Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"

звідси, із Стокгольма. Проблема в тому, що в «Секції» немає нікого, хто б міг з цим упоратися. Мені потрібно, щоб ти взяв командування на себе. Це буде твій останній внесок. У мене є план. Юнас Сандберґ і Георг Нюстрьом виконуватимуть чорну роботу, а ти — керуватимеш операцією.

— Ти не розумієш, чого вимагаєш.

— Ні, я розумію, чого вимагаю. А погоджуватися чи ні, вирішувати тобі. Але або ми, стара гвардія, вступаємо і вносимо свою лепту, або через два-три тижні «Секція» припинить своє існування.

Клінтон сперся ліктем об підлокітник дивана й опустив голову на долоню. Він думав дві хвилини.

— Розкажи про свій план, — сказав він під кінець.

Після цього Еверт Гульберґ з Фредріком Клінтоном проговорили ще дві години.

Коли за три хвилини до другої Гульберґ повернувся, ведучи за собою Фредріка Клінтона, Ваденшьо витріщив очі. Клінтон з вигляду нагадував кістяк і переводив дух, спершись на плече Гульберґа, — йому, здавалося, було важко ходити і важко дихати.

— Що, скажіть, будь ласка… — промовив Ваденшьо.

— Давайте поновимо нараду, — коротко сказав Гульберґ.

Усі знову зібралися за столом у кабінеті Ваденшьо. Клінтон мовчки опустився в запропоноване йому крісло.

— Фредрік Клінтон вам усім відомий, — почав Гульберґ.

— Так, — відповів Ваденшьо. — Питання в тому, що він тут робить.

— Клінтон вирішив повернутися до активної служби. Він керуватиме оперативним відділом «Секції», поки нинішня криза не закінчиться.

Гульберґ підняв руку, відхиливши протест Ваденшьо ще до того, як той устиг його сформулювати.

— Клінтону важко. Йому буде потрібна допомога. Йому необхідно регулярно відвідувати лікарню для проходження діалізу. Ваденшьо, ти наймеш двох персональних асистентів, які надаватимуть йому будь-яку практичну допомогу. Але я хочу, щоб ви твердо затямили: всі оперативні рішення у цій справі прийматиме Клінтон.

Він замовк і почекав, але протестів не пролунало.

— У мене є план. Думаю, ми здатні з цим упоратися, але нам необхідно діяти швидко, щоб не пропустити наявні можливості, — вів далі Гульберґ. — Головне питання в тому, наскільки рішучий нинішній склад «Секції».

Ваденшьо сприйняв сказане Гульберґом як виклик.

— Розкажіть.

— По-перше, з приводу поліції ми вже все обговорили. Зробимо так, як домовилися. Постараємося нейтралізувати їх, перемкнувши подальше розслідування на побічну лінію — пошуки Нідермана. Цим займеться Георг Нюстрьом. Що буде з Нідерманом, для нас значення не має. Ми простежимо за тим, аби Фасте дістав завдання розслідувати справу Саландер.

— Очевидно, це буде не важко, — сказав Нюстрьом. — Я просто делікатно поговорю з прокурором Екстрьомом.

— А якщо він упреться…

— Думаю, він цього не робитиме. Він кар’єрист, і для нього понад усе власна вигода. Але якщо виникнуть ускладнення, я, мабуть, зможу знайти який-небудь важіль. Йому напевно не захочеться виявитися втягнутим у скандал.

— Чудово. Крок номер два — це «Міленіум» і Мікаель Блумквіст. Тому Клінтон і повернувся на службу — тут потрібні надзвичайні заходи.

— Мені це, мабуть, не сподобається, — сказав Ваденшьо.

— Мабуть, ні, але маніпулювати «Міленіумом» так само просто нам не вдасться. Зате загроза від них тримається на одній-єдиній речі — на поліцейському звіті Бйорка від дев’яносто першого року. У даний момент, я гадаю, цей документ може бути в двох, можливо, у трьох місцях. Звіт знайшла Лісбет Саландер, але його якимсь чином роздобув Мікаель Блумквіст. Це означає, що, поки Саландер була в мандрах, у неї був якийсь зв’язок із Блумквістом.

