Читати книгу - "Вагітна від нареченого сестри, Ярл Конг"

Розділ 34

"Дивно... Ната сильно перепрошувала, але сказала, що в неї не вийде прийти на мою днюху"

Такі "новини" видала мені Раміна, передзвонивши через якихось десять хвилин після нашої з нею розмови.

"А як щодо інших дівчат? Віка? Ліка? Ти збираєшся їх запрошувати на свято?"

Можливо, і справді в Нати не вийде прийти з якихось своїх причин. Хоча тут бабка надвоє гадала, чому вона попросила Раміну подзвонити до мене, спитати, чи я буду, а після в неї намалювалися якісь нагальні справи? Ніхто не рахує це чимось таким підозрілим?

"Кі, а ви посварилися, чи що?"

З підозрою в голосі запитала одногрупниця, явно щось підозрюючи. І вона була така не одна в нашій парочці.

"Та ні, чому ти так вирішила?"

Та все ж вмикаємо дурепу, відіграємо роль до кінця. Бо до кінця не усвідомлюю, що трапилося.

"Просто як тільки я питала, що одну, що іншу, то вони відразу цікавилися стосовно тебе. Чи ти будеш. І як тільки я відповідала, що так, обіцяла бути, то вони посилалися на якісь свої справи. Віка сказала, що їй кота треба відвезти в ветеринарну клініку. Якісь аналізи здати. А Ліка слізно просила вибачення, але вона вже пообіцяла маленькому братику, що вони сходять в кінотеатр на якийсь там класний мультфільм."

"Так а мені приходити? Чи ні?"

"Звичайно, приходити. Не знаю, що там між вами трапилося, але це не привід ігнорувати мій день народження."

А трапилося, Раміне, те, що і тебе і мене хотіли обдурити. І якщо до тебе попросту не прийдуть на свято, хоч це і твій особливий день в році, то от мене схоже хочуть змішати з лайном. Якщо не вже змішують. Заочно. За спиною.

Вікі саме ввечері варто везти кота в клініку? О сьомій вечора? Реально? І взагалі... Хіба аналізи не потрібно здавати саме зранку? Чим раніше, тим краще? А у Лії не замаленький братик, щоб теж так пізно вештатися по кінотеатрах? І не було іншого сеансу в той день, чи в будь-який інший? Цей мультик йшов в одному екземплярі? Тільки в один час? Чи попросту вони навіть не додумалися адекватних причин відсутності на дні народження придумати, видавши Раміні якусь дурню?

І я, і одногрупниця явно усвідомили, що це саме крайній варіант. Що вони просто проігнорували дівчину. А найголовніше - через мою присутність на цьому святі.

Напевно, такі роздуми це не найкраще, що може трапитися з людиною, яка прямує на співбесіду, від якої залежить її майбутнє, але поки я збиралася на зустріч з Ніколасом, поки їхала на цю Власову,137, голова була зайнята саме цим.

Дівчата на мене образилися? Чому? Бо я поїхала з Лією? Замість святкувань відправилася допомогти подрузі з її дитиною? Тупо. Навіть дуже тупо. Максимально егоїстично. Ще і якщо це стосується малечі.

- Привіт, Ніколасе, - тільки коли я підійнялася на третій поверх будівлі, і тільки коли побачила нареченого сестри в одному з кабінетів, тільки тоді думки про подруг розвіялися, а голова перемикнулася на нагальні проблеми. Я тут. Маю отримати цю роботу. І попросити в Ніколаса гроші наперед. Це такий мій простий, але водночас шалено важкий план.

- Ніколас Олександрович, - суворим тоном поправляє мене чоловік, чим тут же дає зрозуміти, що план не те що важкий, він катастрофічно тяжкий. Можливо для мене навіть непідйомний.

- Вибачте, Ніколас Олександрович, я...

- У робочий час Ніколас Олександрович, в позаробочий просто Ніколас, - можливо, мені навіть не варто сідати на стільчик? А відразу розвертатися на сто вісімдесят градусів та тупцяти туди, звідкіля я прийшла? Навіщо дарма витрачати час? - Оскільки зараз робочий день закінчився, то просто Ніколас. Сідай.

- Дякую, Ніколас, - те, що робочий день завершився, мене теж бентежить. Це хвилювало ще тоді, коли я тільки отримала повідомлення, вже тоді це виглядало дивним, а зараз, зайшовши в офіс цієї компанії й не помітивши ні однієї живої людини, крім нареченого сестри, ще більше вразило. Що це за співбесіда така в поза робочий час? Чому сам директор цієї компанії проводив співбесіду? На персоналі економить? Чи це до мене таке особливе ставлення?

- Це що таке? - Чоловік киває на мене, і я тут же опускаю голову, щоб поглянути на свою футболку.

- Де? - Невже я не помітила, як десь замурзалася? Цілком можливо, враховуючи той факт, що мої мізки були забиті подругами і їхньою максимально дивною поведінкою.

- На тобі. Одягнуте, - від цих слів я тут же підіймаю голову й витріщаюся на потенційного майбутнього керівника, не тямлячи, до чого він веде.

- Футболка, - я ж сподіваюся цієї інформації достатньо? Про спідню білизну можна не згадувати?

- Знімай! Негайно!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