Читати книгу - "Щоденник моєї секретарки"

відмала

й відплакала,

І тепер

вона вся, як вода поміж пальці,

а, може, пісок, або ні.

Вдалині

у зруйнованій церкві

п’янички склянками калатають По душі моїй, мабуть,

та й, зрештою, впевнений,

і по мені.

Відпливи

на той берег

шепнувши у хвилю

терпке й нерозтрачене, До побачення, мила, прощай,

нам не варто

лишатися вдвох.

Я себе

у твоєму обличчі,

як в люстрі,

ніколи не зможу побачити,

А тобі

у моєму обличчі, як в люстрі,

побачить себе

не дай Бог.[4]

— Як гарно! — замріяно сказала осміліла брюнетка. Білявка про всяк випадок промовчала — певно, мала великий професійний досвід, тому просто спостерігала за подіями.

— Давай іще! — наказав Паша.

Олесь дав іще. Після вірша про маму на очах у брюнетки забриніли сльози.

Паша налив собі чергову порцію.

— І поцілунків дуже тихий клекіт.

Сухі вуста. Гарячі і сухі, —

розійшовся Олесь, який побачив перед собою справжню слухачку.

— Так, сядь, не маяч! — раптом обірвав його шеф і, коли той послухався, зупинивши вірш на півслові, запитав. — А ви можете нам показати кохання удвох?

— В смислі? — перепитала простіша білявка.

— Ти що, не розумієш? Ну, як ви одна з одною там. Щоб ми подивилися.

— З нею? — кивнула дівчина у бік подруги.

— Ні, блядь, зі мною! — вийшов з себе Паша. — З нею, а з ким іще?!

Білявка засумнівалася:

— Ну, ми вдвох не працюємо. Аня у нас новенька. Але у мене є подруга, ми живемо разом, і якщо ви хочете за нею послати…

— На хуй подругу, — сказав Паша, дістаючи з внутрішньої кишені триста доларів. — Залазьте на стіл.

Бажання клієнта — закон. Переконавшись у серйозності намірів, дівчата перейшли до справи: намагаючись не перекинути посуд, вони вибралися на стільницю і заходилися танцювати, пестячи руками одна одну, спочатку несміливо, більш для проформи, але потроху входячи у раж — адже стриптиз теж вимагає натхнення. Білявка стягнула з подруги ліфчик і зайнялася її грудьми. Перед очима у мене крутилися худорляві стегна, а в голові — ідіотське питання: перекинуть вони пляшки чи все-таки ні? Брюнетка була менш сміливою чи то менш досвідченою, тому білявці довелося зробити наступний хід — і на землю полетіли блискучі трусики подруги. Пляшки загрозливо захиталися. Справа набирала серйозних обертів.

Паша нахилився до мене:

— Серьога, слухай, здається, вони лесбіянки.

— Навряд чи, — заперечив я.

— Ні, ну точно лесбіянки. Ти диви, що виробляють. Егей, слухайте! — він гукнув так гучно, що дівчата перелякано завмерли. — Ви що, лесбіянки?

Білявка розгублено виструнчилася.

— Але ж ви самі…

— Точно лесбіянки. Слухай, кого ти нам привів? — запитав він чомусь у Олеся, який помітно очманів від побаченого.

Той не знайшовся з відповіддю.

— Так, ану давайте звідси! — обурено скомандував Паша. — Що це за збочення, га?

Дівчата зовсім втратили орієнтацію і тільки розгублено кліпали очима. Сцена було гідною пензля майстрів Відродження — абсолютно гола брюнетка та білявка у блискучій білизні, які розгублено кліпають очима, стоячи на столі VIР-зали. Чоловіки ж годилися позувати Гойї чи Діксу — шакалорилий обпечений коктейлем п’яно-цинічний Паша та білявий янгелик Олесь, що не може відірвати очей від дівчачих тіл.

