Читати книгу - "Потраплянка № 13 або 12 наречених для принца Ендрю, Катріна Страж"

З якимось надприроднім фанатизмом він узявся за вивчення інших напрямів магії, щоб розробити той самий портал, котрий буде здатен перенести його кохану Діану до Тревонії. Саме тоді йому на очі потрапили так звані «чорні трактати», в яких йшлося про можливість пригнічення чужої волі, перенесення та відродження душ. Він із головою поринув у здобуття нових знань, упевнений, що саме вони допоможуть йому втілити свою мрію – бути з коханою дівчиною та мати вагомим статус. Хіба може хтось стати йому на заваді? Таких не існує! Йому належатиме не лише Тревонія, а й увесь Дріланд!

І хоча чаклун вважав, що поводиться обережно, наставник щось запідозрив, а потім настав день остаточного вибору. Того дня Рікард застав його за кресленнями та розрахунками майбутнього місця відкриття порталу. Наставник швидко зрозумів, що прагне створити його учень. Між ними стався грандіозний скандал. Рікард кричав, що не дозволить божевільному учню занапастити їх обох і справу його життя, і взагалі не буде під своїм дахом терпіти подібних експериментів та знущань над магічною наукою. Того дня чаклун зробив вибір, і Рікард помер. Його тіло з раною на голові знайшли біля сходинок до вежі. На похороні ученик гірко ридав, оплакуючи передчасну смерть свого наставника та єдиного друга. Король, бачачи таку непідробну скорботу, дозволив магу залишитись у вежі, ба більше, призначив його своїм особистим чаклуном. Отже, перша сходинка до влади була подолана.

Наступним щаблем повинен був стати відбір наречених для молодого принца. Саме тоді планувалось перенесення Діани до Тревонії. Вони вкотре все обговорили, та чаклун все одно хвилювався, і не дарма. Все ж, перенесення порталом з іншого світу – нечуваний та зухвалий експеримент для того часу. Звісно, щось могло піти не за розрахунками, і саме так сталось.

Через його помилку, тіло Діани не витримало переходу, і, поки він намагався стабілізувати її стан, душу дівчини довелось терміново підселяти до першої ліпшої жінки. Як на зло, нею виявилась наречена герцога ін-Грея. Інколи життя вміє дивувати – сосудом для його коханої стала жінка чоловіка, котрого він ненавидів.

Орест ін-Грей був радником Карла І, тому мав на короля вплив і заважав чаклунові. До того ж, він не повірив у побивання мага через смерть Рікарда, і напряму звинувачував його, хоч і не мав стовідсоткових доказів.

Ця ситуація з підселенням у тіло нареченої ін-Грея набула обрисів помсти. Крім того, маг перебував на постійному зв’язку із душею Діани, бо пригнітив волю «сосуда», і вирішив по-своєму скористатись з цього випадку. На шлюбній церемонії, коли Орест ін-Грей промовив обітниці, Діана привселюдно відмовила йому. Це був скандал! Вираз обличчя герцога він досі не міг забути, відчуваючи ні з чим не зрівняне злорадне задоволення від приниження свого ворога.

Але Діана настільки освоїлась у «сосуді», що вирішила приймати участь у відборі наречених, а чаклуну сказала, що у такий спосіб карає його за неспроможність повернути їй власне тіло.

На жаль, клятий герцог ін-Грей не прийняв поразку. Він знову і знову намагався завоювати дівчину, котру кохав, тому не давав Діані спокою. На деякий час герцог зник, а потім з’явився в середині тижневого свята з якимось невідомим магом. Цей стариган одразу зрозумів, що до чого, і зумів звільнити наречену ін-Грея від впливу Діани. На щастя, наш майбутній злодій теж не дрімав, і за цей час розібрався зі своєю помилкою. То ж душа Діани знову оселилась у власному тілі, та на цьому для мага гарні новини скінчились.

Орест ін-Грей вмовив короля обшукати вежу чаклуна за звинуваченням у навмисному магічному втручанні. За цим послідував судовий розгляд – Діану викрили, а його запроторили за грати. Він тихо божеволів в ув’язненні, не розуміючи, що тепер стане з його коханою, а потім вона прийшла до нього. Діана стояла перед ним у світлому весільному вбранні, бо несподівано стала нареченою принца. Чаклунові дівчина розповіла, що змогла викликати жалість через своє становище, прикинувшись жертвою обставин. І якось непомітно принц закохався у неї. А можливо, раптова поява у Діани нетипової для жінки магії блискавок зіграла свою роль, як і красота його коханої. Самого мага, через загравання з «чорними трактатами» та за звинуваченням у вбивстві Рікарда Троя, вирішено стратити. Діана прийшла проститись, але сказала, що її серце вічно належатиме йому.

Після завершення відбору та весілля принца, вирок виконали. Проте ніхто не знав, що душа залишила тіло чаклуна ще до страти, вибравши для себе інший «сосуд», адже те, що одного разу сталось випадково, при належному вмінні можна повторити, врахувавши усі попередні помилки. Тому голову відтинали фактичному трупу, а чаклун, у тілі вартового, невдовзі перебрався до Ліренії, що на Півдні Дріланда.

Через десять років, у молодому і здоровому «сосуді», він повернувся до Тревонії, залишивши в Ліренії власний будинок з чималим статком та з десяток чоловіків зі спустошеним магічним резервом – наслідком чергового «переселення душі». Він прагнув бути ближче до своєї коханої, тепер вже королеви Діани, тому став королівським лікарем. І коли через багато років вона померла, він заключив її душу в перстень, аби, принагідно, провести ритуал повернення душі. Складність полягала у тому, що Діана була потраплянкою з проявленою активною магією, нетиповою для місцевих жінок, а це означало, що довготривале перебування у «сосуді», наділеному звичайними здібностями, неодмінно призведе до смерті підселеної душі.

Володарювати без Діани він не бажав, тому план повалення королівської династії був відкладений на необмежений строк, поки не знайдеться відповідний «сосуд». Крім того, часто відкривати портал було ризикованим, тому чаклун вирішив робити це раз на сто років, аби не привертати до нього зайвої уваги. З рештою, у нього є ціла вічність, а душа Діани, що перебуває у стазисі, теж не обтяжена часом.