Читати книгу - "Мовчання ягнят"

зливаються ці дві річки, чи не так? Упіймали щось, Кларіс?

– Поки справи не дуже.

– А що ці дві дисципліни говорять вам про Баффало Білла?

– Згідно з підручниками, він садист.

– Життя надто складне для підручників, Кларіс, – злість скидається на хтивість, вовчий лишай маскується під кропив’яну пропасницю.

Доктор Лектер закінчив малювати свою ліву руку правою, а тоді взяв вуглину до другої руки й почав малювати правицю лівою, так само майстерно.

– Ви мали на увазі підручник доктора Блума?

– Так.

– І ви читали в ньому статтю про мене, чи не так?

– Так.

– Як він мене описує?

– Як чистого соціопата.

– Ви вважаєте, що доктор Блум ніколи не помиляється?

– Усе чекаю на те, що моє судження виявиться поверховим.

Губи доктора Лектера розтяглися в посмішку, оголюючи дрібні білі зуби.

– У нас знайдуться експерти на кожен окремий випадок, Кларіс. Доктор Чилтон каже, що Семмі, той, що позаду вас, хворий на гебефренію[117] і йому вже нічим не зарадиш. Він помістив Семмі в камеру Міґґса, бо гадає, що Семмі остаточно розпрощався з навколишнім світом. Вам відомий звичний перебіг гебефренії? Не хвилюйтесь, він вас не чує.

– Це різновид шизофренії, який найважче піддається лікуванню, – відповіла вона. – Зазвичай усе закінчується невідворотною самоізоляцією та руйнуванням особистості.

Доктор Лектер знайшов щось між аркушів різницького пергаменту та поклав у висувну шухляду. Старлінг витягла її до себе.

– Буквально вчора Семмі передав це мені з вечерею, – сказав він.

Шматок кольорового картону, на якому щось написано олівцем.

Старлінг прочитала:

Я ХОЧУ ТИ ДО СУСА

Я ХОЧУ ТИЗ РИСТОМ

І Я ПІТУ ЗІ СУСОМ

ЯК БУТУ МОЛОЦОМ

СЕММІ

Старлінг озирнулася через праве плече. Семмі сидів із бездумним обличчям, притулившись до стіни камери й схилившись головою на ґрати.

– Не зачитаєте вголос? Він вас не почує.

Старлінг почала:

– Я хочу йти до Йсуса, я хочу йти з Христом, і я піду з Ісусом, як буду…

– Ні-ні. Більше впевненості, як у «Гарячій гороховій каші»[118]. Розмір різниться, але наголоси ті самі. – Лектер почав ритмічно й легенько плескати в долоні. – Стоїть гаряча ка-ша, стоїть у ка-зані. З наголосом, розумієте. З виразом – я хочу йти до Суса, я хочу йти з Ристом.

– Розумію, – відповіла Старлінг, поклавши папірець назад у висувну тацю.

– Нічого ви не розумієте.

Доктор Лектер схопився на ноги, його крихітне тіло раптом набуло гротескного вигляду, він зігнувся, присів, наче гном, і почав стрибати й відбивати собі ритм. Його голос зазвучав, наче сонар:

– Я хочу йти до Суса…

За спиною Старлінг загримів голос Семмі – глибокий, як ревіння леопарда, гучніший за мавпячі крики. Семмі вже стояв і втискав обличчя в ґрати, жвавий та напружений, аж жили на шиї понапиналися:

– Я ХОЧУ ТИ ДО СУСА

Я ХОЧУ ТИ З РИСТОМ

І Я ПІТУ ЗІ СУСОМ

ЯК БУТУ МОЛОЦО-ОМ

Мовчання.

Старлінг збагнула, що вона також стоїть, а позаду неї валяється перекинутий стілець. Розлетілися папери, які вона тримала на колінах.

– Прошу, – припросив її сісти доктор Лектер, знову стрункий та граційний, наче танцюрист. Він легко опустився на стілець і підпер підборіддя рукою. – Нічого ви не розумієте, – повторив він. – Семмі глибоко вірує. Він просто побивається, що Ісус десь забарився. Можна я розповім Кларіс, як ти тут опинився, Семмі?

