Читати книгу - "Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі"

Було б безглуздо стверджувати, що розумна тактика охорони правопорядку не йде на користь суспільству. Безперечно, треба віддати належне Білу Бреттону за активізацію діяльності нью-йоркської поліції. Але існує дуже мало свідчень того, що його стратегія була панацеєю від протиправної діяльності — як він та засоби масової інформації намагалися нас запевнити. Нашим наступним кроком буде подальше визначення впливу інноваційних стратегій поліції — наприклад, у Лос-Анджелесі, де Бреттон став керівником поліції наприкінці 2002 року. Належним чином запровадивши ті самі інновації, якими він уславився в Нью-Йорку, Бреттон тим часом заявив, що його пріоритетом буде більш приземлене завдання: знайти кошти для того, щоб найняти на роботу тисячі нових полісменів.

А тепер перейдімо до розгляду другої пари популярних пояснень падіння рівня злочинності: 1) жорсткіші закони про зброю; 2) зміни на ринку креку та інших наркотиків.

Спершу — про зброю. Дебати на цю тему рідко проходять спокійно. Прихильники вогнепальної зброї переконані, що законодавство у цій галузі є занадто жорстким, тоді як опоненти стверджують протилежне. Чому ж розумні й розважливі люди так по-різному бачать світ? Річ у тім, що зброя порушує цілий комплекс проблем, що змінюються залежно від одного чинника: у чиїй руці вона, зрештою, опиниться.

Варто було б зробити крок назад і поставити примітивне запитання: а що таке «вогнепальна зброя»? Звичайно, це — інструмент, призначений для вбивства, але важливішою обставиною є те, що він також є великим руйнівником природного порядку речей.

Скажімо, пістолет робить непередбачуваним результат будь-якої суперечки. Наприклад, крутий хлопець обмінюється репліками в барі з не надто крутим хлопцем, і це призводить до бійки. Абсолютно очевидно, що не дуже крутому хлопцю натовчуть пику, тож навіщо завдавати собі клопоту й битися? Порядок щаблів ієрархічної драбини залишається незмінним. Але якщо в не надто крутого хлопця раптом опиниться пістолет, він отримає непоганий шанс на перемогу. За такого сценарію поява пістолета може призвести до ще більшого насильства.

А тепер замість крутого та не дуже хлопців уявіть собі, що якась школярка вийшла на нічну прогулянку, а на неї раптом нападає грабіжник. Що ж буде, якщо зброю має лише бандит? А що, як озброєними виявляться обоє? Противник вогнепальної зброї може стверджувати, що спершу слід зробити так, щоби пістолет ніколи не зміг потрапити до рук злодія. А прибічник носіння зброї може заперечити, що пістолет потрібен школярці для того, щоб зруйнувати той природний порядок, що склався. І цей порядок полягає в тому, що озброєними здебільшого бувають саме «погані хлопці». (Якщо дівчині вдасться відстрашити нападника, тоді поява пістолета стане причиною зменшення насильства). Будь-який бодай трохи ініціативний грабіжник неодмінно буде озброєним, бо в такій країні, як Сполучені Штати, де чорний ринок зброї процвітає, заволодіти пістолетом здатен кожен охочий.

У США так багато стрілецької зброї, що якщо роздати кожному дорослому по пістолету, то дорослі скінчаться швидше, ніж пістолети75. Вогнепальна зброя фігурує майже в двох третинах умисних убивств, скоєних у Сполучених Штатах, і цей показник значно перевищує цифри решти промислово розвинених країн. Рівень умисних убивств у США також є значно вищим, ніж у цих країнах76. Тому може видатися цілком імовірним те, що цей показник є таким високим саме через ту легкість, з якою можна добути вогнепальну зброю. Дослідження свідчать, що так воно і є.

Але річ не лише у стрілецькій зброї. У Швейцарії кожен дорослий чоловік отримує штурмову гвинтівку для виконання військового обов’язку, яку дозволяється тримати вдома. За кількістю на душу населення Швейцарія має більше стрілецької зброї, ніж будь-яка інша країна, однак вона є одним із найбезпечніших місць у світі77. Інакше кажучи, зброя сама по собі не породжує злочинності. При цьому слід зважити на ту обставину, що прийняті у Сполучених Штатах методи зберігання зброї поза досяжністю людей, схильних до протиправної діяльності, є, м’яко кажучи, недостатньо суворими. А оскільки пістолет чи автомат, або ж гвинтівка є предметом із практично необмеженим терміном використання, на відміну від, скажімо, пакету з кокаїном, штанів чи автомобіля, то навіть якщо «перекрити кран» постачання, усе одно на руках у населення залишиться ціле море зброї.

Тому, взявши все це до уваги, розгляньмо різноманітні законодавчі ініціативи стосовно вогнепальних засобів, щоб визначити їхній потенційний вплив на злочинність у 1990-ті роки.

Найвідомішим законом про контроль зброї є Закон Брейді, ухвалений 1993 року, яким передбачається, що перед тим як отримати дозвіл на придбання вогнепальної зброї, індивід муситиме пройти перевірку на причетність до кримінальних правопорушень у минулому, а потім певний час чекати78. Для політиків такий закон може видатися привабливим, але для економіста він позбавлений сенсу. Чому? А тому, що законодавчі заходи з урегулювання легального ринку зброї неодмінно зазнають фіаско, бо в країні вже існує чорний ринок аналогічної продукції, який процвітає. Коли зброя є дешевою й легкодоступною, то типовий злочинець не матиме стимулів заповнювати бланк заяви у місцевій збройній крамниці, а потім іще тиждень чекати79. Тому Закон Брейді виявився практично безсилим щодо зниження рівня злочинності. (Дослідження, здійснене серед ув’язнених порушників, продемонструвало, що навіть до ухвалення Закону Брейді лише п’ята частина їх придбала свої стволи у легальний спосіб). Різноманітні місцеві закони про контроль над зброєю також зазнали невдачі. У Вашингтоні та Чикаго була введена заборона на вогнепальну зброю ще задовго до того, як у 1990-ті рівень злочинності почав знижуватися по всій країні. Проте ці два міста стали не лідерами загальнонаціонального зниження, а пасли задніх. Одним зі стримувальних чинників, який справді виявився почасти ефективним, стало збільшення терміну ув’язнення за незаконне володіння вогнепальною зброєю. Але тут ще є над чим попрацювати. Хоча це й виглядає малоймовірним, але якби кожного, хто має незаконну зброю, засуджували до смертної кари і якби ці вироки справді виконувалися, то показник правопорушень, скоєних із застосуванням вогнепальної зброї, неодмінно би впав.

Ще одним важливим методом боротьби зі злочинністю — і однією з головних тем вечірніх новин — був викуп зброї у населення. Пригадуєте картинку: загрозлива блискучо-чорна купа стрілецької зброї, а біля неї стоять мер міста, керівник поліції та місцеві активісти? Вони отримували змогу покрасуватися на публіку, але іншої більш-менш істотної користі від викупу не було. Зброя, яку здавали в обмін на гроші, виявлялася або старовинним родинним мотлохом, або