Читати книгу - "Віршенник "Супротив дощу", Гоже Несмішний"

И заставил всех стать вегетерианцами

Во имя свободы, исключительно во имя свободы

 

Если был бы плохим, понимал что такое свобода

И раз в месяц кормил детей кислотой

Потом бы понял, что рождена тирания

От имени доброго слова свобода

 

Если был бы плохим, то непременно неискренним

И оплакивал тихо каждую смерть

После того как понял, что уже не остановится

Слишком много поверили и начали веселится

 

Если был бы плохим, то перебил бы и их

Увидев к чему привела эта попытка

Издал бы новую догму всеобщего счастья

Вновь повторилось бы, естественно

Во имя всеобщей свободы, всеобщего счастья

**

«Повітря просто смердить долбоїбізмом»

Ось знову втома на душі та серці

Знову не пірнув у глибину твоїх очей

А тіло, відчутно мов по краплині – гниль

 

Чому же знову подумав тихо українською

Чому зненацька хлинули слова співочі

Про мальовничі, чаруючі – дівочі очі

 

Крадькома підкралася думка о величавості

Згасла вразок і пішла собі далі

В безпринципності дурної печалі

 

Ох же і втома від цього людського сваволля

Повсюдними викриками містових прохожих

Що так і лізуть своїми незнайомими голосами

 

Хворим став, еліта, ви цього добивалися

В голові зародки жахливих марних прокльонів

Ви повеселились, а я збожеволів

**

«Бідний ти.

Бідний маленький дурачок»

Без гумору щирого, лиш саркастичного

Споглядати новини без сліз неможливо

Залили зеленкою всю Україну

 

Справді на рани, справді болить

Але хороводи на площі не відзнака покращень

Блядський дурдом, ну і темні хащі

 

Капітуляції, нелогічні президентські слова

Повернення тих, кого так довго виганяли

Прийдуть москалі, всім-пизда, так і знайте

**

Забронювала душа собі місце в готелі

З назвою дикою, що тілом зоветься

Проживе тут і ринеться далі

В космічні простори загадок Мари

 

А поки живе, творить, з часом жевріє

Спалахує, гасне і знов йде до цілі

Танцює по водиці у чистій водиці

 

Що ж ти там шепчеш по нотах

Що ж тебе там так зацікавило

Що поселилось в готелі із назвою тіло

 

Воно ж смертне, болить і старіє

Недосконале, слабе і красою не віє

Тільки ж полонить, а ти мрієш

 

Та діло не в тому, це навпаки відпочинок

Від вселенського блукання миттєва відрада

Залишусь до тілесної смерті і далі порину

 **

«погано, що ти куриш»

Виявляється цілковита самотність є недоречною

Тільки сльозами вона очі вмива

І приносить поверхність у стилі буття

Обпечені руки, обпечене тіло і очі

Все палає, горить і рушником обгортає

Мізкове каліцтво прийшло й загортає

 

Тужливо стає без рідного слова і пісні

Без мальовничості, літа й дзвінка

На терені, що зветься Країна

Все було, майже все зникло і притягає

 

Зрештою, навіть в цих строках правди не вимовить

Чи то стидоба так любов до Вкраїни писать

Чи погрозлива милість, що каже краще мовчать

 

Виявляється… є, була і буде

Просто старатися… все буде.

**

«если бы этой планете не нужны были психи,

Сумасшедших домов бы не существовало»

Какое-то откровенно слабое геройство получилось

О, эти дивные странствия тебя убивают

Чудно, мы сказали друг другу лишь несколько слов

И почему не упал в обморок

А продолжил этот дурдом

 

У меня отбило сознание, потерялась память

Сердце из груди вырывалось, всё вокруг зашаталось

Мир уплывал «Такая», даже не воображалась

 

Не знаю, или знаю кто ты, но Ты лучше идеальности

Ты гений красоты, чистый Ангел из лучезарной слезы

Такая наверное, даже, не приходит после несколько годной

Не-прерывной кричащей мольбы

Довольно странной вообразилась мне Ты

Твой силует, твои фантазийные черты

Сказочная принцесса из алмазной воды

 

Ты уникальность, сверхновая, новый эпитет

Душевная муза, визуально-пространственный сбой

И то уже счастье, что ты

Подарила мне несколько слов и вид

Улыбки твоей – добил,

Отправил на предсмертный покой

**

«и вот опять худшее – пишешь»

Змея со сверкающими изумрудными глазами

Сплелась у танце с пауком безымянным

Посмотрел на них и ушел

Поздоровался за руку с отцом и он побрёл

 

Это фантастика ужаса первоначальная

Люди подурели завертев безумия карусели

Дневники погорели

 

Есть в мире невидимые тайны

Под страхом смертным их укрывают

За семью печятями непосвящённых оставляют

 

По истине учение Фрейда правдиво

Люди помешаны сексом – «красиво»

Всё легкодоступно, всё куплено

Ебись на работе, будь мудаком

Не ебёшся – ничтожество, полный отстой

 

Вокруг наебалово, фильмы, книги пиздёшь

Никому ты понравился, значит пройдёшь

Тоталитарная схема давки умов

Непонятно как видят и слушают,

Но это дурдом

 

В людских обличиях животный оскал

Бескрайний, округлый разноговорящий зоопарк

Видимо автор больной, если воспринимает этот бардак

Что они все хранят, что молчат и молчат

**

«самое злое, завистливое,