Читати книгу - "Як течія річки"

мою помилку. Він відповів: «Якби на самому початку я навчив тебе застосовувати дихальні вправи, ти вирішив би, що вони непотрібні. А тепер ти повіриш у те, що я тобі кажу й практикуватимешся дуже серйозно. Той, хто вміє навчати, діє саме так».

Хвилина, коли ти випускаєш стрілу, настає інтуїтивно, але спочатку ти повинен добре вивчити лук, стрілу та мішень. Досконала діяльність, коли доводиться долати виклики життя, теж відбувається інтуїтивно; проте ми можемо нехтувати техніку лише після того, як опануємо її досконало.

Через чотири роки, коли я став спроможний підкоряти собі лук, учитель мене привітав. Я був задоволений і сказав йому, що пройшов уже половину шляху. «Ні, – відповів учитель. – Щоб не потрапити в жодну зі зрадливих пасок, ліпше вважати, що ти пройшов середину шляху тоді, коли ти вже подолав його на дев’яносто відсотків».

УВАГА! Застосування лука зі стрілою становить небезпеку, й у деяких країнах (як, наприклад, у Франції) він класифікується як зброя, тому для того, щоб його застосовувати треба мати спеціальний дозвіл і тренуватися лише у визначених місцях.

Католик і мусульманин

Я сидів за одним столом із католицьким священиком і молодим мусульманином. Коли підійшов офіціант із тацею, кожен щось собі взяв, крім мусульманина, який дотримувався посту, приписаного Кораном.

Коли обід закінчився й усі покинули стіл, один із гостей не витримав, щоб не пустити шпильку:

– Які ж вони фанатики, ці мусульмани! Добре, що ви не маєте з ними нічого спільного.

– Боюся, що маємо, – відповів падре. – Він намагається догодити Богові, як і я. Ми лише робимо це по-різному. – І завершив свою думку: – Шкода, що люди бачать лише ті відмінності, що їх розділяють. Якби вони дивилися одне на одного з більшою любов’ю, бачили, що саме їх об’єднує – половина світових проблем були б розв’язані.

Закон Янте

– Що ви думаєте про принцесу Марту-Луїзу?

Норвезький журналіст поставив мені це запитання на березі Женевського озера. Зазвичай я відмовляюся відповідати на запитання, які не мають стосунку до моєї творчості, але в цьому випадку його цікавість мала під собою ґрунтовні підстави: на сукні, яку вона вдягла на своє тридцятиріччя, вона звеліла вишити імена кількох осіб, які були важливими в її житті, – і серед них було й моє прізвище (моїй дружині ця ідея так сподобалася, що вона вирішила зробити те саме на своє п’ятдесятиріччя, написавши в одному з кутків своєї сукні «цю думку підказала мені принцеса Норвегії»).

– Я вважаю її особою делікатною, розумною, наділеної тонкими почуттями, – відповів я газетяреві. – Я мав нагоду познайомитися з нею в Осло, коли мені відрекомендували її чоловіка, також письменника.

Я зробив паузу, а потім вирішив піти далі.

– Й існує одна річ, якої я, сказати правду, не розумію: чому норвезька преса заходилася атакувати літературну творчість принцесиного чоловіка, після того як він одружився з нею? Раніше критики ставилися до нього позитивно.

Це було, власне, не запитання, а провокація, бо я вже знав відповідь: критика змінила своє ставлення, бо людям притаманна заздрість, найгіркіше з почуттів.

Але журналіст дав витонченіше пояснення.

– Бо він порушив закон Янте.

Я ніколи раніше не чув про такий закон, і він детально пояснив мені, про що йдеться. Продовжуючи свою подорож, я помітив, що в усіх скандинавських країнах важко зустріти людину, яка не чула б про цей закон. І хоч він існує від початків цивілізації, офіційно був проголошений лише 1933 року письменником Акселем Сандемосем у романі «Утікач перетинає свої сліди».

Це сумно визнати, але закон Янте не обмежується Скандинавією: це правило застосовується в усіх країнах світу, хоч бразильці кажуть: «Це відбувається лише тут», а французи заявляють: «У нашій країні, на жаль, є так». Позаяк читач уже, певно роздратований, що я не пояснив, про що ж ідеться в законі Янте, я спробую описати його власними словами:

«Ви нічого не варті, нікому не цікаво, що ви думаєте, пересічність та анонімність – найкращий вибір. Якщо ви діятимете так, ви ніколи не матимете великих проблем у своєму житті».

Закон Янте містить почуття ревності та заздрощів, які іноді завдають великого головного болю таким людям, як Арі Бен, чоловік принцеси Марти-Луїзи. Це один із його негативних аспектів, але він призводить і до набагато гірших небезпек.

Саме через цей закон світ зазнає всіляких маніпуляцій із боку тих, хто не боїться людського осуду й творить зло, до якого він прагне. Ми спостерігали марну війну в Іраку, яка тривала, забираючи безліч життів; нині бачимо глибоке провалля між країнами багатими й країнами бідними, соціальну несправедливість у всіх кутках світу, безконтрольне насильство, бачимо, як люди відмовляються від своїх мрій, бо терплять боягузливі й несправедливі атаки. Перш ніж розпочати Другу світову війну Гітлер не приховував свої наміри і його спонукало до дій знання, що ніхто не посміє зупинити його з огляду на закон Янте.

Пересічність може бути зручною доти, доки одного дня трагедія не постукає у твої двері, й тоді люди себе запитують: «Але чому ніхто нічого не сказав, адже весь світ бачив, що має відбутися?»

Відповідь на це проста: «Ніхто нічого не сказав, бо й ви нічого не сказали».

Тому, щоб ситуація й далі не погіршувалася, либонь, настав час сформулювати антизакон Янте:

«Ти вартий значно більшого, ніж ти думаєш. Твоя праця і твоя присутність на Землі є важливими, навіть якщо ти не віриш у це. Звичайно, так думаючи, ти матимеш багато проблем за те, що наважився переступити закон Янте – але не дозволяй себе залякати, живи без страху, й ти зрештою переможеш».

Старенька на пляжі Копакабана

Вона стояла на хіднику авеніди Атлантика з шестиструнною гітарою, з оголошенням, написаним від руки: «Співаймо разом».

Вона почала грати сама-одна. Потім підійшов п’яний, ще одна бабуся, усі почали співати з нею. Незабаром там уже співав невеличкий натовп, а ще один невеличкий натовп правив за публіку, плескаючи в долоні після кожної пісні.

– Чому ви тут граєте? – запитав я стареньку між двома номерами.

– Бо не хочу залишатися сама, – сказала вона. – Моє життя дуже самотнє, як і життя всіх старих людей.

От якби всі розв’язували свої проблеми в такий спосіб!

Будьмо відкриті для любові

Існують хвилини, коли ми дуже хочемо допомогти тим, кого любимо, але не можемо зробити нічого. Або обставини не дозволяють нам наблизитися до них, або людина закрита для будь-яких виявів солідарності чи підтримки.

Тоді нам залишається тільки любов. У ті хвилини, коли все