Читати книгу - "Володар Перстенів"

сили та страху, мовби протиставляючи Барад-дуру. Його друзями та слугами стали ті, хто ненавидів Ґондор і Роган, люди та різні злі потвори.

КОРОЛІ МАРКИ[23]

Перша династія

2485–2545 — 1. Еорл Юний. Назвали його так через те, що він дуже рано успадкував владу після батька та залишався золотоволосим і рожевощоким до кінця своїх днів. Життя його обірвалося передчасно під час чергового нападу східнян. Еорл загинув у битві на Плато, і так з'явився перший курган. Фелароф також похований там.

2512–2570 — 2. Бреґо. Вигнав ворога з Плато, і на Роган не нападали впродовж багатьох років. 2569 року він завершив Золотий Палац, Медусельд. Під час бенкету його син, Балдор, дав обітницю, що пройде «Стежиною Мертвих», однак не повернувся. Через рік Бреґо помер від горя.

2544–2645 — 3. Алдор Старий. Другий син Бреґо. Названий Старим, тому що прожив довго та був королем 75 років. При ньому населення рогіримів зросло, вони витіснили або підкорили залишки сірян, котрі злидарювали на схід від Ізену. Гірська та сусідні з нею долини були заселені. Про наступних трьох королів сказано мало, бо Роган жив у мирі та процвітав під час їхнього правління.

2570–2659 — 4. Фреа. Найстарший зі синів, але четверта дитина Алдора; був уже старий, коли став королем.

2594–2680 — 5. Фреавайн.

2619–2699 — 6. Ґолдвайн.

2644–2718 — 7. Деор. При ньому сіряни часто робили набіги за Ізен. Року 2710 вони захопили спорожніле кільце Ізенґарда, і їх неможливо було вибити звідти.

2668–2741 — 8. Ґрам.

2691–2759 — 9. Гельм Молоторукий. Наприкінці його правління Роган зазнав великих втрат через навалу та Довгу Зиму. Гельм і його сини Галет і Гама загинули. Фреалаф, син сестри Гельма, став королем.

Друга династія

2726–2798 — 10. Фреалаф, син Гільда. При ньому Саруман оселився в Ізенґарді, звідки вигнали сірян. Рогірими вперше отримали допомогу завдяки дружбі з ним у дні смерті та слабкості, які їх спіткали.

2752–2842 — 11. Бритта. Народ називав його Леофа, бо всі любили його; він був щедрий і готовий допомогти всім, хто потребував. При ньому була війна з орками, котрі, вигнані з Півночі, шукали притулку в Білих Горах. Коли він помер, здавалося, що з ними покінчено назавжди; однак не так було насправді.

2780–2851 — 12. Балда. Був королем тільки дев'ять років. Його вбили разом із усіма його людьми, коли він потрапив у пастку до орків на гірській стежині дорогою з Гірського Скиту.

2804–2864 — 13. Фолка. Був видатним мисливцем, але дав обітницю не переслідувати жодного дикого звіра, поки в Рогані залишиться бодай один орк. Коли знайшли та знищили останнє лігво орків, він поїхав до лісу Фірієн полювати на великого евергольтського вепра. Він убив вепра, та помер від ран, завданих іклами.

2830–2903 — 14. Фолквайн. Коли він став королем, рогірими відновили їхню силу. Він відвоював західний кордон (між Адорном та Ізеном), який захопили сіряни. Роган отримував велику допомогу від Ґондору у важкі часи. Тож коли Фолквайн почув, що гарадрими з великим військом напали на Ґондор, він вислав багатьох воїнів на допомогу намісникові. Він сам хотів очолити їх, але його відмовили, і його два сини-близнюки, Фолкред і Фастред (народжені 2858 року), поїхали замість нього. Вони загинули пліч-о-пліч у битві в Ітілієні (2885). Турін II Ґондорський послав Фолквайнові багату виру золота.

2870–2953 — 15. Фенґел. Був третім сином і четвертою дитиною Фолквайна. Не залишив по собі доброї пам'яті. Був жадібний до їжі та золота, сварився з радниками та власними дітьми. Тенґел, третя його дитина і єдиний син, коли виріс, залишив Роган і довго жив у Ґондорі, де здобув славу на службі в Турґона.

2905–2980 — 16. Тенґел. Не одружувався дуже довго, та року 2943 взяв за дружину Морвен Лоссарнахську з Ґондору, хоча вона була на сімнадцять років молодша за нього. Вона народила йому трьох дітей у Ґондорі, серед котрих Теоден, друга дитина, був його єдиним сином. Коли Тенґел помер, рогірими покликали Теодена, й він неохоче повернувся. Однак він виявився добрим і мудрим королем; хоч у його домі вживали мову Ґондору, і не всі вважали, що це добре. Морвен народила Тенґелові ще двох доньок у Рогані; остання, Теодвін, була найгарніша, хоч і з'явилася на світ пізно (2963), дитина його старості. Брат ніжно її любив. Невдовзі після повернення Тенґела Саруман проголосив себе Володарем Ізенґарда та почав турбувати Роган, порушуючи його кордони й підтримуючи його ворогів.

2948–3019 — 17. Теоден. У книгах Рогану його називають Теоден Відроджений, бо, постарівши від чарів Сарумана, був урятований Ґандалфом, і в останній рік свого життя він повстав і повів воїнів до перемоги в Горнбурзі, а невдовзі після цього — на Полях Пеленнору, в найбільшій битві Епохи. Він загинув біля брами Мундбурґа. Певний час покоївся в землі, де народився, серед мертвих королів Ґондору, та потім був перевезений назад і похований у восьмому кургані його династії в Едорасі. Після нього почалася нова династія.

Третя династія

Року 2989 Теодвін вийшла заміж за Еомунда, головного маршала Східної Марки. Син її Еомер народився 2991, а донька Еовіна — 2995 року. Міць Саурона тоді знову зросла, й тінь Мордору досягла Рогану. Орки почали нападати на східні околиці, вбиваючи чи викрадаючи коней. Інші зграї нападали з боку Імлистих Гір — то були величезні уруки на службі в Сарумана; втім, це стало відомо набагато пізніше. Найбільшою турботою Еомунда були східні кордони; й він дуже любив коней, а орків люто ненавидів. Якщо приходила новина про набіг, він часто переслідував їх у пориві гніву, необережно та з невеликою кількістю людей. І сталося так, що його вбили року 3002; переслідуючи невелику зграю до підніжжя Емін-Муїлу, він потрапив у засідку серед скель.

Невдовзі після цього Теодвін занедужала та померла, на велике горе короля. Теоден узяв її дітей до себе в дім, назвавши їх сином і донькою. Його власному єдиному синові Теодреду було тоді 24 роки; королева Ельфгілд померла під час пологів, і вдруге Теоден не одружувався. Еомер і Еовіна росли в Едорасі й бачили, як темна тінь падає на двір Теодена. Еомер був схожий на його предків; але Еовіна була граційна та висока, з гідністю і гордістю, успадкованими з Півдня, від Морвен Лоссарнахської, яку рогірими називали Сталевим Блиском.

2991-Ч. Е. 63 (3084 р.) Еомер Еадіг. Зовсім молодим він став маршалом Марки (3017 р.) і, як і його батько,