Читати книгу - "Покоївка для незвичайного актора, Анастасія Бойд"

Глава 23

Я спантеличено подивилася на Крістофа, адже для другого раунду начебто було зарано, але... Він підвівся, і перевернув мене на бік, а потім я лягла на живіт, зігнувши ноги в колінах і відставила сідниці назад. Одна мить і Шері знову увійшов в мене, підтягуючи за стегна до себе. Цього разу він рухався зовсім не ніжно. Різко, скажено, грубо, навіть трохи боляче... Наче я випадкова дівчина з порноіндустрії. Це засмучувало, але... Заводило водночас. Я вчепилася в простирадло, намагаючись теж рухатися у відповідь, але не встигала за його темпом. Крістоф торкнувся долонями мого живота, і потягнув на себе. Я відштовхнулася від ліжка, і стала навколішки, притулившись спиною до торса Шері. Він міцно обійняв мене ззаду, стиснувши груди, а потім проковзнув долонею нижче і почав дражнити клітор, так само різко рухаючись в мені, і притискаючи до себе вільною рукою. Його губи і язик ковзали по моїй шиї і потилиці, змушуючи вкриватися мурашками від поцілунків і важкого дихання, яке лоскотало шкіру. Тепер навіть грубі поштовхи приносили мені задоволення. Він думає про партнера, а не тільки про себе. Поцілунки, рухи, дотики, тихі стогони... Я знову була на межі фінішу.

– Софі... - прохрипів Крістоф, різко вийшов з мене, штовхнув вперед, що я знову вперлась долонями в ліжко, і кінчив на мої сідниці, гучно застогнавши. 

Я відчула легке розчарування, адже трохи за ним не встигла, але Крістоф витер мене, трохи натиснув долонею на поперек, щоб я прогнулася ще більше, і розсунув мої стегна ширше. Коли його губи торкнулися мого збудженого клітора, я навіть відкинула голову назад, примружившись від задоволення. Крістоф пестив мене так приємно і майстерно, що за кілька хвилин я гучно застогнала, відчувши нестримну насолоду, яка пронизувала все тіло і змушувала здригатися. 

Коли оргазм відпустив мене, я безсило розпласталася на животі, і заплющила очі, втомлено посміхаючись. Крістоф розцілував мою спину, і навалився зверху, лизнувши вушко і шию.

– Я більше не можу... Буде перерва? - насилу розплющила я очі. 

– Можна зовсім більше нічого не робити, якщо ти не хочеш, - тихо відповів Шері, ніжно посміхаючись. Чомусь, більше за все мене плавило від його добрих проявів – турботи, ніжності, емпатії.

– Ви казали, що буде ще багато чого. Передумали? - і все ж, не дивлячись на втому, ймовірність завершення цього, так би мовити, побачення приводила в розчарування.

– Я не хочу тебе мучити, - Крістоф несподівано м'яко погладив мене між ніг, наче прагнув зцілити. – І себе також. Я можу випити пігулки, і мій член сьогодні нікого не потурбує. 

– Навіть... Ще один разочок не потурбує? - посміхнулася я, ховаючи погляд в подушці від недостатньої сміливості.

– Хіба ти вже готова для наступного разочку? - Крістоф грайливо вкусив мене за мочку вушка, почавши торкатися наполегливіше. Невже він дійсно такий ненаситний? Якщо чесно, я вважала цю залежність якоюсь надуманою, наче це ж просто – придушити лібідо, і відволіктися на інші справи.

– Ні, пізніше... Але я не можу повністю відмовитися на сьогодні від вас. Я хочу... Хочу ще... - майже прошепотіла я, відчуваючи, як долоня Крістофа вирушила вздовж стегна нижче, припинивши дражнити мене.

– Моя пристрастна дівчинка... - усміхнувся він, і ліг поряд. – Тільки не мовчи, будь ласка, якщо я переходитиму межу. Я можу поводитися грубо і мерзенно, наче п'яниця з бару, а ти не маєш таке терпіти... Домовилися?

– Дивно, що галантні чоловіки ніколи не розуміють своєї особливості. А негідники поводяться наче королі, і вважають себе красунчиками.

– Тоді я скоріше негідний король, ніж джентльмен, - Крістоф вимовив це впевнено, наче пишався, але його погляд казав про зворотне.

– Вважаєте себе мерзотником?

– В моєму житті є багато всього, про що я шкодую, - повільно сказав він, гладячи мене по спині кінчиками пальців. – Майже все. Не хочу, щоб моя чемність вводила в оману. Я не скривджу тебе, але краще від цього не стану. 

– Ви дійсно король. Король драми. З низькою самооцінкою, - я млосно дивилася на нього, і не вкладалося в голові, що він настільки себе зневажає.

– Я знаю собі ціну, крихітко. Наприклад, впевнений, що тобі сподобалося зі мною, і ні з ким краще не було і не буде. Якщо ми продовжимо... - Крістоф відвів погляд, і замислився, а потім знову подивився, але вже засмучено. – Тобі сподобається ще більше, поки ти не втомишся, і не втечеш на волю. 

– Але ж у вас є пігулки, - сказала я з дитячою інтонацією, наче ліки можуть вирішити все.

– Насправді, їх треба приймати регулярно. Інакше, допомогають лише сильні заспокійливі, а це зовсім шкідливо.

– Тобто ви зараз не приймаєте ліки?

– Ні. Зараз лише, якщо зовсім божеволію... З ними все може бути непередбачувано, а я не хотів зганьбитися перед тобою. 

– І давно ви планували щось зі мною? - вкрадливо спитала я, бажаючи почути, про що він думав весь цей час.

– Я хотів тебе вкласти ще в готелі, але відчував, що нічого не вийде через седативні. А потім... Все само склалося, наче пазл – я не міг стриматися, ти не хотіла чинити опір

– І чим вам так сподобалася ця незграбна і скута дівчина в готелі? - хитро посміхнулася я, бо не вважала себе непривабливою, і лише прагнула вибити з Крістофа компліменти.

– Твої розгублені темні очі... - Шері мрійливо торкнувся моєї щоки, наче йому було приємно згадувати день нашого знайомства. – Неохайні пасма волосся... Награна сміливість, коли насправді ти боїшся... Твої маленькі ніжки, якими ти торкалася моєї спини... А ще, я впізнав тебе, намистинка, - загадково сказав Крістоф, і я навіть присіла. Так мене називав колишній, але можливо, це просто збіг.

– Що?

– Здається, так тебе називав той пришелепкуватий хлопець, - отже, не збіг. Дуже дивно.

– Ви бачили мене раніше? Де? 

– Гадаю, що бачив. Адже так? Десь рік тому, неподалік від мого дому була вечірка прямо на березі. А потім я спостерігав за скандалом, який виник між тобою і тим хлопцем.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