Читати книгу - "Пригоди бравого вояка Швейка"

Жодний образ святих не прикрашає стін вашої кімнати. Що це висить у вас над ліжком?

Кац засміявся:

— Це «Сусанна в купальні», а ця гола жінка, нижче — одна моя давня знайома. Направо — японський малюнок. Він зображує статевий акт між гейшею і старим японським самураєм. Правда ж, дуже оригінально? Молитовник лежить у мене в кухні. Швейку, принесіть його сюди і відкрийте на третій сторінці.

Швейк пішов, і з кухні тричі раз за разом бахнули витягувані з пляшок корки. Побожний фельдкурат вжахнувся, побачивши на столі три пляшки.

— Де легеньке церковне вино, колего, — сказав Кац. — Рислінг, дуже доброї марки. Смаком нагадує мозельське.

— Я пити не буду! — рішуче заявив побожний курат. — Я прийшов постукати до вашого серця, щиро поговорити з вами.

— Якщо так, то в горлі у вас пересохне, колего, — сказав Кац. — Пийте, а я буду слухати. Я людина дуже толерантна, можу вислухати і думки інших.

Побожний фельдкурат трохи надпив і витріщив очі.

— Ну й хороше ж, бісове вино, колего! Чи не правда?

Фанатик твердо сказав:

— Як бачу, ви лихословите.

— Це звичка, — відповів Кац. — Часом я ловлю себе навіть на тому, що богохульствую. Підлийте, Швейку, панові курату!

Можу вас запевнити, що також лаюся на всі заставки іменем Господа Бога, Христа розп’ятого і всіх святих таїнств. Гадаю, коли відкалатаєте в армії стільки, скільки я, то й ви не гірше язика наламаєте. Це справа не важка, а в нас, духовних осіб, небо, Бог, хрест і святі таїнства завжди напохваті. Адже ж це звучить гарно і професійно. Пийте, колего!

Колишній законовчитель механічно відпив. Видно, він хотів щось відповісти, але не зміг. Збирався з думками.

— Вище голову, колего! — вів далі Кац. — Не суптеся, немовби вас за п’ять хвилин мають повісити. Одного разу, чув я, ви в п’ятницю, гадаючи, що це четвер, помилково з’їли в ресторані свинячу котлету, а потім в убиральні запихали собі в горлянку палець, намагаючись викинути все, що з’їли, бо боялися, щоб Господь Бог вас не стер з лиця землі. А я не боюсь у піст їсти м’ясо, і навіть пекла не боюся. Пардон! Пийте, колего, пийте. Так. Вам уже краще? Чи, може, ви поділяєте прогресивні погляди на пекло і йдете за духом часу, з реформістами? Тобто, на вашу думку, у пеклі замість звичайних казанів з сіркою для нещасних грішників стоять автоклави, тобто котли високого тиску і рожни з електричним мотором? Грішників там, напевно, смажать на маргарині, і мільйон років через них перекочуються машини для трамбування шляхів. Дантисти викликають там скрегіт зубів спеціальними пристосуваннями, квиління грішників записується на грамофонні платівки, а потім ті платівки посилають нагору до раю для розваги праведників. Що ж до раю, то там, по-вашому, діють пульверизатори з одеколоном, а фісгармонія грає так довго Брамса, що кожен волів би втекти до пекла або в чистилище. У янголят в задочках вставлені аеропланні пропелери, щоб не натруджувати свої крила. Пийте, колего, пийте! Швейку, налийте йому коньяку, мені здається, що йому погано.

Опам’ятавшись, побожний курат зашепотів:

— Релігія — це міркування вищого порядку. Хто не вірить в існування Святої Трійці...

— Швейку, — перервав його Кац, — бухніть панові фельдкурату ще одну чарку коньяку. Хай прочуняє. Розкажіть йому що-небудь, Швейку.

— Біля Влашіма був собі, голошу слухняно, пане фельдкурат, — сказав Швейк, — один благочинний, а в нього, як його стара економка втекла з дитиною і з грішми, була служниця. Цей благочинний на старість пустився вивчати святого Августина, про якого кажуть, нібито він належить до святих отців. Вичитав він там, що кожний, хто вірить в антиподів, повинен бути проклятий. Покликав він свою служницю та й каже: «Слухайте, ви якось мені говорили, що ваш син, слюсар, виїхав до Австралії. Таким чином, він зараз у антиподів, а святий Августин наказує, щоб кожний, хто вірить у антиподів, був проклятий». «Отче духовний, — каже йому баба, — таж мій син посилає мені з Австралії листи і гроші». «Це диявольська мана, — відповідає їй благочинний, — жодної Австралії, за святим Августаном, немає, це вас тільки антихрист обплутав». У неділю він прилюдно прокляв її в костелі і кричав, що Австралії немає. Відразу ж з костелу його відвезли до божевільні. Правду кажучи, багатьом там і місце. В монастирі урсулянок зберігається пляшечка з молоком Діви Марії, яким вона годувала Ісусика, а в сирітському домі біля Бенешова, коли туди привезли святу воду з Лурда[109], сироти від цієї води дістали таку швидку настю, якої й світ не бачив.

Побожному фельдкуратові почало мигтіти в очах. Він опритомнів завдяки новій порції коньяку, що вдарив йому в голову, і, кліпаючи очима, запитав Каца:

— Ви не вірите в непорочне зачаття Діви Марії? Ви не вірите, що перст святого Іоанна Хрестителя, який зберігається в піярів, справжній? А взагалі в Господа Бога ви вірите? І якщо не вірите, то чому ви стали фельдкуратом?

— Вельмишановний колего, — відповів Кац, поплескуючи того інтимно по плечу, — поки держава не визнає, що вояки, йдучи у бій вмирати, не потребують Божого благословення, доти фельдкуратство буде добре оплачуваною професією. До того ж, людина тут аж ніяк не перевтомиться. Для мене це краще, ніж бігати по полігонах і тьопати на маневрах. Раніше я діставав накази від начальників, а сьогодні роблю, що хочу. Заступаю того, хто не існує. І сам граю роль бога. Якщо не захочу комусь відпустити гріхів, то не відпущу, хоча б він благав мене навколішках. Зрештою, таких би знайшлося до біса мало.

— Я люблю Господа Бога, — сказав побожний фельдкурат, гикнувши, — дуже його люблю. Дайте мені трохи вина. Я шаную Господа Бога, — вів він далі, — дуже його шаную і поважаю. Нікого так не шаную, як Його. — Тут він гупнув кулаком об стіл, аж пляшки підскочили.

— Бог — це велич, це щось надземне. Він чесний у своїх ділах, він сонячне явище, і ніхто в мені цієї віри не похитне. І святого Йосифа поважаю, всіх святих поважаю, за винятком святого Серапіона. Дуже вже паскудне в нього ім’я.

— Справді, не завадило б йому подати прохання про зміну імені, — зауважив Швейк.

— Люблю святу Людмилу і святого Бернарда, — вів далі колишній законовчитель. — Він урятував багато прочан у