Читати книгу - "Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців, Оксана Мороз"

Тобто працює інформаційний ланцюжок: у мене є 100 знайомих — я підтримую регулярний зв’язок з десятьма з них — коли я повідомлю щось, відгукнеться максимум 20, а решта просто не побачать моє повідомлення.

Наше інформаційне поле складається з каналів комунікації (Facebook, Instagram, ЗМІ та ін.) і контенту. Канали комунікації вибираєте ви, а от контент вибирає вас сам. Отож те, що ви бачите, залежить здебільшого від того, ким ви оточені.

В онлайні контент показується вам не тільки тому, що ви ним цікавитеся, а й тому що таким контентом цікавиться ваше оточення. Якщо у вас в друзях багато конспірологів або відео, яке ви подивилися, дивляться багато конспірологів, то онлайн вам підсуне тексти про шапочки з фольги. Звісно, перші 10 разів ви можете над цим посміятися або проігнорувати. Проте на 11-й раз прочитаєте, подивитесь і, можливо, залучитесь.

Так само і в офлайні. Якщо ви ніколи не дивилися шоу «Холостяк», але всі мами у дворі його обговорюють, через тиждень ви його теж подивитесь.

Випадковостей не буває. Якщо ви бачите щось «випадкове», значить, якийсь ваш вчинок чи знайомство це спровокувало.

Випадковостей не буває. Якщо ви бачите щось «випадкове», значить, якийсь ваш вчинок чи знайомство це спровокувало.

Аналогічно і ви впливаєте на інформаційне поле свого оточення — вони теж бачать плоди ваших дій. Навіть якщо ви думаєте, що ви тихенько щось шукаєте і ніхто про це не дізнається, ви маєте пам’ятати, що, як мінімум, про це знають цифрові корпорації. А якщо ви не лише дивилися або читали, а ще й взаємо­діяли, то кількість тих, хто володіє цією інформацією, зростає в гео­метричній прогресії.

У соціальних мережах наш порядок денний формують не так алгоритми чи наші дії, як те, хто є нашим оточенням у соцмережах — друзі й ті, на кого ми підписані. Тому дуже важливо розуміти, ким вони є і чи не закладена там міна уповільненої дії, яка детонує в момент запуску вірусів.

У соціальних мережах модно бути популярним, мати велику видиму аудиторію. Для цього ми готові на різне — від додавання в друзі тих, кого не знаємо, до купівлі підписників і ботів.

З іншого боку, ботам (свідомо і штучно створений акаунт) потрібно доводити, що вони не боти. Для цього вони постійно нарощують свої аудиторії, автоматично надсилаючи запити в друзі іншим акаунтам. Ось у цій точці й перетинаються інтереси живих і мертвих. Це загрожує тим, що, підтвердивши запит про дружбу, ми самі даємо згоду на майбутні багаторазові напади інформаційних вірусів.

Не всі боти однаково є переносниками вірусів. Більшість з них виконують формальну функцію і працюють на «лайкозалежність», про яку йтиметься трохи далі.

Щоб збагнути, хто є хто на просторах соціальних мереж, охарактеризуймо «типових» штучних мешканців Facebook і Insta­gram. Саме в цих мережах є пряма залежність від алгоритму: те, що публікують наші друзі, бачимо ми.

Соціальна мережа є моделлю звичайних людських відносин і зв’язків і якоюсь мірою відображає реальне життя. Істинної однаковості серед живих людей немає — усі ми чимось відрізняємося. За різними ознаками нас так чи інакше типологізують.

Бот — свідомо і штучно створений акаунт.

У ботів теж є своя ієрархія.

У ботів теж є своя ієрархія. Діляться вони на кілька великих кластерів — від класичних ботів, яких легко впізнати, до цілком серйозних віртуальних особистостей.

