Читати книгу - "Акрополіс 2 - врятуй, якщо зможеш , Влад Вірт"

— Загиблі є? — у мене все похололо в середині від почутого.

— Звісно, більшість скарг саме через це. Там на Тортузі відбувається справжня бійня, гравців косять пачками й не абияких. Думаєш, чому Тортузі досі дозволяли існувати? Вірно, Ешу, усі хочуть торкнутися забороненого, особливо ті в кого є влада та гроші.

У відповідь я пронизливо подивився на батькового друга, — Косе, мені байдуже на ігрові смерті, нехай серед них, навіть будуть представники конгломерату з трьома довгими іменами на ідентифікаторах особистості. Я в тебе питаю про смерті в нейроготелях. Хоча стривай, повинні бути й такі, хто помер з ево шоломом на голові?

— Що ти верзеш, Ешу, у нейроготелях неможливо померти, а що на рахунок смертей в ево шоломі. Після того, як їх цілковиту безпеку підтвердив департамент охорони здоров’я, подібні випадки більше не фіксуються.

— Даремно ви не вірите моїм словам, Костянтине, усе що я вам розповідав про позаземні розуми, правда.

Чоловік осудливо похитав головою, — не хочеш мені допомагати не треба, але прошу, облиш нести усіляку маячню.

— Проте я кажу правду.

— Ешу, — у голосі батькового друга з’явились сталеві нотки, — не знаю, навіщо ти це робиш, але я шкодую, що де Велантоса більше нема поряд, на нього завжди можна було покластися.

Не зрозуміло, чого більше було в словах Коса, розчарування чи жалю, але я чітко усвідомив, що як навіть посеред кімнати, зараз з’явиться Брат та почне мене вбивати, батьків друг у кращому випадку прийме все за якісну постановку з використанням продвинутих 3Д голограм, ще й кричатиме — «Не вірю, не вірю!»

А от джин, виходить, вже почав діяти. Аліса — слухняна дівчинка, гарно впоралась із завданням. Виходить, смерть Ультрака, Гомера та його підручних були частиною плану по зачистці Тортуги. Цікаво, а яка роль відводилась мені, скористайся я допомогою дівчини? Хоча, навіщо собі брехати, єдине, що джину від мене потрібно, так це моя смерть.

І все ж я вирішив видати Косу, як то кажуть, дозовану інформацію. Прибравши зі своєї розповіді усілякі згадки про позаземні розуми, я розповів про запечатану локацію та знищення там однієї з груп ключових гравців Тортуги. Кос слухав мене уважно та не перебивав, інколи ставив запитання і мені, навіть здалось, що його зацікавила особистість Аліси. У кінці я натякнув, що в тому хаосі, що склався, не обійшлося без розробників. Сподіваюсь, це хоч якось приверне увагу кіберполіції, проте відповідь Коса мене здивувала.

Батьків друг спочатку декілька хвилин мовчки просидів, оцінюючи почуте, а потім підвівся, ляснув мене по плечу, та задоволено посміхнувшись, промовив, — тобто Ешу, як кажуть серед вас геймерів — усе в межах ігрового процесу, чудово, тепер не доведеться всі вихідні стирчати у відділку, — і Кос вийшов, залишив мене здивовано дивитися йому в спину.

Я, звісно, розумію, що він досягнув піка свого кар’єрного зросту і вище, як кажуть, рилом не вийшов, але ж настільки забивати на свою роботу. Зараз нашвидкуруч напише якусь відписку та поїде із чистою совістю за місто жарити барбекю чи зайде до сусідньої кімнати, аби пожарити «дещо значно цікавіше».

На думку прийшла, несподівана ідея, а може, мені вдасться якось вийти на його напарника? По тому одразу можна сказати, що він землю ладний гризти, аби забратись якомога вище. От тільки чи стане він слухати того, хто знаходиться в розшуку? Навряд чи, тож спочатку треба розшукати сестру, а потім уже вдаватись до подібних, ризикованих авантюр.

Перевів погляд на шолом і хотів було вже надягнути його, але вольовим рішенням, відклав процес занурення на годину. За цей час із сестрою нічого не станеться, а от пропускати заняття з гімнастики та силові вправи не варто. В останні дні доля все частіше підкидає мені сюрпризи й хороша фізична форма запорука того, що моя голова та кістки залишаться цілими.

Вийшов на середину кімнати,стандартний комплекс розминки й ось уже я, скинувши футболку, роблю відтискання від полу, стоячи на руках, слідом йде прес, присідання та комплексно-силова вправа.

— Ну й довго ти будеш за мною підглядати? — я обернувся і поглянув у очі Моно Лізи, обличчя якої, на відміну від оригіналу, приховувала шкіряна маска розпусниці. За стінкою почулися сміх та вовтузіння, котрі, втім, дуже швидко стихли. більше мене ніхто не турбував і лише коли я вийшов із душу у двері постукали.

— Відчинено, — промовив я, а вже наступної секунди до кімнати влетіла рудоволоса бестія із підносом доверху забитим усілякими смаколиками. Не зупиняючись, вона примудрилася ногою зачинити двері й у три граційних стрибки підскочити до столу, але вже тут, трішки не розрахувала й ледве його не сшибла, так що стіл захитався, а частина смаколиків злетіла з підносу на підлогу.

— Гадство, завжди так зі мною, — фиркнула кирпата дівчинка, обличчя якої було рясно вкрито поцілунками сонця.

Опустив підніс на стіл, дівчина обернулася до мене спиною і прийнялася збирати кекси, мармелад та тістечка з підлоги при цьому робила це так звабливо та спокусливо, що в мене склалося враження, що те зіткнення зі столом було зовсім не випадковим.

— Давай допоможу, — промовив я, роблячи крок на зустріч.

Але дівчина одразу підвелась і подав тіло вперед, аби видно було її глибоке декольте, посміхнувшись, привітливо промовила, — я все.

І в цей момент, я по справжньому розгубився, оскільки не знав, куди дивитись: на глибокий виріз, де сором’язливо ховалися два білосніжні пагорби чи в зелені, подібні до смарагду очі. Вподобавши мою розгубленість, дівчина стрімко подалась уперед. Я було відкрив рота, аби щось сказати, але не встиг. Спочатку, тендітні пальчики просунули туди солодку з легкою кислинкою желейку, а слідом все закріпили не менш солодкі та терпкі вуста.

Шансів встояти не було зовсім. Несподівано, десь глибоко в середині прокинувся розбурканий звір і миттю кинувся на зовні. Куди там Мартиним чарівницям до Аврори, дівчина виглядала незайманою зовні й розпусною в середині. Гримуча суміш здатна звести з розуму будь-кого. Тож моє повернення до Акрополісу знову довелося відкласти на невизначений час.