взятися за бідолашну мене. 

 - Угу, - я ж зовсім розкисла.

- Всі чоловіки зараз зайняті облаштуванням театральної сцени, і Кіларіан просив подбати про тебе, тільки щоб ти не знала про його прохання, - Кларіс багатозначно підморгнула мені, а в мене ніби крила виросли, як би він не ображався, все одно думає про свою недолугу дружину! 
 
 - Що Ви думаєте про це вбрання? - я вказала на темно-синю сукню з відкритою спиною і руками, хочу, щоб всі бачили мої татуювання, більше не хочу їх приховувати!

- Гарне, тобі терміново потрібно його приміряти! - миттєво втрутилася в нашу розмову Мілліана.

Додому ми повернулися вже ближче до вечора і застали там метушні Бетті і Крісті:

- Чому ви так довго? Нам же ще фарбуватися, і зачіску для кожної зробити, - я потрапила в чіпкі руки брюнетки, що потягла мене в кімнату Кларіс, яка на час стала нам салоном краси.

До повернення чоловіків всі були готові і виглядали так, ніби щойно зійшли з картинки магограми найкрасивіших жінок королівства. Переодягалися кожна в себе в кімнаті, і я не була винятком. Сукня справді сіло чудово, і вперше мені не було до чого причепитися у своїй зовнішності. Поправивши всоте зачіску, я почула гучний голос Сіма: 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