Читати книгу - "Кожною клітинкою тіла, Катерина Орлова"

- Ми посварилися, - відповіла я і відчула, як по щоці знову котиться гаряча мокра крапля.

- Через що? - Я мовчки подивилася на подругу, даючи зрозуміти, що не скажу. Вона роздратовано зітхнула і провела рукою по своєму хвосту. - Це він змушував тебе приховувати ваші стосунки?

- Ні. Я ж писала тобі, що він хотів розповісти тобі за вашим сніданком.

- Якого біса, Мел? - скрикнула Джемма і підскочила на ноги. - Ми ж найкращі подруги! З самого дитинства! Чому ти завжди така потайлива?

Джемма нервово ходила кімнатою, не дивлячись на мене. Вона змахувала руками і пихтіла від злості.

- Чому ти мені не сказала, коли все почалося? - Я знизала плечима. Джемма присіла навпочіпки біля мене і поклала руки на мої коліна. Подивившись мені в очі, подруга сказала вже спокійніше: - Ти ж знаєш, як я завжди мріяла, щоб ви були разом. - Я знову кивнула і закусила губу, зупиняючи наступну хвилю ридань. - О, господи, Мел, - видихнула Джемма і загорнула мене в обійми.

Мені не вдалося зупинити себе, і сльози градом покотилися по щоках. Ми просиділи так кілька хвилин, поки я знову не заспокоїлася. Ми влаштувалися на ліжку, відкинувшись на подушки. Істерика закінчилася, і тепер усе, що від неї лишилося - тупий біль у грудях і відчуття в горлі, ніби його зсередини дряпають тисяча голок.

- Чому ми закохалися в таких гівняних хлопців? - запитала Джемма, сумно посміхнувшись.

- Не говори так про свого брата. Думаю, і Калеб не настільки поганий.

- О, він ще гірший за Рона. Он скільки часу минуло, і де він? Шльондрається по нових дівчатах? Шукає пригод? - Вона махнула рукою.

У мене на язиці буквально танцювали слова про те, як він прийшов до Рона, але я не могла вимовити їх. Мої губи немов замерзли. Я пообіцяла.

- Гаразд, подруго, краще розкажи мені, як ти донесла свою V-карту аж до Рона? Невже в коледжі перевелися симпатичні хлопці?

- Я не хочу хлопця, Джем. Мені потрібен чоловік. Хлопці придурки. І, знаєш, мені здається, тепер я не зможу бути і з іншим чоловіком. Він... розумієш, ніби зачарував мене. Я не помічаю інших. Не можу дивитися на них. У них немає того, що є в Роні. - Уперше я так відверто розповідала Джеммі про свої почуття.

- Не знаю, що ти в ньому знайшла. Він такий... не знаю, грубий чи що. Не розумію, що дівчата завжди в ньому знаходили. Так, зі мною він завжди турботливий і досить лагідний. Але з іншими... - Вона похитала головою.

- Він як ведмідь, правда? - із сумною посмішкою запитала я, а Джемма кивнула. - Але насправді він зовсім інший. Поруч із ним мені спокійно. Він лагідний і турботливий. Ніжний і грубий. Сильний. Суворий. Саме всі ці якості мене так у ньому приваблюють. - Помовчавши кілька хвилин, я додала пошепки: - Я не зможу без нього, Джем.

Тихі сльози знову потекли по щоках. Цього разу не було істерики чи ридань. Просто очі ніби самі оплакували мою втрату. Джемма міцно притиснула мене до себе.

- Хоча б скажи, через що весь сир-бор?

- Я обдурила його, Джем. Не сказала те, про що він запитував не раз. Точніше, сказала, що нічого не знаю.

- Про що йдеться? - сполошилася вона.

- Джем, вибач, це між нами двома. Я не можу тобі сказати.

Джемма похитала головою, знову відкидаючись на подушки.

- Мел і її знаменита секретність.

Я посміхнулася крізь сльози. Подруга занадто добре мене знала.