Читати книгу - "Золотавий кудрявець і долі невипадкових людей. Ч. 1. Сирота., S Batura"

Кудрявець став уважно роздивлятися зосереджені обличчя плямистої жаби, волохатої горили та мордатого бегемота, які, немов липучки, притулилися до скла. 

— А чому ти вирішив, що ці морди були з нами? — вкрадливим тоном запитав білий носоріг і додав: — Там же не було губатих риб, стародавніх людей і якогось сумоїста. 

— Ну ти даєш, — посміхнувся Тім. 

— У вікні зовсім інші персонажі.

— Там губата жаба, яка кричала про бомбу, волохата горила і ще хтось. На жаль, погано видно. 

— Яка різниця? — байдуже відреагував Артур і, розстебнувши потайний замок на шиї, звільнив голову від костюма. — Ми теж непогано сховалися і, головне, будинок з химерами ніхто не підірвав. Адже маєток унікальний. Таких ніде не знайдеш. 

— Згоден, — прошепотів кудрявець і витяг з-під пальта дерев'яну коробку з печивом. 

— Ого! — не стримавшись, вигукнув Артур і блиснув очима. — Ти що, вкрав подарунок президентові, який ховав під пахвою леопард?

— Звісно, ні, — навіть трохи образився Тім. — Ніхто нічого не крав. Почалася метушня, усі порозбігалися, коробка впала на килим і я її підняв. А що, треба було залишити, щоб розчавили? 

— Ну-у-у, — обмацуючи різьблене зображення королівської родини за кавовим столиком, задоволено протягнув Артур і нетерпляче сказав: — Підняв так підняв. Молодець. Тепер відкривай, будемо пригощатися. Цей іноземний посол ще привезе гостинець президентові. 

— Привезе, куди подінеться, — зсунувши золоті клямки на дорогій коробці, жадано промовив Тім і миттю відкрив заморську дивину. 

Здивований хлопець забувся про конспірацію і голосно вигукнув: 

— М-м-м, який аромат! 

Артур зробив спробу швидко звільнити руки від костюма, але процес затягнувся. Зрештою, він зубами схопив тендітне печивко і копитами заштовхав його собі в рот. 

— Ням-ням, нічого так смакота, — вибухнув пізній вечір апетитним чавканням. 

— Справді, неймовірний смак. Подібного в житті не їв, — примружившись, відказав Тім і зрозумів: — Тепер я точно знаю, чим хочу займатися! Треба продавати це печиво в Україні. Що скажеш, брате? 

— Чому ні? Ням-ням, — Артур запхнув за щоку добавку. — Вивчи питання, а витрати я візьму на себе. 

— Ти — просто золото! — вдячно вигукнув кудрявець. 

— Годі тобі, — відмахнувся брат. — Заради спільного щастя грошей не шкода, але дивися, не переборщи. Мій бюджет не гумовий. 

— Авжеж, розумію, — розпираючись від щастя, тремтячими руками зачинив доленосну коробку Тім і, озирнувшись, завважив: — Сирена. Здається, сюди їде поліція. Погнали додому?

— Згоден, час звідси тікати. Не хочу зайвих запитань, — погодився Артур. 

І хлопці побігли до машини.

Кінець