Семмі обхопив рукою нижню половину обличчя, щоб зупинити гарячкові рухи.

– Будь ласка, – попросив доктор Лектер.

– Та-а-ах, – промовив Семмі крізь пальці.

– Семмі виклав голову своєї матері на тацю для пожертв у Придорожній баптистській церкві, що в Трюні. Вони співали «Віддавай Господу найкраще», і то була найдорожча річ, яку він мав, – пояснив Лектер і кинув через плече: – Дякую, Семмі. Усе в повному порядку. Дивись телевізор.

Високий чоловік покірно опустився на підлогу й схилив голову на ґрати, як раніше. У його зіницях роїлися картинки з телеекрана, а на обличчі з’явилися три сріблясті смуги від слини та сліз.

– Гаразд. Перевіримо, як ви впораєтеся з його задачею, і, може, я допоможу вам із вашою. Quid pro quo[119]. Він нас не слухає.

Старлінг довелося перейти в активний наступ.

– Рядки віршика змінюються від «іти до Ісуса» до «іти з Христом», – сказала вона. – Це логічна послідовність: іти кудись, приходити, іти далі разом.

– Так. Це лінійний розвиток. Особливо мене тішить те, що він розуміє: «Сус» і «Ристос» – це те саме. Це прогрес. Ідея про те, що Господь єдиний і водночас становить Трійцю, досить важка для усвідомлення, тим паче для Семмі, який і сам не певен, скільки в ньому живе особистостей. Елридж Клівер наводить приклад з оливою «три в одному», дуже вдалий, до речі[120].

– Він усвідомлює причинно-наслідковий зв’язок між своїми діями і цілями, це структуроване мислення, – сказала Старлінг. – Він володіє римою. Відчуття не притуплені, бо він плаче. Вважаєте, в нього кататонічна форма шизофренії?

– Так. Чуєте запах його поту? Цей специфічний козлиний аромат – транс-3-метил-2-гексенова кислота. Запам’ятайте його, так пахне шизофренія.

– Ви гадаєте, що його можна вилікувати?

– І передусім зараз, коли він виходить зі стадії ступору. Як зарум’янилися його щоки!

– Докторе Лектер, чому ви стверджуєте, що Баффало Білл не садист?

– Бо газети писали, що на зап’ястках жертв лишилися борозни від мотузки, а на щиколотках ніг їх не було. Ви оглядали щиколотки на тілі в Західній Вірджинії?

– Ні.

– Кларіс, коли оббіловуєш для забави, то завжди треба перевертати жертву головою вниз, щоб кров приливала до голови та грудей і людина довше перебувала при тямі. Ви цього не знали?

– Ні.

– Коли повернетеся до Вашингтона, сходіть у Національну галерею та погляньте на «Зняття шкіри з Марсія» Тиціана, поки картину не повернули до Чехословаччини. Тиціан знаменитий своїми деталями – узяти хоча б послужливого Пана, який подає відро з водою.

– Докторе Лектер, у нас тут склалися надзвичайні обставини, і ми маємо дещо незвичну пропозицію.

– Для кого?

– Для вас, якщо ви врятуєте дівчину. Ви бачили сенаторку Мартін по телевізору?

– Так, у новинах.

– Що ви думаєте про її виступ?

– Помилковий, але нешкідливий. Вона скористалася нерозумною порадою.

– Вона має велику владу, сенаторка Мартін. І вона наполеглива.

– Власне.

– Як на мене, у вас надзвичайно гострий розум. Сенаторка Мартін зазначила, що, коли ви допоможете нам повернути Кетрін Бейкер Мартін живою та неушкодженою, вона навзаєм допоможе перевести вас до федерального закладу, і, якщо там буде палата з краєвидом, ви її отримаєте. Вам також запропонують рецензувати психіатричне оцінювання нових пацієнтів