Перший кластер зазвичай дуже легко впізнати, зайшовши на сторінку акаунта. Їхні творці не особливо заморочуються зовнішністю «підопічних». Тому бот або не матиме фото профілю, або замість нього буде картинка з котиком, квіточкою чи прапором. Ім’я — або стандартний Іван Петренко, або, навпаки, дуже дивне. Інформація не заповнена, друзі найчастіше приховані. Своїх фотографій і постів немає зовсім — суцільні репости сумнівних матеріалів, причому з абсолютно різних тематик.

Нерідко в українських вірусних Facebook-баталіях серед лайків і репостів можна помітити тисячі небайдужих «іноземців» з важко вимовними іменами — арабів, африканців, азіатів. Це зарубіжні боти. Маніпулятори купують їх на іноземних ботофермах за копійки.

Такі акаунти часто створюють за допомогою простих скриптів, живуть вони недовго, охоплення не дають, аудиторію не збирають. Їхня основна місія — створювати видимість масової підтримки, але не сильно світити своєю неякісністю. Тобто нагнати лайків, репостів, підписників на сторінку.

Через часті автоматизовані дії та підозрілий вигляд акаунта Facebook зазвичай дуже швидко відловлює таких ботів і блокує. Найфартовіші живуть кілька місяців, багатьох видаляють уже через кілька годин. А втім, їм більше і не треба, адже їх, як штрафбат, кидають на найгарячіші і прості завдання. Наприклад, за кілька годин нагнати сотні тисяч підписників на сторінку політика.

Звісно, є й реальні люди, які свої сторінки ведуть не ліпше подібних ботів. Та це вже стосується культури поводження зі своїм персональним ЗМІ — це тема іншої дискусії.

З другим кластером усе не так очевидно. Це теж штучні акаунти, але їх вже ведуть реальні люди — вручну або через спеціальні програми. Якщо в них вкладають чимало зусиль, то відрізнити віртуальну особистість від реальної буде дуже складно.

До цього кластера, наприклад, належать біржі лайків. Це люди, які виконують горезвісний «простий заробіток в інтернеті». Вони ставлять під постами реакції, роблять репости, підписуються на сторінку. Однак через нерозбірливість у темах, які лайкають, вони теж практично не впливають на охоплення. До того ж можуть відкликати свою дію після отримання оплати, а під цільовим постом написати щось невигідне Підряднику. Ще за такими біржами нерідко стоять звичайні ботоферми.

Також до другого кластера можна віднести сторінки, які імітують прості дії живої людини. Від тупих побратимів з першого кластера їх точно відрізняє зовнішній вигляд.

Якщо не придивлятися, то тут все цілком адекватно. Є свої пости і фотографії (навіть з певною залученістю), відкритий список друзів. Проте, якщо уважно придивитися, помітно, що тексти мають різний стиль і стосуються або дуже різних, або нейтральних тематик. Фотографії дивно обрізані і пропущені через фільтр. Ауди­торію вони акумулювати теж не можуть, як і дати охоплення. Але світити їх під постами Замовника вже не так страшно.

Останніми роками стає помітний і третій кластер. Це теж боти, теж створені й керовані програмним забезпеченням з тією різницею, що програма набагато розумніша. Вона так достовірно відображає поведінку реальної людини, що соцмережі, як і звичайному користувачеві, нема за що зачепитися.

Ці акаунти вже фокусуються на якихось тематиках, збирають у себе потрібну аудиторію. Їхні творці підбирають контент ретельніше, через що зростає залученість. І такі боти вже можуть впливати на охоплення. Розпізнати їх важко — хіба що планомірно поспостерігати за взаємодією цього бота з підписниками, проаналізувати, чи не крадені у нього фотографії тощо.

Нарешті, на вершині ієрархії перебувають боти — лідери громадської думки. Вони дорожчі за решту, тому що ведуть їх вручну, усвідомлено формують навколо них аудиторію за певними тематиками, пишуть пости і взагалі всіляко розвивають. Такі акаунти — хороший канал вкидання необхідної Замовнику інформації. Для Підрядників такі майданчики — на вагу золота.

Не меншою небезпекою, ніж боти, є звичайні люди. Особливо якщо у вашому оточенні багато людей-овочів.

Не меншою небезпекою, ніж боти, є звичайні люди.