Читати книгу - "Коли вибір лише один, Єва Басіста"

- Поки ні, - відказала я.

- Дивно. А він випадково не має коханку?

Це питання було непередбачуваним. Коханка! У нього на мене часу не так багато, а тим паче на коханку.

- Ні, він просто не хоче поспішати...

- Ну можливо, але гадаю, що скоро я все-таки погуляю на твоєму весіллі, бо скільки можна. До речі забула сказати, що ти сьогодні виглядаєш як королева. Сукня неймовірна.

У відповідь я подякувала та також зробила їй комплімент, який потішив подругу та відвів нашу розмову зовсім в інше річище. Ми стали говорити про косметичні процедури, а потім Яну знову занесло хизуватися своїми поїздками та чоловіком, який її безмежно кохав, що ледь не кожного ранку будив букетами квітів.

Мене брали заздрощі. Звісно я розуміла, що все не може бути так ідеально, але також хотілося такого, але видно не доля. Інколи коли погортаю соціальні мережі та надивлюся подібного, то відчувала себе жахливо.

- Три тижні тому він повіз мене до Франції, де ми тиждень подорожували країною та насолоджувалися краєвидами, - говорила Яна, яка майже не ставила келих на стіл. Вона настільки сильно притягувала вуста до алкоголю, що мені було лячно. Поки я випила два бокали та відчувала певну легкість, то вона випила п'ять та змусила офіціанта притягнути ще дві пляшки.

Я нічого не казала проти, але така тяга до вина насторожувала.
Ми вже сиділи понад дві години. Весь цей час розмову підтримувала Яна, яка вже сильно напилася, але попри це вона невпинно говорила та хизувалася усім підряд. Мене вже місцями нудило від цього, а також я відчувала певний розпач. Яна дуже змінилася. Вона колись була такою самою нормальною дівчиною, як я. Досі пам'ятала, як ми раділи дуже простим речам, а зараз вона вже не та людина. Гроші її дуже зіпсували.

- За нас, - підняла Яна черговий бокал, щоб ми цокнулися.

- За нас, - також піднесла догори свій келих та зблідла. Вкінці залу сидів білявий хлопець, який не зводив із мене погляд. Це був Максим.

- Що таке? - ледве запитала Яна.

- Все добре, - відвела я свої очі від нього. У душі все перевернулося. Невже це він? Мені не здавалося. Це була реальність. Я декілька разів переводила у його сторону погляд та ловила його там. А якщо у торговому центрі було не мариво, а він?

- Ти маєш совість? - зненацька підсів до нас чорнявий молодик. Моя пам'ять впізнала Олексія - чоловіка Яни.

- О, Льоша, - гикнула вона. - Я тебе люблю.

- Ти, ж обіцяла мені не пити? Невже ти знову зірвалася? Ходімо додому! Негайно...

- Ні, я з Зоєю, - стала протестувати блондинка.

- Нічого, страшного, - відказав він та перекинув погляд на мене та тихо сказав.

- Я її заберу, бо буде лихо.

Я махнула головою. Його голос виражав стурбованість. І що означали його слова: знову зірвалася? Невже у Яни були проблеми?

Олексій вивів дружину зі закладу. Дівчина дійсно була настільки п'яною, що я навіть сама не зрозуміла, як вона так швидко накидалася.

- І знову ми зустрілися, - сів на місце Яни Максим, про якого я на мить забула.

- І не кажи, - спокійно відповіла я.