Читати книгу - "Всесвіт Початок, Вадим Мороз"

— Що ж, як ми всі розуміємо, Костянтин зробив те, що у нас називається «Ірсулк», одна з найбільших винагород за врятоване розумне життя іншого виду. Костянтин, ти врятував розумне позаземне життя, ризикуючи власним, і за це ми створили тобі власний біологічний костюм, побудований на основі твоєї ДНК. Цей костюм надасть тобі можливість регенерувати органи твого тіла, на клітинному рівні. Він захищатиме тебе від навколишнього середовища, фізичних дій проти тебе та багато іншого. Костюм побудований на твоїх підсвідомих можливостях, тому він також здатний розвиватися разом із тобою. Всі можливості цього костюма до кінця не відомі, тож прошу вручити його тобі в знак нашої вдячності.

— Тррее, прошу, твій вихід. — Наавві вказав на нього, демонструючи важливість цього моменту.

Тррее підвівся, взяв костюм і підійшов до Костянтина.

— Ти дійсно зробив те, на що не кожен здатний. Дякую тобі за врятоване моє життя. У знак вдячності прийми цей костюм від всього нашого народу.

Костянтин протягнув руки та взяв костюм. Він не міг звести очей з нього — щойно він взяв його до рук, костюм, здавалося, активувався. У нього не було ваги, здавалося, що він взагалі не важить нічого. Цей костюм нагадував хамелеона: він постійно підлаштовувався під оточуюче середовище. На дотик костюм був надзвичайно приємним, жодних подразників він не викликав. Лише дивна вологість була присутня у дотику, але ледве помітна. Костянтин підняв голову та спостерігав за тисячами гуманоїдів, які не зводили з нього очей. Костянтин обернувся по колу та промовив на мові Аніуніуку, відчуваючи, що цей момент стане знаковим для всіх.

— Пара де бажатуруру іш ту хі опура кі “Ірсулк” — Костянтин подякував за радушність та нагороду.

Наавві підійшов до Костянтина та запропонував йому прогулятися.

— Ти вже був у купальному залі відпочинку? — запитав Наавві, з цікавістю спостерігаючи за реакцією Костянтина.

— Ні, навіть не розумію, про що ти говориш, — усміхнувшись, відповів Костянтин, намагаючись приховати свою зацікавленість.

Наавві, відчуваючи радість від спілкування, запропонував:

— Ходімо, я покажу тобі де що. Я часто проводжу там час, і думаю, що тобі сподобається.

Костянтин кивнув, і вони вирушили до купальної зали. Це місце було особливим для Наавві — тихим і заспокійливим, і він вважав, що саме там зможе краще пізнати Костянтина.

— Я так помітив, що ти майже не спиш, Костянтин? — спитав Наавві, уважно спостерігаючи за його виразом обличчя.

— Так, це правда, я з дитинства мало сплю, гадаю сон марнотратством але все ж таки уділяю цьому певну увагу. Тож наразі мені вистачає чотирьох годин, може, ще годину впродовж дня. Але мене зараз турбує інше, Наавві! — відповів Костянтин, його голос видавав тривогу.

— О, я тебе прекрасно розумію! Ти відчуваєш, ніби падаєш у чорну невідому безодню, чи не так? — Наавві уважно спостерігав за Костянтином, намагаючись вловити його переживання.

— Щось типу цього. Я не зовсім контролюю деякі речі. Здається, що мені не вистачає знань або структурованого контролю, таке враження ніби в мій розум наповнюється хаосом. — Костянтин поділився своїми переживаннями, відчуваючи, як невпевненість заполонює його розум.

— Я з цим довгий час жив у дитинстві. Це викликало багато незручностей. Але наразі мені вдалося взяти це під контроль. Я не розумію, як ти досяг свого саморозвитку у себе на планеті. Розумію, друже, що на все є відповідь, і краще тобі її знайти, поки не пізно. Принаймні, поки не пізно для тебе, — зауважив Наавві, його голос звучав рішуче.

— Наавві, я постійно ловлю потік великого обсягу інформації, і багато що просто вилітає з моїх мізків. Я втрачаю ці знання. Також я відчуваю напливи сил, які теж втрачаю. Що відбувається зі мною? — запитав Костянтин, його обличчя відображало стурбованість.

— Це адаптація. Твій мозок і тіло намагаються прилаштуватися. І поки ти ще не зможеш взяти під контроль ці можливості, деякі ти взагалі не зможеш опанувати. Це лише питання часу. — Наавві говорив спокійно, намагаючись заспокоїти друга.

— Я повинен тобі про дещо повідомити. Це може тебе збентежити, але я мушу про це поговорити з тобою, — продовжив він, його серйозний погляд свідчив про важливість теми.

— Ти про що, Наавві? — Костянтин запитав з тривогою.

— Ми виявили високу аномальну діяльність у цій сонячній системі. Мої вчені прийшли до висновку, що ваша сонячна система штучно побудована. Більше того, весь ваш вид також. — Наавві, очевидно, не міг зупинитися, його слова вражали Костянтина.

— Це неможливо! Це просто не можливо! — Костянтин піднявся на ноги, почав ніби бредити, не вірячи в те, що чув. — Хто на таке здатний? Боги?

Наавві підійшов до Костянтина, поклавши руку на його плече, намагаючись заспокоїти його.

— Заспокоюйся, прошу тебе. Ми все з’ясуємо. Я теж вперше намагаюся зрозуміти це. Саме це ми вивчаємо. Ваша сонячна система надала перші факти штучного створення не лише життя, а й системи, що вважалося неможливим до недавнього часу. У нас було багато непрямих доказів, а те, що ми дізналися тут, геть міняє все. Я сьогодні буду зустрічатися з альянсом і повідомлю про докази, які ми тут здобули. Також буду просити більше часу провести тут, у вашій сонячній системі. А тобі рекомендую поки опанувати свої здібності та можливості.

Костянтин дивився прямо на Наавві і розумів, що той говорить правду. Було важко повірити в це, але думки про незрозуміле наповнювали його розум.

— Так, звичайно, Наавві. Мені теж цікаво, хто або що створило всі ці умови тут. Я вважаю, що зможу знайти багато відповідей у себе на планеті, — відповів Костянтин, його голос наповнювався рішучістю.

— Я з тобою згоден, але наразі ти ще не готовий повертатися на рідну планету. Хоча права за тобою залишаються, — Наавві піднявся і звернувся до Костянтина, його тон був серйозним.

— Відпочинь. У нас ще є багато часу на виявлення відповідей, — сказав він, намагаючись зменшити напруження в ситуації.