Читати книгу - "Пригоди. Подорожі. Фантастика - 90"

космодрому, був несподівано викликаний у службовий корпус до переговорного пристрою урядового зв’язку.

Це був кремезний, з мужніми рисами обличчя й поголеною головою чоловік. Вдивляючись у багатокольоровий екран дисплея, він силкувався уявити, кому це так терміново знадобився і хто з ним говоритиме.

Та розмова не відбулась, йому просто показали урядову депешу з наказом негайно з’явитися до Секретаріату Ради.

Коли він прибув до урядової резиденції, чергозий офіцер послужливо розчинив перед ним двері.

Рокар опинився у великій кімнаті. Вона була без вікон, але яскраво освітлена. Меблів майже не було. Стояв лише низький круглий стіл і обабіч — кілька фотелів, у яких сиділо четверо чоловіків. Троє — у військових мундирах. Четвертий — літній, худорлявий, з коротко підстриженим волоссям і щіточкою вусів, у сірому костюмі — підвівся йому назустріч і запропонував сісти.

— Я чекаю на вас, Рокаре. Даруйте за поспіх, з яким вас викликали. Але справа нагальна. За зволіканням криється небезпека.

Рокара подивував отой загальний вступ, яким зустрів його Логен.

— Справа стосується мегадемій, Рокаре.

“Так он у чому річ! — подумав Рокар. — Знову ці загадкові спалахи епідемій на планеті”.

— До речі, вам відомо, скільки наших співвітчизників загинуло за останньої мегадемії?

— Так, — зітхнув Рокар, — вісімнадцять відсотків. Я мало часу буваю на нашій красуні Кіфі, Логене. Але, скажу відверто, в екіпажах космічних кораблів нерідко виникають нарікання на уряд планети. Вважають, що ви недостатньо приділяєте уваги охороні здоров’я населення.

— Це не так! — заперечливо похитав головою Логен. — Ми робимо все, що в змозі. Витрачаємо мільярди… Але доки не буде виявлено джерело і механізм мутацій, ми безсилі й беззахисні перед інфекцією. До того маємо інформацію, — він кивнув у бік військових, — що у наших сусідів на планеті Ерас таке ж становище.

Він помовчав і по паузі вів далі:

— Очевидно, в організмі кожної людини є механізм, який може вбивати віруси-мутанти. Але як його запустити? Для розуміння картини в цілому нам необхідні мікробіологічні дані з планети подвійної зірки типу С. Тому ми вирішили направити туди спеціальний рейс.

— Але ж там працюють наші люди. Чи ви не довіряєте їхній інформації?

— Справа в тому, що зв’язок з групою несподівано урвався. Вони не подають жодних ознак життя.

— Давно?

— З часу вашого відбуття в експедицію Р-21.

— Чому ж мене не сповістили? А втім… Ви нікого не посилали у мою відсутність до подвійної зірки?

— Нікого. Чекали на вас. Адже спеціалісти, що працюють в цій галузі, ваші люди. Ви їх добирали, і ніхто краще за вас їх не знає.

Логен уважно вдивлявся в обличчя Рокара, намагаючись уловити реакцію на почуте. Від Рокара і тільки від нього залежав успіх задуманого.

— Власне, вибору у вас немає, як немає його й у нас. Ми не можемо бездіяльно очікувати. Будь-що необхідно з’ясувати, що скоїлося з нашими людьми, й здобути зібрану ними інформацію. Від цього залежить доля всього людства.

— Гаразд. Я зроблю все, що накажете. Хто піде зі мною? Мій екіпаж втомився. Потрібні будуть заміни.

— Ми подумали про це. В рейс піде інший корабель, який уже готовий до роботи в Далекому Космосі.

— Збірна команда?

— Це добре відомий вам підрозділ Уро. Але…

— Є якісь ускладнення? — обережно спитав Рокар.

— Ми розуміємо, що слід було б віддати вам усю групу перших випускників по третій цивілізації, та, на жаль, більшості з них на Кіфі зараз немає — вони в галактиці Е-13. Тому я можу дати вам лише двох із цієї групи. Один уже в штаті команди, другий піде стажистом. — Логен звівся на ноги.

— Коли вилітаємо? — Рокар теж підвівся.

— Зробимо так. Передусім ви ознайомитесь з останньою інформацією. Я вже викликав Уро. Разом з моїми помічниками, — він кивнув у бік військових, — вам слід ще раз уважно розглянути запропонований маршрут, враховуючи можливі екстремальні ситуації. Нагадую, робота, як і раніше, провадиться з грифом “особливо секретно”. Хоча, скажу відверто, у мене таке передчуття, що найближчим часом нашим сусідам на Ерасі стане відомо про відкриття третьої цивілізації. Отже, необхідно поспішати. Деталі обговоримо пізніше.

Розділ другий

Коли великий космічний корабель у польоті, його екіпаж живе за особливими законами, і розклад чергування членів екіпажу не вкладається в звичні добові ритми. Тут час плине не так, як на планеті, хоча люди цього й не відчувають. Та й важко назвати польотом ті стрибкоподібні переміщення в просторі, які можна порівняти хіба що з людською думкою: вона здатна виникнути ніби з нічого і тут-таки канути в Лету.

З відкриттям і освоєнням матеріальних переходів зникло уявлення про плавність та стрімкість, з якими раніше пов’язували політ. Тепер мають на увазі саме періоди переміщення — великі й малі. Адже час, цей незмінний супутник простору, втратив непорушну рівномірність, став керованим, а поняття про швидкість як мірило руху втратило сенс.

“Чому світ влаштований саме так, а не інакше? — Ніо часто замислювався над цим. — А що як він влаштований саме інакше, та ми ще не розуміємо цього?”

У тихі вечори, якщо можна так назвати відтинки часу між кінцем робочої зміни і сном, — адже на кораблі, як і в космосі, немає ні дня, ні ночі, — Ніо уявляв населені живими істотами світи, що несуться з фантастичною швидкістю в безмірному просторі невідомо куди. Навіть намагався осягнути невловимий час, який на цьому велетенському дредноуті “Стор-027”, військовому розвідникові, призначеному для наддалеких рейдів, у періоди стрибків плив назад. Він уперше потрапив у Далекий Космос, і його дивувало все.

Ніо поки що не включили у графік роботи експлуатаційної служби корабля. Він мав лише дублювати дії оператора комп’ютера, який збирав і обробляв медичні тести — функціональні параметри організму членів екіпажу.

Правду кажучи, роботи було мало і більшу частину часу хлопець тинявся без діла. Він приохотився вилежуватись у ліжку, обладнаному спеціально для відпочинку в невагомості. От і зараз, ушившись з операторської в каюту, збирався почитати взяту в бібліотеці книжку про мандри.

Він саме вмостився в своїй своєрідній постелі, коли зненацька щось неголосно клацнуло. Ніо насторожився. Згідно з програмою робіт сьогодні на кораблі не повинно бути жодних сторонніх звуків. О цій порі майже весь екіпаж після чергового стрибка-переходу відпочивав. Назавтра передбачались планова перевірка механізмів, проведення орієнтації й маневрування корабля в просторі. По тому приступлять до накопичення енергетичного потенціалу і фізики почнуть готуватися до так званого стягування простору в просторово-часовий тунель для наступного стрибка в іншу галактику.

Ніо підвівся. Він вирішив зазирнути в шахту, що з’єднувала бокси в цій частині корабля: адже там щось клацнуло.