Читати книгу - "Шлях королів. Хроніки Буресвітла"

його, на нашу думку, може мати людина? — він смикнув за струну, беручи заключну ноту. — Схоже, це ніщо інше, як новизна.

Вартові здавалися спантеличеними.

Брама затряслася. Задвигтіла від ударів іззовні.

— Буря грянула, — сказав Дотепник, підводячись.

Варта кинулася до списів, які поспирала на стіну. У них була вартівня, але та стояла порожнем — вартівники надавали перевагу нічному повітрю.

Брама знову затряслася, неначе з протилежного боку в неї ломився велетень. Охоронці заволали, загукали до варти на гребені муру. Зчинилися хаос і веремія, а ворота глухо гупнули втретє — задрижали, хитаючись, від могутнього удару, ніби в них пожбурили валуном.

А тоді між їхніми важезними стулками встромився сріблястий клинок і знизу вверх перетяв засув, на який вони закривалися. Сколкозброєць.

Ті відчинилися. Вартові повідскакували. А Дотепник чекав біля ящиків, закинувши свій клунок на плече та тримаючи ентір у руці.

На неосвітленій дорозі за ворітьми стояв один-єдиний темношкірий чоловік. Волосся в новоприбулого було довге та сплутане, а вбрання — всього лише подерта смужка схожої на мішковину матерії, обв’язана навколо стегон. Він саме нахилив голову, і мокрі нечупарні патли позвисали донизу, вкриваючи обличчя та зливаючись із бородою, у якій позастрягало листя й навіть кілька гілочок.

Його м’язи лисніли, і був він мокрий як хлющ, так немовби щойно проплив хтозна-яку відстань. Поруч нього стирчав на палець увігнаний в камінь важкий Сколкозброєць, руків’я якого він усе ще стискав у долоні. На клинок упали відблиски смолоскипів, і меч засяяв — довгий, прямий і вузький, схожий за формою на гігантський шип.

— Ласкаво просимо, загублений, — прошепотів Дотепник.

— Ти хто?! — стривожено вигукнув один з охоронців, а двоє інших кинулися забити на сполох: у Холінар прорвався Сколкозбройний.

Незнайомець не звернув на це запитання уваги. Він рушив уперед, волочачи Сколкозбройця, неначе той був заважким для нього. Меч розтинав камінь позаду нього, залишаючи неглибоку канавку. Чоловік крокував нетвердо та, спіткнувшись, заледве не впав. Але вирівнявся, спершись об стулку воріт, і пасмо волосся повисло, відкриваючи очі. Карі, як у простолюдина. Але ошелешені й дикі.

Він нарешті помітив двох вартівників, які нажахано завмерли, наставивши на нього списи. Той здійняв у їхній бік розтулену долоню.

— Ідіть, — хрипко промовив незнайомець чудовою алетійською — без найменшого натяку на акцент. — Біжіть! Бийте на сполох! Здіймайте тривогу!

— Хто ти? — насилу видобув один із вартівників. — Яку тривогу? Ніхто ж не напав!

Чоловік помовчав, схопившись рукою за голову й неначе вагаючись.

— Хто я? Я… Таленель’Елін, Кам’яножильний, Вісник Всемогутнього. Розпочалась Руйнація. О, Господи… вона таки настала. У мене не вийшло.

І повалився долілиць, ударившись об кам’янисту землю, а Сколкозброєць, дзенькнувши, упав позаду нього. Але не зник. Охоронці на кілька дюймів наблизились. Один потицяв у новоприбулого тупим кінцем списа.

Чоловік, котрий назвався Вісником, не ворушився.

— То що ж ми все-таки цінуємо? — прошепотів Дотепник. — Новаторство. Оригінальність. Новизну. Але перш за все… вчасність. Побоююся, що ти запізнився, мій приголомшений нещасний друже.

