Читати книгу - "Симпатик"

— Звісно ж, — пирхнула вона. — Найгірше в Америці — це розпуста. Вдома ми могли стримувати її у барах, нічних клубах та на базах. Але тут ми не можемо захистити наших дітей від хтивості, обмеженості та кричущості, що їх так люблять американці. Вони надто поблажливі. Ніхто не хоче добряче подумати над тим, що вони називають «зустрічанням». Усім відомо, що «зустрічатися» — це евфемізм. Які батьки не лише дозволятимуть дочці спаровуватися в підлітковому віці, а й заохочуватимуть її? Це нечувано! Це нехтування моральними зобов’язаннями. Фу.

За обідом розмова якимось чином знову звернула саме в цей бік, дозволивши Мадам повторити свої ідеї Конгресменові та його дружині Риті, біженці від революції Кастро. Вона, на перший погляд, видавалася схожою на Риту Гейворт, якщо кінозірці в найгламурніший її період, часи фільму «Гільда», додати десять-п’ятнадцять років віку і стільки ж фунтів ваги.

— Кастро, — сказала вона так само, як Мадам вимовляла співачка, — просто диявол. У тому, щоб жити з дияволом, Генерале, Мадам, є одна хороша річ — ти знаєш зло і можеш його впізнати. Тому я така рада, що ви сьогодні тут. Ми, кубинці та в’єтнамці, рідня в нашій спільній боротьбі з комунізмом.

Ці слова скріпили зв’язок між Конгресменом з Ритою та Генералом з Мадам, що зрештою відчула себе так спокійно, що змогла згадати в розмові Лану, поки мовчазна домогосподарка забирала порожні тарілки. Рита негайно висловила їй свої спочуття. Вона була домашнім аналогом свого чоловіка, домогосподарка, однак воїн антикомунізму, для якої не було окремих інцидентів, усе завжди було симптомом, який міг зв’язати хворобу комунізму з бідністю, безправністю, атеїзмом і всіма видами занепаду.

— Я не пущу рок-музику в цей дім, — сказала Рита, беручи Мадам за руку, щоб утішити її в утраті її дочкою своїх чеснот. — Нашим дітям не дозволено ходити на побачення до вісімнадцяти років, і поки вони живуть у цьому домі, мусять повертатися додому до десятої години. Це наше слабке місце — ця свобода, що дозволяє людям поводитися так, як їм заманеться, з наркотиками і сексом, наче ці речі не заразні.

— Кожна система має надлишки, які треба контролювати зсередини, — сказав Конгресмен. — Ми дозволили хіпі вкрасти значення слів «любов» і «свобода» й тільки-но почали відбиватися. Боротьба починається вдома, і завершується теж там.

На відміну від своєї публічної персони, Конгресмен у приватних умовах говорив м’яко і помірним тоном, з баронською впевненістю сидячи в голові столу, по одну руку — Генерал, по другу — Мадам.

— Ми стежимо за тим, що читають, слухають, дивляться наші діти, однак це тяжкий бій, якщо вони можуть увімкнути телевізор чи радіо, коли захочуть. Потрібен контроль уряду, щоб Голлівуд і рекордингові компанії не зайшли надто далеко.

— Хіба ви не уряд? — спитав Генерал.

— Саме так! Тому серед моїх пріоритетів — законодавство, яке регулюватиме фільми та музику. Це не цензура, просто зубасті рекомендації. Але можете уявити, як мене не люблять голлівудські та музичні діячі, зазвичай поки не зустрінуться зі мною і не побачать, що я не якийсь там огр[46], який прагне побенкетувати на їхніх творіннях. Я просто намагаюся допомогти їм удосконалити свою продукцію. Внаслідок моєї роботи у підкомітеті так вийшло, що я подружився з людьми в Голлівуді. Визнаю, я мав певні упередження щодо них, але ж серед них є і розумні, гарячі люди. Розумні та гарячі — ось, що я люблю. А з іншими ми ведемо переговори. Отже, один з них знімає фільм про війну і хотів, щоб я проконсультував його. Я збираюся вичитати його сценарій, подивитися, що він написав правильно, а що — ні. Але я говорю це вам, Генерале, тому, що ця історія — про «Програму Фенікс», а я знаю, що ви в ній експерт. Я ж поїхав, ще коли вона навіть не почалася. Може, ви дасте свій відгук. Інакше — хтозна, яку голлівудщину вони знімуть.

— Для цього в мене є капітан, — мовив Генерал, киваючи на мене. — Він насправді мій культурний аташе і буде більш ніж радий вичитати сценарій і запропонувати свій відгук.

Коли я спитав Конгресмена про назву, відповідь мене збентежила.

— Чекайте, «Гамлет»?

— Не той «Гамлет»[47]. Режисер сам написав сценарій. Ані дня не служив у збройних силах, тільки ковтав у дитинстві фільми з Джоном Вейном та Оді Мерфі. Головний герой — «зелений берет», який мусить урятувати селище. Я два роки служив у спецзагоні в кількох селищах, але то не та Країна Фантазія, яку він готує.

— Подивимося, що я можу зробити, — сказав я.

Я прожив у північному селищі кілька років до нашого відльоту на північ у п’ятдесят четвертому, ще малим, але брак досвіду ніколи не заважав мені щось спробувати. Саме так я був налаштований, коли підійшов до Лани після її разючого виступу, маючи на меті привітати її з новою кар’єрою. Ми стояли у фойє ресторану біля величезного фото молодят, і вона зміряла мене об’єктивним, позбавленим сентиментальності поглядом поціновувачки мистецтв. Тоді посміхнулася і сказала:

— А я все думаю, чому ви тримаєтеся від мене подалі, капітане.

Коли я запротестував, пояснюючи, що просто не впізнав її, вона спитала, чи сподобалося мені те, що я побачив.

— Я не схожа на дівчинку, яку ви знали, правда ж?

Деяким чоловікам більше подобаються невинні школярки в білих ао даях, але не мені. Вони належать до пасторального, чистого видіння нашої культури, від якої я відлучений, такої ж далекої від мене, як засніжені гори рідного краю мого батька. Ні, я не був чистий, і ця нечистота була всім, чого я хотів і чого заслуговував.

— Ви не схожі на дівчинку, яку я знав, — сказав я. — Але виглядаєте точнісінько як жінка, якою, на мою думку, ви колись мали стати.

Ніхто раніше не казав Лані подібних речей, тож така неочікувана ремарка змусила її завагатися, перш ніж відповісти.

— Бачу, я не єдина змінилася після переїзду сюди, капітане. Ви стали значно… відвертішим, ніж були, коли жили в нашому домі.

— Я з вами більше не живу, — сказав я.

Якби тієї миті не з’явилася Мадам, хтозна, куди завела б нас ця розмова? Не сказавши мені ані слова, вона схопила Лану під лікоть і потягнула до вбиральні з силою, проти якої нічого не можна було вдіяти. Хоча тоді я бачив її востаннє на доволі довгий час, у наступні тижні вона часто поверталася до мене у фантазіях. Не зважаючи на те, чого я