Читати книгу - "Холодна байдужість, або Дракони вмирають на світанку, Лариса Бондарчук"

- Як? – стрепенулась Агафка. – До столиці? Чому?

- Олаїнд та Гертруда погодилися віддати свої голоси за Аріана на королівському голосуванні. Натомість Аріан обіцяв їм бути присутнім на балу в честь Гертрудиних заручин. Дівчина погодилась вийти заміж за одного з Кам’яних драконів. У них виникла ідея переговорити з главою клану Кам’яних крил, який теж буде на святі. Можливо, вдасться укласти угоду, і Кам’яні дракони віддадуть свої голоси за Аріана. Тоді він точно буде в переможцях.

- І якщо вони домовляться, й переважна більшість голосів буде в Аріана, то він стане королем? – запитала зацікавлено Софійка.

- Ще мають бути Крилаті змагання та магічний ритуал, - зітхнула стурбовано Леонтина. - Вони обов’язкові, скільки б дракон не набрав голосів. Перші два претенденти завжди змагаються.

І от зараз Софійка знову бігла до кабінету Аріана. Мила синя тваринка стояла перед її очима, поблискуючи гострими іклами. Це ж треба, така симпатична й така небезпечна! У кабінеті були прочинені двері. Звідти чулася розмова. Голос Віринеї звучав голосно й сердито. Аріан стишено щось відповідав.

«Оскільки я неначебто закохана в дракона, то маю право й підслухати, - подумала Софійка.

Вона стала під дверима так, щоб її не було помітно, й нашорошила вуха.

- ...Це смішно! – казав Аріан переконливо. – Дівчина просто виконувала свою роботу.

- Та вона навалилась на тебе, як хвойда! – репетувала Віринея.

- Віринеє, а що тобі до того? – спитав Аріан. – Ми з тобою розійшлися. Кожен вільний у своїх почуттях і вчинках.

- Ти все одно не байдужий мені, як... як брат! – відповіла дракониця, запнувшись.

- Якщо так, то я можу залицятися до кого захочу, - проговорив Аріан повільно. – Або ж ти признаєшся, що закохана в мене, раз так ревнуєш до служниці.

- Я – ревную? – засміялась Віринея. – Мені просто гидко дивитися, як ти пливеш від одного погляду на неї. Купа достойних дракониць, які з радістю пов’язали б свою долю з тобою.

- Наприклад, ти? – вкрадливо спитав Аріан.

Віринея мовчала. Аріан, очевидно, вирішив, що вона вагається, тому сказав:

- Я пропоную тобі стати моєю дружиною, Віринеє, - раптом сказав Аріан. – Але після королівських виборів. Ти згодна?

- Чому не зараз? – задумливо спитала дракониця.

- Ти ж розумієш, тоді я змушений буду підтримати твого батька, а я сам хочу отримати трон. Він по праву цього разу має належати моєму клану.

- Тоді й поговоримо після виборів, – сказала Віринея зверхньо. – Якщо ти виграєш.

- Ти не віриш в мене?

- Я вірю в силу нинішнього короля. Тим паче, він мій батько.

- Вірі, - раптом ніжно сказав Аріан, так ніжно, що в Софійки заболіло в грудях. – Я знаю, між нами було все не так добре, як хотілося б. Може, почнемо спочатку?

- Ах, - тихо промовила дракониця, - ти такий милий...

Софійка відчула, що повинна зараз же зайти в кімнату. Вона голосно постукала в двері й відчинила їх. Аріан і Віринея стояли одне біля одного дуже близько і якраз, очевидно, хотіли поцілуватися. Ця картина дуже не сподобалася дівчині. Просто ножем по серцю різонула.

- Вибачте, - дзвінко проговорила дівчина, роблячи зніяковілий вигляд. – Я не знала, що аліс Аріан не сам.

- Чого тобі? – незадоволено спитала Віринея, знехотя відступаючи від дракона.

Аріан же, навпаки, неначе прийшов у себе, побачивши Софійку.

- Щось сталося? – спитав він стурбовано.

- Так, вас просить підійти Леонтина. Терміново, - Софійка сказала перше, що прийшло їй в голову.

- Я буду в себе, Аріане, - промовила Віринея, проходячи повз Софійку на вихід. – Приходь у будь-який час, продовжимо нашу розмову, - і, зверхньо глянувши на Софійку, вийшла з кімнати.

- Ваша поява була дуже недоречною! Я майже вмовив Віринею вийти за мене заміж! - скрушно похитав головою Аріан.

- Ну, вибачте, - роздратовано сказала Софійка. – Але моя інформація, можливо, змусить вас передумати. Віринея привезла з собою синюху.

- Що-о-о? – Аріан здивовано глянув на дівчину, його брови нахмурилися, видаючи занепокоєння.

- Тварину виявили ми з Агафкою, коли прибирали в кімнаті Віринеї. Леонтина просила про це терміново вам розповісти.

- Так, це несподівана звістка, - кивнув дракон. – Але, в принципі, може бути просто милою витівкою Віринеї. Вона любить гратися з вогнем. Екзотичні тварини завжди були її слабкістю.

- І ще, - сказала Софійка. - наявність кохання між істинними парами є обов'язковою умовою. Ви це знаєте?

- Так, - сказав Аріан. - Я думаю, що Віринея кохає мене, просто ще не усвідомила. Он як відреагувала на вас.

- А ви, алісе Аріане? Чи впевнені, що кохаєте Віринею ви? - раптом вирвалося у Софійки.

Аріан запнувся, хотів щось сказати, й знову надовго замовк.

- Я не кохаю її, але в мене немає вибору, - пробурмотів він. - Хоча...