Кінець першої книги «Хронік Буресвітла»

Прикінцева примітка

«Повéрх тиші осяйні бурі — присмертні бурі — осявають тишу повéрх».

Наведений вище зразок заслуговує на особливу увагу, оскільки це кетек — один із найдосконаліших жанрів воринського поетичного богослов’я. Аналізований кетек не лише однаково читається як із початку до кінця, так і з кінця до початку (з поправками на іменні та дієслівні форми), а й чітко членується на п’ять дрібніших фрагментів, кожен із яких містить закінчену думку.

Довершений вірш у цьому жанрі має обмежуватися одним граматично правильним і — в ідеалі — глибокодумним реченням. З огляду на труднощі, які виникають при написанні кетека, ця форма свого часу вважалася найвищим і найбільш вражаючим досягненням воринської поезії.

А отже, сам факт, що конкретно цей твір був продекламований на смертному одрі неграмотним гердазійцем, та ще й мовою, якою той заледве володів, заслуговує на особливу увагу. Оскільки в жодному зібранні воринської поезії запису такого кетека не виявлено, видається вкрай сумнівним, що досліджуваний просто повторював почуте раніше. Жоден із подвижників, котрим ми показували зразок, не заявив про знайомство з цим текстом, хоча троє недвозначно похвалили майстерність побудови вірша та висловили бажання познайомитися з автором.

Тож залишаємо Вашій Величності, у хвилину прозорливості, самостійно висновувати про загадку потенційної важливості бур, а також про те, що міг мати на увазі поет, зазначаючи, що тиша владарює як над, так і під вищезгаданими бурями.

Джошор, голова Мовчазних збирачів Його Величності. Танатанев, 1173.

ARS ARCANUM[1]

Десять сутностей та їхні історичні асоціації

Подана вище таблиця містить неповний перелік традиційних воринських символів, що пов’язані з Десятьма сутностями. Сукупно вони утворюють Подвійне око Всемогутнього — очне яблуко з двома зіницями, що репрезентує творення флори та фауни. Воно ж лежить в основі форми піскового годинника, яка нерідко асоціюється з Променистими лицарями.

У давнину вчені додавали до цього реєстру ще й десять орденів останніх, а також самих Вісників, для кожного з яких існувала усталена паралель із відповідним числом і Сутністю.

Не можу сказати напевно, як саме вписуються в цю парадигму десять рівнів Приборкування порожнечі або спорідненої з ним Старої магії — якщо це взагалі не буде наругою над фактами. Проведене мною дослідження з великою вірогідністю вказує на існування ще одного набору здібностей — навіть езотеричніших, ніж Приборкування порожнечі. Стара магія, імовірно, якраз і заповнює ці клітинки, хоча я починаю підозрювати, що вона є чимось абсолютно іншим.

Про створення фабріалів

Наразі нами виявлено п’ять типів фабріалів. Технології їхнього виготовлення тримає в суворій таємниці спільнота фабріалірів, однак схоже на те, що вони є результатом натхненної праці винахідників і ніяк не пов’язані з тими містичними актами Приборкування сплесків, які колись здійснювали Променисті лицарі.

Фабріали-трансформатори

Підсилювачі: Фабріали такого типу були розроблені для збільшення вияву чого-небудь. З їхньою допомогою можна створити спеку, біль чи навіть, скажімо, легкий вітерець. Як і всі фабріали, вони заряджаються Буресвітлом. Схоже, такі пристрої є оптимальними для роботи з силами, емоціями та відчуттями.

Так звані «напівсколки» Джа Кеведу є продуктом, отриманим шляхом монтажу фабріала такого типу на лист металу задля поліпшення його міцності. Мною спостерігалися фабріали-підсилювачі, оснащені багатьма різновидами самоцвітів. Гадаю, для них годиться будь-який із десяти Полюсних каменів.

Редуктори: Принцип дії таких фабріалів протилежний тому, на якому ґрунтується робота