Читати книгу - "Грона гніву"

вимальовувалася тінь дідової постаті. Ной чистив зуби соломинкою від віника. Мати й Ружа Шаронська мили тарілки та ставили їх на стіл.

А потім раптом узялися до справ. Батько підвівся й запалив ще один ліхтар. Ной вийняв з кухонної шухляди кривого ножа, яким ріжуть худобу, і став гострити його на маленькому стертому напилку. Потім поклав шкребок і ніж на колоду біля дверей. Батько приніс два товсті дрючки, кожен по три фути завдовжки, загострив сокирою на кінцях і обмотав мотуззям хрест-навхрест.

Він буркотів:

— Було б орчики не продавати.

Вода в каструлі кипіла, пара здіймалася.

Ной спитав:

— Чи воду туди, чи свиней сюди?

— Сюди свиней,— відповів батько.— Свиня ж не окріп, її не розплескаєш, не ошпаришся нею. Вода закипіла?

— Зара’ закипить,— сказала мати.

— Добре. Ною, ти, Томе, і ти, Еле, ходімо. Я візьму ліхтар. Заріжемо свиней там і притягнемо сюди.

Ной узяв ножа, а Ел сокиру, і четверо чоловіків спустилися до хліва, і їхні ноги миготіли в світлі ліхтаря. Руті й Вінфілд почеберяли підтюпцем по землі. Пройшовши у хлів, батько став над загородою і нахилив ліхтар. Сонні молоді свині заметушилися, з підозрою рохкаючи. Дядько Джон і проповідник зайшли допомогти.

— Гаразд,— сказав батько.— Приколемо їх, випустимо кров, а ошпаримо в хаті.— Ной з Томом переступили через загороду. Вони діяли швидко й спритно. Том двічі вдарив обухом сокири, а Ной, нахилившись над поваленими свиньми, намацав артерію та, підрізавши її кривим ножем, випустив в’юнкі цівки крові. Потім свиней перетягли через огорожу. Проповідник і дядько Джон потягли за ноги одну, а Том з Ноєм — другу. Батько йшов за ними з ліхтарем, і чорна кров лишалася в пилу двома смугами.

У хаті Ной застромив ножа між сухожиллям і кістками задніх ніг, загострені палі розп’яли ноги, і туші підвісили на чотирьох кроквах, які стирчали з піддашшя. Потім чоловіки принесли окропу й ошпарили чорні свинячі нутрощі. Ной прорізав тушу й випатрав тельбухи просто на землю. Батько нагострив ще два дрючки, щоб розвісити туші просто неба, доки Том шкребком, а мати тупим ножем зішкрібали щетину зі шкіри. Ел приніс відро і, кинувши нутрощі туди, вивалив їх на землю далі від хати, й одразу підбігли дві кішки, голосно нявкаючи, і собаки з’явилися слідом, стиха погавкуючи на кицьок.

Батько сидів на призьбі й дивився, як ліхтар освітлює свинячі туші. Їх уже вишкребли, і лише поодинокі краплі крові вряди-годи стікали на землю, згортаючись у чорну калюжу. Батько підвівся, помацав підвішені туші рукою, а потім знову сів. Бабця з дідом пішли спати до клуні, а дідо ніс перед собою ліхтар, де всередині горіла свічка. Інші члени сім’ї спокійно сиділи біля порога: Ел, Конні з Томом — на землі, притулившись до стіни, а дядько Джон — на ящику. Батько сидів у дверях. Лише мати і Ружа Шаронська прибирали на кухні. Руті й Вінфілд окуні ловили, але боролися з дрімотою. Вони сонно сварились у темряві; Ной і проповідник сиділи пліч-о-пліч, обернувшись обличчями до будинку. Батько неспокійно почухався, зняв капелюха та пошкріб пальцями у волоссі.

— Завтра рано-вранці засолимо свинину, а потім на вантажівку складемо все, крім ліжок, і наступного дня виїжджати. Навряд чи робота весь день займе,— непевно промовив він.

Том втрутився:

— Ото ми й весь день будемо вештатися, шукати роботу.— Інші неспокійно ворухнулися.— Краще скінчити збори до світанку й рушити,— провадив Том.

Батько потер коліно. І всіх охопила тривога.

— А мо’, м’ясо не зіпсується,— сказав Ной,— якщо його одразу засолити? Розрізати, воно так швидше остигне.

Дядько Джон занервував, йому набридло сидіти на одному місці.

— То чого ж ми сидимо? Тре’ покінчити з усім цим. Їхати то їхати, чом не їдемо?

Нетерпіння одразу передалось іншим.

— Чому ми сидимо? У дорозі відіспимося.

Їм уже не сиділося.

— Кажуть,— мовив батько,— це за дві тисячі миль. Страх яка довга дорога. Нам тре’ їхати. Ной, розріжмо вдвох свинину, а потім усе повантажимо в машину.

Мати зазирнула у двері.

— А як ми щось забудемо? У пітьмі ж важко збиратись.

— Можемо все перевірити, як розвидниться,— сказав Ной.

Кілька хвилин усі сиділи мовчки, думаючи над його словами. Але раптом Ной устав і почав точити кривий ніж на маленькому стертому напилку.

— Ma’,— сказав він,— приберіть зі столу.

І він застромив ножа в свиню, розпанахав по хребту та став знімати м’ясо з ребер.

Батько стурбовано встав.

— Нам треба все повантажити,— мовив він.— Ходімо, хлопці.

Тепер, коли всі запалилися подорожжю, почали квапитися. Ной відніс шматки м’яса на кухню і став нарізати скибами, щоб засолювати, а мати натирала їх крупною сіллю та складала шматочок до шматочка в барильці — обережно, щоб скибки не торкались одна одної. Вона складала їх, як цеглинки, а проміжки засипала сіллю. Ной обробив м’ясо на боках і почав одтинати ноги. Мати стежила за вогнем у плиті, доки Ной зрізав м’ясо з ребер, хребтів і кісток — усе, що можна,— і потім поклала це в духовку, щоб запекти.

Надворі та в повітці рухалася світляна пляма від ліхтаря, і чоловіки, зібравши всі потрібні речі, повантажили їх у машину. Ружа Шаронська принесла всю одежу, яка належала сім’ї: комбінезони, черевики на товстій підошві, гумові чоботи, приношене святкове вбрання, светри й куртки з хутром. Усе це вона щільно спакувала в дерев’яну коробку, потім залізла в неї та прим’яла вантаж ногами. Тоді Ружа принесла сукні та шалі, чорні бавовняні панчохи й дитячу одіж: комбінезончики і дешеві ситцеві платтячка — і теж поскладала все в коробку та притоптала ногами.

Том пішов до сараю та виніс усі інструменти, які треба було забрати: ручну пилку, набір гайкових ключів, молоток і коробку цвяхів, пласкогубці, тонкий і грубий напилок.

І Ружа Шаронська винесла великий шматок брезенту й вистелила його за вантажівкою. Вона пробралась у двері, тримаючи матраци — три двоспальні та один односпальний. Поклала їх на брезент, потім принесла жужмо подертих ковдр і теж вивалила.

Мати й Ной ретельно поралися над тушами, і від груби повіяло запахом смажених свинячих кісток. Ще ніч не минула, а діти впали на речі й позасинали. Вінфілд задрімав просто в пилюці біля дверей, а Руті сіла на кухні, де спостерігала за патранням, та так і заснула, припавши головою до стіни. Уві сні вона легко позіхала, розтуливши вуста.

Том закінчив з інструментами і, взявши ліхтар,