Клінтон підняв палець і промовив перші, відколи він прийшов, слова.

— Це до того ж говорить нам дещо про характер противника. Блумквіст не боїться ризикувати. Пригадайте справу Веннерстрьома.

Гульберґ кивнув.

— Блумквіст дав звіт головному редактору Еріці Берґер, яка, у свою чергу, передала його Бубланськи. Значить, вона теж знайомилася з документом. Припускаю, що в Блумквіста є копія, а ще одна є в редакції.

— Звучить розумно, — погодився Ваденшьо.

— «Міленіум» виходить раз на місяць, отже, їхня публікація з’явиться не завтра. Значить, у нас є час, проте необхідно роздобути обидві ці копії. І тут ми не зможемо діяти через генерального прокурора.

— Зрозуміло.

— Відповідно, йдеться про розгортання оперативної діяльності та організацію крадіжки із зломом у Блумквіста і в редакції «Міленіуму». Ти впораєшся з цим, Юнасе?

Юнас Сандберґ покосився на Ваденшьо.

— Еверте, постарайтеся зрозуміти, що… ми такими речами більше не займаємося, — сказав Ваденшьо. — Часи змінилися, і тепер ідеться про злом комп’ютерів, телеспостереження і таке інше. Для оперативної діяльності у нас немає ресурсів.

Гульберґ нахилився над столом.

— Ваденшьо, значить, тобі доведеться негайно відірвати зад від стільця і роздобути ресурси для оперативної діяльності. Найми людей ззовні. Найми головорізів з югославської мафії, які, якщо буде потрібно, стукнуть Блумквіста по довбешці. Але ці дві копії необхідно забрати. Якщо ми відберемо в них копії, у них не буде документації і вони нічого не зможуть довести. Якщо ти з цим не впораєшся, тоді лежи дупою догори і чекай, поки до тебе постукає конституційний комітет.

Гульберґ з Ваденшьо втупилися один в одного.

— Я можу взяти це на себе, — несподівано сказав Юнас Сандберґ.

Гульберґ покосився на молодого співробітника.

— Ти певен, що зумієш організувати таку річ?

Сандберґ кивнув.

— Добре. З цієї хвилини твоїм начальником є Клінтон. Підпорядковуватися будеш безпосередньо йому.

Сандберґ знову кивнув.

— У багатьох випадках потрібно буде вести спостереження. Оперативний відділ необхідно посилити, — сказав Нюстрьом. — У мене дехто є на прикметі. У зовнішній організації є хлопець на ім’я Мортенссон, який працює в Безі, у відділі особистої охорони. Безстрашний і багатообіцяючий. Я вже давно зважував можливість перевести його сюди, у внутрішню організацію, і навіть подумував, чи не підійде він на роль мого наступника.

— Звучить добре, — сказав Гульберґ. — Вирішувати Клінтону.

— У мене є ще одна новина, — провадив Георг Нюстрьом. — Боюся, що може існувати і третя копія.

— Де?

— Мені сьогодні вдень повідомили, що у Лісбет Саландер з’явився адвокат. Її звуть Анніка Джанніні, і вона сестра Мікаеля Блумквіста.

Гульберґ кивнув.

— Ти маєш рацію. Блумквіст напевно забезпечив сестру копією, по-іншому просто бути не може. Інакше кажучи, нам деякий час доведеться пильнувати за всіма трьома: за Берґер, Блумквістом і Джанніні.

— Щодо Берґер, думаю, нам турбуватися не слід. Сьогодні з’явилося прес-повідомлення про те, що вона буде головним редактором «Свенска морґонпостен». До «Міленіуму» вона більше стосунку не має.

— Добре. Але її все-таки треба перевірити. Що ж до «Міленіуму», то ми повинні організувати прослуховування телефонів квартир співробітників і, зрозуміло, редакції. Нам необхідно контролювати їх електронну пошту. Треба знати, з ким вони зустрічаються і з ким розмовляють. Добре б також вивідати їхні плани щодо викриття. Але перш за все ми повинні відібрати у них