Для того, щоб допомогти відновити живописну гармонію, я взяв зі стільниці триста доларів і засунув за гумку трусиків білявки.

— Давайте, давайте! Теж мені, розвели тут разврат! — підігнав нетерплячий Паша.

У брюнетки на очах знову забриніли сльози. Ні, все-таки на подібній роботі не можна бути настільки чутливою. Це непрофесійно.

Зібравши з підлоги одяг, дівчата вийшли. Білявка пошепки лаяла нас останніми словами, але Паша цього не чув. Він запитав Олеся:

— А де твоя?

— Хто?

— Ну та, третя, що була. Де вона?

— Не знаю, — зізнався розгублений поет.

— Так поклич. Блін, всьому тебе вчити!

Хлопець невпевнено підвівся та пішов до виходу.

Закладаюся, він буде тинятися коридорами, не наважуючись навіть звернутися до обслуги.

— Серьога, з ким приходиться работать! Ти тока глянь! — і тут я зрозумів, що доведеться досидіти до кінця цієї частини вистави. Адже Олесь сам не впорається з шефом і під гарячу руку наробить дурощів, не дай Боже, ще й без роботи залишиться.

— Наше життя — це груповуха! — підняв Паша келих з віскі. — Поняв? Груповуха! Тому треба всіх їбати, інакше виїбуть тебе!.. А ти де ходиш? — напустився він на руденьку стриптизерку, яка повернулася тим часом до зали — певно, була десь недалеко.

— Я? Так ви ж самі…

— Тобі що, гроші непотрібні?

Олесь, який зайшов слідом, вмостився поруч зі мною, немовби шукаючи захисту. Він почувався невпевнено й дуже незручно. Але що поробиш — помічник депутата і є помічник депутата. Робота така.

— Подобаєшся ти мені! — оголосив Паша, обіймаючи дівчину за плечі. — Не те, що ці твої лесбіянки. І як ти з ними живеш?

Олесь нахилився до мене:

— Уявляєте, вона там плакала, — прошепотів у вухо. — Я виходжу, а вона стоїть і плаче.

— Будь-яку жінку ображає, коли нею нехтують.

— Так гроші ж вперед заплатили.

— Жінка залишається жінкою завжди. І з грошима, і без. Затям це собі. Згодиться у дорослому житті.

Паша вже не контролював себе. Він наказав руденькій іти на сцену, щоб потанцювати біля жердини. Потім розчулився від побаченого, зняв з руки «ролекс» і подарував їй як нагороду. «Ролекс» врешті-решт конфіскували охоронці, які знали звички свого шефа, проте це було пізніше. А поки дещо прибитий новими для себе реаліями Олесь за шефовою командою знову читав вірші руденькій. Та кліпала очима.

Тим часом викликали метрдотелицю і послали за білявкою з брюнеткою. Їм було поставлено задачу розважати нас із Пашею. Потім усіх трьох було роздягнуто до нитки і влаштовано конкурс краси. Перемогла досвідчена білявка, за що отримала приз у розмірі п’ятисот доларів.

Ну а тоді Паша вже й сам видерся на сцену, щоб навчити дівчат танцям біля жердини, і тут йому знову придалося спортивне минуле. Па, які показував нам депутат, хоч і не входили до асортименту класичного стриптизу, проте не були позбавлені грації, і вже точно могли дати тутешнім зіркам сто очок вперед за експресією й артистизмом. Голі дівчата у захваті плескали в долоні та вигукували. Олесь п’яними очима поїдав їхні неприкриті принади. Охоронці зазирали у відчинені двері. А я доливав собі віскі, бо розумів, що набратися, як чіп — зараз єдиний гідний вихід для чоловіка.

В четвер біля Кабінету Міністрів активісти Всеукраїнської інформаційно-просвітницької кампанії ПОРА здійснять акцію-перформанс «Пора прозріти!». В ході акції будуть розгорнуті карти України та Мукачева та продемонстровані фотографії подій мукачівських