Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

Мається на увазі Баоюй. ">[57], та чи здійсниться мрія юнака?

Баоюй нічого не зрозумів і став дивитися далі. Нижче був намальований букет свіжих квітів і порвана мата, а далі знову вірш:

Кориця хризантемі рівня? Забувши хризантеми вартість, Гадати зайве, бо це значить — гнобити ласку і тепло; А те, що відчайдушний комік меткий і здатний ще на жарти, У юнім красені вбачати несправедливо і у зло![58]

Тут уже Баоюй зовсім нічого не зрозумів, поклав книгу на місце, відчинив першу шафу й узяв книгу відтіля. На першій сторінці він побачив квітучу гілочку кориці, під нею — пересохлий ставок із зів’ялими лотосами й віршований напис:

Прекрасний і духмяний лотос, хоч ліпше лілії нема, А доля нам пророчить лихо, і душі туга обійма. Обоє — лілія і лотос — вінчають вроду молоду[59], Та всі шляхи красуні-діви її до спокою ведуть...

Продовжуючи дивуватися, Баоюй узяв головну книгу доль і на першій сторінці побачив двоє золотих дерев; на одному висів яшмовий пояс, а під деревами в сніжному заметі лежала золота шпилька для волосся. Під малюнком був такий вірш:

Зітхаю: зника доброчесність, і ткацький верстат замовка[60]; Про пух — той, що звіяний вітром, — слова відлунали[61]. Нефритовий пояс став диким в гаю на гілках, А брошку коштовну в глибокім снігу закопали![62]

Баоюй хотів був запитати у феї, що криється за цими словами, але передумав — вона однаково не відкриватиме перед ним небесних таємниць. Краще б і цю книгу покласти на місце, але Баоюй не втримався й продовжував дивитися далі. На другій сторінці він побачив лук, що висів на гілці запашного цитруса, і віршований підпис: