Читати книгу - "Після кави, Абдул Рашид Махмуді"

цього й часто отримував після обіду. Чоловік усе ще був сповнений енергії, жадав її, але жінка почала відмовляти йому, чи через втому, чи то було покарання за те, що він так жорстко ставився до Мідхата. Маріка знала, що в ісламі чоловік може покарати жінку, покинувши подружнє ложе, але саме вона карала Салема, не ділячи це ложе з ним. Якби він тільки знав!

Маріка не розуміла його. Салем один із найделікатніших людей, кого вона знала, незважаючи на його сільське походження і навчання в ісламському університеті. Чоловік ніколи не намагався змусити її прийняти іслам, і вона могла ходити до церкви, коли захоче. Він купував їй алкоголь, який вона просила, навіть якщо сам перестав вживати його, як тільки дізнався, що це може викликати цироз печінки. Навіть коли йому сказали, що немає небезпеки захворіти, доки він п’є в міру, Салем цитував народне прислів’я: «Якщо вітер проходить через відчинені двері, зачини їх і більше не хвилюйся». Салем не шкодував зусиль, аби дарувати людям радість, він любив дітей — усіх дітей. Тож чому він так ставився до Мідхата? Цього Маріка не могла зрозуміти, і це було джерелом постійної тривоги дитини. Після того, як хлопець прожив в Ісмаїлії кілька місяців і дізнався, що не повернеться в село, одразу перестав мочитися в ліжко. Але знову занепокоївся, коли його стосунки з Салемом почали псуватися й кошмари стали частішими.

Після цирку вони пішли до іноземців купити бутерброди та морозиво. По дорозі Мідхат зупинився, аби привітати всіх знайомих, — молодих і старих — кількома мовами, окрім арабської. Маріка здивувалась побаченому й почутому. Вона помітила м’ясника Саїда, який стояв на іншому боці дороги й махав їм рукою, а Мідхат кинувся через дорогу, щоб потиснути йому руку. Коли хлопчина повернувся, вона спонтанно й імпульсивно обхопила його руками. У цей момент їй здавалося, ніби вона підсвідомо розуміє хлопця. Це була дитина, яка приїхала здалеку, долаючи на своєму шляху численні перешкоди, щоб зараз впевнено ходити в цьому європейському районі з його безліччю іноземців і мов. Це була дитина, яка засинала в школі Корану й відмовлялася вчитися — дитина, яка ще не навчилася керувати своїм сечовим міхуром. Чому серце Салема не пом’якшиться до нього? Чому його щедрість зникала, коли йшлося про Мідхата? Чому Салема не зворушило це захопливе бажання розквітнути поряд з дитиною? Як він міг відмовитися від цього благословення?

* * *

Маріка ввела суворий розклад, з вісьмома годинами сну для дитини. Вона давала йому одну додаткову годину, якщо він хотів, у виняткових випадках, переглянути уроки за день (або почитати, щоб Салем не дізнався), перш ніж лягати спати. Але коли Мідхат залишався сам, він швидко кидав свій шкільний підручник, аби відкрити кишеньковий роман або дитячий комікс, який ховав усередині. Іноді Маріка виявляла його хитрощі, але не заперечувала, оскільки саме вона купувала йому все, що хлопець хотів читати поза навчальною програмою та за спиною Салема. Її хвилювало те, що Мідхат допізна не спав, вона вважала, що дітям потрібен хороший сон, щоб бути здоровими духом і тілом. Проблема полягала в тому, що Салем суворо забороняв будь-яке читання поза шкільною програмою, оскільки вважав, що це відволікає учнів від більш важливих справ і захаращує їхній розум. На його думку, учень не повинен читати нічого поза шкільними завданнями, поки не здобуде освіту. Маріка вважала, що це дурна думка, але вона не могла відверто сперечатися зі своїм чоловіком, коли йшлося про його старомодні переконання.

Іноді Маріка вибачала своєму чоловіку, бо Салем вважав, що його власний потяг до літератури став причиною того, що він не закінчив університет. Вона часто вступала в змову з Мідхатом, але не усвідомлювала, що справжні бажання хлопця щодо читання виходили за межі розумного. Він любив дивитися на дві книжкові шафи у своїй кімнаті — шафи від підлоги до стелі з книжками Салема. Одна мала ряди великих книжок, що залишилися з часу, коли Салем був студентом в аль-Азгарі, та релігійних текстів і загальної літератури з дорогими палітурками, які він купив ще під час поїздки до Каїра. Друга книжкова шафа була наповнена сучасною літературою — творами відомих авторів, а також романів, перекладених французькою та англійською мовами. Спочатку Мідхат задовольнявся спогляданням книжок, особливо тих, що були в розкішних палітурках, або торкався до них. Він гадав, що не зможе всі прочитати, навіть якщо намагатиметься. Але однієї ночі, коли не міг заснути, хлопець подолав це вагання. Піднявшись із ліжка, він швидко кинув оком на вміст двох книжкових шаф, провів рукою по деяких книжкових корінцях, перш ніж дістати маленьку книжечку з написом на обкладинці «Анатоль Франс. Таїс». Він розгорнув книжку, без труднощів прочитав першу сторінку, потім узяв її з собою в ліжко й не вимикав світло аж до світанку.

Так почався новий період у його житті. У його новому світі більше не було місця для кишенькових романів чи дитячих коміксів. Хлопець відкрив скарбницю двох книжкових шаф, які зберігали в собі великі книжки з палітурками — тлумачення Корану, граматики, класичної арабської літератури та поетичних збірок, — незалежно від того, розумів він їх чи ні. Найбільшою радістю Мідхата була подорож уночі між вмістом двох книжкових шаф. Маріка часто прокидалася, щоб перевірити його, і якщо бачила, що хлопець читає, наказувала йому вимкнути світло й лягати спати. «Уже досить, — казала вона. — Залиш трохи на завтра. Хіба ти не знаєш, що дітям потрібно спати?» Якби Салем прокинувся й запитав, що відбувається в сусідній кімнаті, вона сказала б: «Хлопчик не перестає вчитися».

Це дуже дивно. Роман «Таїс» розпалював його уяву й викликав у свідомості думки та питання, про які він ніколи раніше не замислювався. Книжка була докладною розповіддю про ченця на ім’я Пафнутій — відлюдника, майже святого, та його подорожі від місця ізоляції в пустелі до Александрії. Його справа була благородна: знайти Таїс, прекрасну александрійку, яка спокушала людей і збивала їх із правильного шляху, щоб повернути її в лоно віри й чеснот. Мідхат читав про те, як ченцю вдалося врешті-решт витягнути Таїс із життя, пов’язаного зі злом і убогістю, і наставити її в любові до Христа, якому вона врешті присвятила своє життя, ставши святою. Однак шлях, на якому вдалося досягти благородної мети, закінчився падінням Пафнутія і його власним повстанням проти Бога. По закінченні своєї подорожі, він відмовився від усього, у що колись вірив, і відчув глибоке каяття через те, що не здобув перемогу. «Яким я був нерозумним! У