Читати книгу - "Кохання, яке не продається (збірка), Ангеліна Кріхелі"

Якось не помітно для себе Маргарита розділила з ним трапезу, потім вікенд, а потім і постіль. Тут спокійна гідність змінилася вихором яскравих емоцій, остаточно підкоривши чоловіка, аж до пропозиції руки та серця.

Але саме в цей момент йому зателефонували батьки, які жили в передмісті, і повідомили, що обидва лягли. Олександру не легко вдалося вмовити Марго поїхати з ним, відірватися на природі.

Щасливий, Сашко привіз дивовижну жінку до батьків, маючи намір влаштувати знайомство та сватання, щойно вилікує близьких.

- Хто це, тату? - зворушливо глянув у вічі вихрасте маля з великими сірими очима.

Гарна тітонька, ніби зійшла з телеекрана, йому відверто не подобалася. Від неї ставало холодно. Бабулі з дідусем теж. Он як ковдру натягли на себе!

- Сонечко, адже не можна питати при людині, - вкотре терпляче почав пояснювати синочку, присівши перед ним так, щоб очі опинилися на одному рівні.

Повага до особистості можна виростити лише власним прикладом.

Син нетерпляче кивнув.

- Я пам'ятаю. Хто це? - спитав ще більш наполегливо.

Сашко винувато посміхнувся та обернувся до Ріти, збираючись познайомити своє диво з нею. Погляд Маргарити вразив його до глибини душі.

Однак поговорити їм удалося лише глибокої ночі, коли всі домашні нарешті заснули, а вони вибралися на терасу з чашками гарячого чаю на травах.

- Рито, вибач, - обережно почав Олександр, по-своєму витлумачивши її реакцію, - я мав одразу розповісти тобі про сина. Це справді нечесно стосовно вас обох. Але я такий радий, що доля подарувала мені шанси знайти для нього таку гарну маму.

Марго іронічно хмикнула, повільно повертаючись до нього обличчям.

- Скажи, я схожа на квочку, яка підтиратиме чужим дітям носи та дупи?

Сашко сторопів від її несподівано холодного тону та самого змісту сказаного.

- Мій син - дуже самостійний, добрий і розумний хлопчик, - миттєво, навіть не усвідомлено, став на захист свого чада. - Я був з ним у декреті усі три роки...

- А де була його мати? - глузливо уточнила вона.

- Померла під час пологів, - різко відповів.

Йому не подобалося те, що та як вона говорила. Він раптом побачив той її бік, якого б ніколи бачити не хотів. Душу обдало холодом розчарування і болю не здійснених надій. Знову з синком парубкуватимуть.

- Я люблю його більше за життя. І якщо тобі це проблема, перешкода до можливого щастя, тримати не стану. Хоч і не приховую, що збирався покликати тебе заміж.

Рита гірко посміхнулася.

- Даремно. Я відмовила б.

- Чому? - здивувався Олександр.

Рита не стала йому відповідати, боячись побачити в його очах ще більший осуд.

Жінка злукавила. Запропонуй він її весілля до знайомства з дитиною, відразу погодилася б. Бо встигла впустити його у своє серце. Але хлопчик... А якщо Сашко дізнається про все ще її історію з удочерінням...

Однак доля вирішила не шкодувати її та незабаром знову боляче вколола нишком. Коли на дитячому майданчику, за яким вона здалеку спостерігала за Сашком і його сином, не в змозі відпустити чоловіка зі своїх думок, з'явилася молода матуся, Марго вперше відкрито виявила емоції, жахнувшись. Нехай так і роблять тільки дешеві люди, які, на її думку, не знають правил гарного тону, але це... Це вже занадто!

Тієї ночі вона заревіла кілька годин у подушку, оскільки дізналася няню своєї дочки, що не відбулася. Та й дівчинку дізнатися не складало труднощів. Оскільки Ганна не була вагітною на момент роботи у них і чесно повідомила, що дітей не має.

- Як же так? Чому моя чесність зруйнувала все? - Запитувала вона невідомо у кого, стоячи в порожній квартирі.

Стіни відбивали луною її слова, повертаючись уколами в саме серце.

Не треба було говорити няньці про дівчинку! Тоді вона б не стала зараз легким літнім вітерцем у життя Олександра.

Але хіба б не з'явилася тоді інша? До насилу не так сильно дратували б діти.

Втім, і його синові Ганна сподобалася одразу. Побіг, защебетав радісно, наче старою знайомою. І вона нахилилася і почала уважно слухати, ніби нісенітниця могла видати щось путнє.

Зневажаючи на саму себе й обставини, дуючись на Ганну і хлопця, Маргарита продовжувала приходити у вихідні та милуватися батьком хлопчика, відчувши, що здається, вперше в житті полюбила.

Але замислившись сьогодні, знову прокручуючи в голові всі події, вона навіть не помітила, як Сашко підійшов до неї впритул, коли майданчик уже спорожнів.

Марго кинула здивований погляд на Ганну, що вела відразу двох дітей. Як же швидко перебралася до нього разом із дівчиськом!

- Можна я присяду? - ввічливо запитав Сашко і, не чекаючи дозволу, вмостився на лаві на шанобливій відстані від неї.

Рита завмерла, дивлячись на нього. А він дивився тільки на пісочницю, розсіяно думаючи, що непогано було б спорудити для неї люк чи брезент, щоб пісок не псувався. Синові подобається грати там зі здобутою сестричкою, вибудовуючи для малюка цілі замки. Він намагається, щоб мама Ганна неодмінно пишалася ним.