Читати книгу - "Зрадник, проклятий та демон, Рита Адлер"

- А в якій галактиці ми перебуваємо просто тепер? Невже… - я внутрішньо здригнулася - а що коли я за межами Чумацького Шляху? І тоді що, дороги назад немає?

- Не бійся, Анастасіє, поки що кордон ти не перетнула, проте він уже дуже близько. І коли ти не звільнишся із чіпких рук капітана проклятого зорельоту…

- То звільняйте мене мерщій, - благально простогнала я. – Ви ж тут заради того? Заради того, аби мене врятувати, так?

- Так, саме тому я й тут, - в червоних очах блондина спалахнув зловісний вогник, він облизнув вуста.- Саме тому я тут.

-  Але ж ви ще й казали, що ви… мешкаєте у темних світах? І що це означає?

- Невже ти геть нічого не знаєш про темні світи? – його усмішка була схожою на оскал хижого звіра, очі набували металевого відтінку.

- Дещо, звичайно, чула… Але ніколи не зустрічалася віч-на-віч.

- Справді? Але ж у світі існує безліч таких істот, наприклад, енергетичні вампіри, які чигають на своїх жертв, пожирачі душ, примарні кошмари, привиди, перевертні, нарешті, демони…

- І ви - їхній повелитель? Тобто, геть усі вони слухають ваші накази та виконують доручення?

- У певному розумінні, так. Але не всі демони підпорядковані мені, адже нас є багато видів. Наприклад, я відповідаю за грошові потоки, за енергію обміну – крадіжки, розбій, фінансові махінації, зубожіння через скнарість та марнотратство і ще багато всього.

- Отже, ви – демон з-поза меж Чорної діри, що контролює грошові потоки, і що в такому разі вам потрібно від мене? Як там вас звуть…

- Рохерт Веллс, - просто в мої вуста прошипів хлопець, а його пальці, пірнувши під шовкову спідницю, ніжно погладжували мої ноги. Я аж оторопіла – який він спритний! Бо зовсім не помітила, як то сталося.

Хоча б не дістався до сховку у бюстгальтері, - запізніло подумала я, холонучи від жаху, коли відчула доторки на животі.

Мабуть, ця зустріч точно не обіцяла мені порятунку, а щось геть інше. Що саме - потрібно було дізнатися, і будь-що зберегти перстень, всередині якого містилася таємниця мого звільнення – і від необхідності виходити заміж за капітана, і від довічного перебування на проклятому судні.

- Що ви собі дозволяєте, Рохерте Веллс? – коли гаряча долоня опинилася на сідницях, спромоглася прошипіти я. – І якщо ви й справді мешканець темних світів, то що вам потрібно від мене?

- Ти ж хочеш втекти від капітана Дейва Зетца Сьомого?

- Так, хочу ... Ось тільки не знаю як.

- А що коли я тобі допоможу?

- Ви? Знаєте, після усіх пригод… я вже в це геть не вірю.

- Чому ти в мені сумніваєшся?

- Бо навіщо повелителю демонів допомагати звичайній дівчині? Хіба що… у вас є певна ціль. Як я чула, ви – демон грошей, і напевно, в обмін на мою свободу, вимагатимете викуп? Але я не впевнена, що можу вам його дати. Та й чи потрібен він вам, якщо ви є той, ким назвалися…

- Невже ти і справді хочеш вийти заміж за чоловіка, який має коханку? Чи обереш піти зі мною?

- Щось я заплуталася…

 - Май на увазі, якщо Міранда Окс дізнається, що ти тут, гадаю, пекло видасться тобі більш надійним притулком, ніж цей зореліт, розумієш? Адже цій красуні вже немає чого втрачати, на відміну від тебе.

- Але мій чіп... - не знаючи, чи правильно роблю, я повідомила демону свою таємницю. – Я передала сигнал, і якщо ми все ще знаходимося в галактиці Чумацький Шлях, мене обов’язково знайдуть.

- А як щодо браслету? - схилившись до руки, на якій сяяла золота прикраса, блимаючи агатовим блиском каменів, демон зневажливо на них подмухав, потім потерся щокою, і я відчула на своїй шкірі поколювання жорсткої щетини.- Ти всередині проклятого зорельоту, красуне, під дією чар, і ніхто, крім мене, не здатен тобі допомогти, жодна команда порятунку, бо тут потрібні надзвичайні здібності та магія.

- І що ж ви просите в обмін на моє звільнення? - пискнула я, відчуваючи, як гаряча і тверда долоня упевнено слідує по курсу «ліфчик», а інша погладжує мій живіт.

- Як ти розумієш…

- Не розумію, – звиваючись, наче змія, я таки змогла попередити загрозу. Але, вдаривши по руці, досягла лише того, що долоня схопила в чіпкі обійми мою шию, пройшлася до потилиці, та занурилася у волосся, потягнувши назад.