Читати книгу - "Відшукати скарб, Анітка Санніфео"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Що ж, любі мої, досить лити сльози, давайте краще обговоримо інше, – промовила Джоана, повернувшись на своє місце та ковтнувши трав’яний чай. Вона промокнула серветкою вологі очі й подивилася на молодь.
– Чим ти ще нас здивуєш? – запитала Руора, теж зробивши ковток ароматного напою.
– Мені вдалося натрапити на слід магічного артефакту. Але сама я не впораюся…
– Що? – одночасно скрикнули Олексій та Руора.
– Я недарма живу зараз тут. Моя бабуся по матері була Феєю. Це її будинок. Тож, я володію частиною феської магії. Я бачу сутність істот. І деякі приховані сліди. Я можу розпізнавати вплив магічних артефактів.
– А де зараз ваша бабуся? – запитав Олексій. – Я думав, феї безсмертні.
– У всіх нас є свій час, любий мій. Бабуся пішла за веселку, але вона з нами. Я відчуваю її присутність та її магію. Вона продовжується у нас. І поки ми живі, жива вона, її пам’ять та її вміння.
– Я про це не знала, – здивувалася Руора.
– Ми ніколи про це не говорили з тобою. Мировальд знає про мій дар. І я роблю все, щоб допомогти йому вирахувати того, хто розпочав ворожнечу Темних ельфів зі Світлим народом. Саме тому вже два місяці працюю тут.
– То ви давно вже знаєте про зрадника? – скрикнула Руора, не повіривши почутому. Вона була переконана, що першою про це дізналася.
– Знаємо. Але про це рано говорити на загал. Ми маємо спочатку переконатися в тому, що нас не ведуть у пастку. Той, хто влаштував все це, прагне влади. Це той, хто хоче сам володіти Адаром. І саме тому викрав наш артефакт.
– То може настав час звернутися до Темряви? Вона ніколи не відмовить у підтримці нашому народу. Все-таки вона наша Покровителька, – припустила Руора.
– Вона дає нам сили, цього поки досить. Коли настане час покарання винних, ми покличемо сили Світла та сили Темряви, – проговорила Джоана.
– То де, по вашому припущенню, артефакт?
– На землях гномів, – тихо відповіла Джоана.
– То зрадник переховується там? – уточнила дівчина.
– Скоріш за все, що так. Але він може бути небезпечним. На додаток, він може міняти зовнішність. Є припущення, що він використовує для цього спеціальний артефакт. І варто бути обачними й дуже обережними.
– Тож, ми направляємося до гномів? – Олексій подивився на жінку. – Це далеко звідси?
– Шлях до земель гномів лежить через гори.
– Чудово, – проговорив Олексій. Тоді, пропоную відправлятися вже зараз. Ви з нами?
– Тільки якщо ви не проти, – промовила Джоана.
– Гадаю, твоя допомога не буде зайвою. Тим більше, що ти бачиш магічні сліди, – промовила Руора.
– Мені треба пів години, і можемо вирушати.
Джоана підвелася зі столу та швидко покинула кімнату, залишивши молодь наодинці.
– Я обіцяла повернути тебе додому, – нагадала дівчина.
– Знаю, – прошепотів чоловік, обіймаючи Руору за талію та притискаючи до себе. – Я в Адарі без року тиждень, але мені здається, що за цей час прожив тут маленьке життя. Стільки подій, новин, магії… Я хочу допомогти вам. Правда. Я відчуваю, що маю це зробити, наче від цього артефакту залежить й моє власне майбутнє. Знаєш, мені здається, що мій дім зараз поруч з тобою, – Олексій торкнувся щоки дівчини, даруючи ніжну ласку. Серце в грудях моментально розігналося до шаленої швидкості. – Мене тягне до тебе.
– Мене також, – прошепотіла дівчина, обхопивши чоловіка за шию.
Олексій нахилився до Руори й обережно торкнувся її губ лагідним цілунком.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відшукати скарб, Анітка Санніфео», після закриття браузера.