Читати книгу - "Холодна байдужість, або Дракони вмирають на світанку, Лариса Бондарчук"

Як у тумані, дівчина чула роздратований голос Віринеї, яка жалілася на духоту в їдальні. Як у якомусь затьмаренні прибирала порожній посуд, ні на кого не дивлячись. Потім обід закінчився, гості пішли.

І вже коли їдальня спустіла, Агафка підбігла до Софійки і зашепотіла:

- Софіє, що сталося? Аріан з тебе очей не зводив! Ти бачила? Ти бачила?

- Ні, - похитала головою Софійка, вже трохи відійшовши від шквалу емоцій.

- А тоді що це було? Отам, за столом? Я бачила... Та всі бачили твоє непристойне... е-е-е... нахиляння.

- Ти що? – обурилася Софійка. – Це було не нахиляння! Я просто не могла дістати тацю. А Олаїнд з Аріаном якраз розмовляли, не могла ж я влізти між ними.

Агафка не повірила, свердлила Софійку поглядом, а потім все ж не стрималась, спитала.

- Ти що, закохалася в аліса Аріана?

- Ну-у-у, - навмисно протягла Софійка, згадуючи курси прикладної психології. – Звичайно, ні.

Під вечір вся прислуга в замку знала, що Софійка безмежно й безнадійно закохана в Аріана.