Читати книгу - "Та ви жартуєте, містере Фейнман! Пригоди допитливого дивака, Річард Фейнман"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Дякую за звіт.
— Де ти це взяв?
— У твоїй шафі.
— Але ж я її замкнув!
— Я знаю, що замкнув. Як бачиш, не дуже добре.
Урешті-решт приїхали шафи із сейфовими замками фірми «Мозлер». У цих шафах було по три шухляди. Висування верхньої шухляди звільняло дві інші. Верхня шухляда відкривалася поворотом коліщатка вліво, вправо і потім уліво на певні цифри, далі вправо на цифру 10 — після цього відмикався стрижень, який тримав шухляду. Щоб закрити шафу, треба було спершу засунути нижні шухляди, потім верхню, потім повернути коліщатко від цифри 10 — і стрижень замикав шухляди.
Зрозуміло, що в нових шафах я побачив виклик. Я люблю ломиголовки. Тебе хочуть переграти, але ти мусиш знайти спосіб виграти.
Спершу треба було зрозуміти, як працює замок, тож я розібрав шафу, яка стояла в моєму кабінеті. Працював він так: на осі один за одним стояло три диски з прорізами в різних місцях. Ідея полягала в тому, що, коли відкриваєш замок і ставиш коліщатко на 10, маленький фрикційний механізм витягує стрижень через вирівняні прорізи у трьох дисках.
Диски обертаються завдяки маленькому шпенику, який стирчить із заднього боку коліщатка з цифрами; на тому радіусі стирчить шпеник у першому диску, і вони зчеплюються. Один раз обертаючи коліщатко, ти захоплюєш перший диск.
На задньому боці першого диска стирчить інший шпеник, а на такому самому радіусі другого диска стоїть ще один — коли обертаєш коліщатко двічі, захоплюєш другий диск.
Крутиш коліщатко далі, і шпеник на задньому боці другого диска зачіпає шпеник на передній стороні третього — тепер його можна поставити у правильне положення, яке визначається першою цифрою в шифрі-ключі до замка. Потім повертаєш коліщатко на один оберт в інший бік, і механізм захоплює другий диск зі зворотного боку — виставляєш на коліщатку другу цифру шифру, і другий диск стає у правильне положення.
Ще раз крутиш коліщатко в іншому напрямку і ставиш перший диск у правильне положення. Тепер усі прорізи збігаються — повертаєш коліщатко на 10, і шафа відкривається.
Я бився-бився над цим замком, але нічого не вдалося. Купив кілька книжок про знаменитих злодіїв-шніферів, які спеціалізувалися на сейфах, але це не допомогло. Одна книжка розповідала про фантастичні подвиги шніферів; наприклад, жінку закрили були в холодильнику для м’яса, і вона замерзла б насмерть, якби маестро не відкрив його за дві хвилини, висячи вниз головою. Інший шніфер відкривав скриньку з хутрами і зливками, пірнувши на морське дно.
Далі йшли поради, як зламувати сейфи, всякі любительські дурниці типу «спробуйте в ролі комбінації цифр певну дату, бо дуже багато людей використовують дати», «уявіть собі психологічний портрет власника сейфа, які цифри він може використати в комбінації» або «секретарки часто бояться забути комбінацію до сейфа і записують її в таких місцях, як край шухляди, адресна книжка» і всяке таке.
Але все-таки щось корисне про те, як відкривати звичайні сейфи, я із цих книжок дізнався. У звичайних сейфів є ще одна ручка, і якщо її повертати, одночасно повертаючи коліщатко з цифрами, то відбудеться щось типу того, що відбувається з американськими замками: один диск буде більше, ніж інший, утримувати стрижень, що його ручка намагається проштовхнути через прорізи. Коли стрижень проходить через проріз в одному диску, чути легесеньке клацання, яке можна виявити стетоскопом або відчути на кінчиках пальців (і при цьому не треба стирати їх до крові), — і тоді знаєш: «Ага, ось і цифра!».
Ти не знаєш, це перше число, друге чи третє, але можеш отримати уявлення, порахувавши, скільки разів треба обернути коліщатко, щоб знову почути це клацання. Якщо менше ніж один — то це перший диск, якщо трохи менше ніж два — то другий (треба враховувати товщину шпеників).
Але цей прийом працює тільки зі звичайними сейфами, у моєму випадку він не допомагав.
Я спробував різні додаткові фокуси із цими шафами — наприклад, намагався відімкнути засувки нижніх ящиків, не відмикаючи верхнього: викрутив гвинти з передньої стінки і просунув в отвори зігнутий дріт.
Пробував крутити коліщатко дуже швидко і потім виставляв на 10, сподіваючись, що тертя якимось дивом виставить диски у правильне положення. Пробував усяке таке, але нічого не допомагало. Я був у відчаї.
Я провів одне систематичне дослідження. Уявімо, що типова комбінація 69–32–21. Наскільки далекою від правильної може бути комбінація, щоб вона все-таки відкривала сейф? Якщо правильне число 69, буде відкривати 68? А 67? На наших конкретних замках відповідь в обох випадках була «так», але число 66 уже не працювало. Можна помилитися на дві цифри в будь-який бік. Це означало, що пробувати треба тільки одне число з п’яти, так що набирати треба було 0, 5, 10, 15 і т. д. Це зменшувало до 20 кількість цифр на коліщатку, розміченому на 100, а значить замість 1 000 000 гіпотетичних комбінацій лишається 8000.
Тепер поставало питання, скільки часу займе перебір 8000 комбінацій. Припустімо я знаю перші дві цифри комбінації, яку шукаю. Хай це буде 69–32, але я цього точно не знаю і отримав 70–30. Тепер я можу перебрати двадцять третіх цифр, не набираючи кожного разу перші дві. А припустімо тепер, що я знаю тільки перше число комбінації. Перебравши на третьому диску двадцять чисел, я трохи зсуну другий, а потім ще раз переберу на третьому диску двадцять чисел.
Я тренувався на своєму сейфі весь вільний час і навчився проробляти цю операцію з максимальною швидкістю, не забуваючи при цьому, яке число треба набирати, і не плутаючи його з першим числом. Я, мов жонглер, навчився ловити ритм і міг перебирати останні 400 цифр менше ніж за півгодини. Це означало, що я можу відкрити сейф максимум за вісім годин, а в середньому — за чотири.
У Лос-Аламосі був ще один хлопець, який цікавився замками, його звали Стейлі. Іноді ми говорили з ним про замки, але сильно в ремеслі їх відкривати не просунулися. І от, опанувавши метод відкривати замки в середньому за чотири години, я приходжу в обчислювальний відділ, де працював Стейлі, і кажу: «Ви не проти, якщо я скористаюся вашим сейфом? Хочу показати щось Стейлі».
Тим часом біля мене збирається натовп глядачів, і хтось каже: «Ей, усі сюди! Фейнман збирається показати Стейлі, як відкривати сейфи, ха-ха-ха». Я власне, не
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Та ви жартуєте, містере Фейнман! Пригоди допитливого дивака, Річард Фейнман», після закриття браузера.