Читати книгу - "Щоденник Майдану та війни"

голосування. Останні три роки премія Шевченка стала премією Адміністрації Президента Януковича, майбутніх лауреатів призначали заздалегідь, вибираючи їх із лояльних системі. Голова Шевченків­ського комітету частіше бував у кабінетах Адміністрації Президента, ніж у своєму власному. Якщо раптом виникав сильний, але неприйнятний кандидат, як, наприклад, Василь Шкляр, то його доводили до затвердження лауреатом у Шевченківському комітеті, але потім його не виявлялось у списку лауреатів, підписаному президентом. Так що думка у мене закрадається одна: премію в нинішньо­му форматі треба просто скасувати і здати в архів. А замість неї створити іншу, фінансовану мішаним шляхом — і дер­жавою, і, можливо, якою-небудь лотереєю, як це відбувається у Великій Британії. Майбутньому президенту, в якого буде і так голова боліти через економічні та політичні проблем, треба дозволити дистанціюватися від нової премії та не просити його підписувати всякі укази про затвердження чергових лауреатів, підготовлені Адміністрацією Президента. І Адміністрацію Президента треба пожаліти, дозволивши їй не втручатись у справи культури і особливо в обрання та затвердження лауреатів майбутніх премій.

Звичайно, уряду ще доведеться розбиратися з указами Януковича про сотні й тисячі стипендій та спеціальних пенсій діячам української культури. Думаю, що нове керівництво країни не намагатиметься таким же чином купувати лояльність письменників і режисерів, а спробує просто заслужити їхню повагу та підтримку своїми діями.

А що стосується останньої премії Шевченка часів Януковича і «підкорення Криму», то впевнений: більша частина лауреатів погодиться, що доводити цю справу до фінансового кінця, тобто до нагородження та видачі сотень тисяч гривень лауреатам, неетично, неморально і несвоєчасно, особливо з огляду на економічну ситуацію в країні та необхідність вишукування додаткових коштів для Міністерства оборони.

Але премія — премією, справа не така вже й важлива. А ось Севастополь продовжує «дивувати і тішити». Не тільки тим, що містом керує людина, яку «мером» обрали на мітингу, і голосували навіть не піднесенням рук, а криками «давай!» Кілька днів тому на міському пляжі з гордою назвою «Кришталевий» вивісили список осіб, яким купання на пляжі заборонено. «Пляжні» санкції стосуються президента США Барака Обами, верховного представники ЄС із закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон, практично всіх українських політиків, а також убитого вчора члена «Правого сектора» в Рівненській області Саші Білого (Музиченка). Щоправда, його прізвище сьогодні вже обвели траурною рамочкою. Значить, севастопольці все-таки стежать за новинами з України.

Учора ж російськими військами було захоплено останній український корабель, заблокований у озері Донузлав. Тепер на жодному кораблі в Криму не майорить український прапор, чим командування ЧФ Росії дуже пишається. Також командування заявило про те, що 80% українських моряків склали присягу Росії, порушивши тим самим раніше дану присягу Україні. Язик не повертається назвати цих моряків «зрадниками», але все-таки іншого слова для них у мене немає. Хоч я і розумію, що вибір у них складний: чи прийняти присягу Росії й служити в ЧФ РФ, залишаючись жити в Криму, чи переїжджати на материкову Україну і продовжувати служити Україні. А Росія, покінчивши з Військово-морськими силами України, взялася за українських дельфі­нів. Звичайно, тепер це російські, а не українські дельфіни. Дель­фіни присяги не приймають. Севастопольський державний океанаріум вже готується почати тренування бойових дель­фінів і морських котиків за новими програмами російського флоту. Російські військові інженери вже давно виробляють і випробовують спеціальні прилади, які надівають на дельфінів і морських котиків і за допомогою яких можна виявляти ворожі підводні човни, затонулі кораблі й навіть бойових плавців із аквалангами. Виявилося, що за радян­ських часів саме в Севастополі військові зоологи та інженери й займалися тренуваннями дельфінів для використання їх у військових цілях. У незалежній Україні на «військове навчання» дельфінів не було грошей, але тепер Росія ви­правлятиме ситуацію. Їй, Росії, це тим більше важливо і логічно тому, що єдина схожа база для підготовки дельфінів до військового використання розташована в Сан-Дієґо, США.

27 березня. Четвер

Учора — багато телефонних розмов та інтерв’ю, напевно, витратив більше години, прислухаючись до запитань і відповідаючи на них.

А погода була знову відмінна. За сніданком з хлопцями визначили меню на день, а також запланували поїздку до Костівців за насінням газонної трави для ділянки, яку вчора закінчив підготовлявти Тео. Я присвоїв сьогодні вранці Тео звання молодшого лейтенанта, а Антону — сержанта. Сам залишився рядовим внутрішніх військ, що відповідає дійсності. Я — рядовий запасу. Приходив знову вранці сусід, але я кави не хотів, і він теж відмовився. Поговорили хвилин п’ятнадцять, після чого я попросив вибачення і пообіцяв зайти до нього сам годинки через дві. Хочеться сьогодні встигнути розкопати кілька грядок для цибулі та моркви з петрушкою і спробувати засадити їх до неділі. Життя збирається дорожчати ґрунтовно. І хоча нас це подорожчання торкнеться в останню чергу, але свої, до того ж органічні овочі нікому ще не шкодили.

Ранкові новини знову неспокійні — американці та європейці помітили нарощування російського військового угруповання на кордонах із Україною від Чернігівської області до Донецької та Луганської. До Чернігівської області підійшли два військові ешелони з технікою. Учора ж на лінії фронту між Херсонською областю та Кримом російські військові в темряві на «нічийній» смузі землі між двома КПП — українським і російським — передали Україні по одному трьох українських офіцерів, які не бажали переходити в російську армію, — Юлія Мамчура — героя Бельбека, полковника Ломтєва і ще одного офіцера. Ломтєва зустрічала дружина з маленькими дітьми. Незважаючи на те, що він був побитий, це було помітно і по його обличчю, від лікарні він відмовився та поїхав із дружиною й дітьми приватною машиною. У полоні залишається ще кілька осіб. Мамчур розповів, що в першу добу його схиляли до зради, до переходу під «російський прапор», а наступної доби просто не давали спати. Він перебував у маленькій тюремній камері, у двері регулярно стукали прикладами, щоб не дати йому заснути.

У Криму оголосили, що всім громадянам, які не мають кримської реєстрації, необхідно залишити півострів протягом місяця, тобто до 18 квітня. Росія вважає, що Крим став територією РФ 18 березня. 6 тисяч осіб уже отримали російські паспорти, ще 20 тисяч заяв кримчан розглядають спеціально створені комісії. Одночасно з цим 16 тисяч випускників кримських шкіл записалися на зовнішнє тестування в Україні. Ясно, що на территорії Криму шкільні тести провести буде неможливо, тому школярам доведеться їхати на материкову частину України. Поки що незрозуміло: де саме для них проводитимуть тести і чи зможуть вони